1431_Пожежна безпека_Лоза_2014

Температура розкриття спринклерних головок повинна прийматися залежно від максимальної температури навколишнього середовища в звичайних умовах.

Температура повітря у приміщенні, оС Температура відкриття спринклерних головок, оС

Згідно з ГОСТ 14630–69 виготовляються спринклери типу ОВС–12: з увігнутими розетками СВ (для установки розетками вгору) і з плоскими розетками СП (для установки розетками вниз). Сигнальними пристроями в установках водяного гасіння служать розтруб з водяною турбінкою і електроводяний сигнал типу ЕВС. Залежно від умов експлуатації можуть застосовуватисяся такі види спринклерних установок: водяні, газові, пінні, парові, порошкові та комбіновані.

Рис. 12. Контрольно-сигнальний клапан водяної спринклерної установки

Водяні установки пожежогасіння застосовуються в приміщеннях, де протягом року температура не опускається нижче 5 ºС. Магістральні, живильні і

11

розподільні трубопроводи цих установок постійно заповнені водою. Спринклерні водяні системи складаються з окремих секцій, кожна з яких обслуговується відповідним контрольно-сигнальним клапаном (рис. 12). Усередині корпусу 5 клапана розміщується тарілчастий клапан 7, який своїм штоком може переміщатися в направляючій втулці 8. В звичайному положенні тиск води під тарілчастим клапаном і над ним однаковий, внаслідок чого клапан під дією власної ваги закриває кільцеву канавку 6. Канал 9 з’єднує КСК з сигнальним трубопроводом 12, на якому установлено сигнальний пристрій. Контроль справності установки і спуск води з спринклерної мережі здійснюється комбінованим вентилем 1, який складається з великого і малого вентилів. Великий вентиль служить для зливу води з трубопроводів установки, малий – для перевірки роботи установки.

Манометр 2 показує тиск води в магістралі під КСК, манометр 3 над КСК в спринклерній мережі.

На трубопроводі від водоживильника встановлена засувка 11, на трубопроводах до сигнального трубопроводу – пробкові крани 10 і 13. Принцип роботи водяного КСК полягає в такому: під час пожежі спринклерна головка розкривається і тиск води над КСК падає; клапан під тиском води знизу піднімається, пропускаючи воду в мережу і по кільцевій канавці до сигнального пристрою.

Дренчерна установка (рис. 13, б) складається з водоживильників, клапана групової дії (КГД), магістральних і розподільних трубопроводів, збуджувачів, дренчерних головок і сигнального пристрою.

Рис. 13. Дренчерна установка: а – дренчерні головки; б – принципова схема; 1 – зовнішній водопровід; 2 – основний водоживильник (відцентровий насос);

3 – зворотний клапан; 4 – компресор; 5 – гідропневмобак; 6 – магістральний трубопровід ; 7 – клапан групової дії; 8 – збуджувальний трубопровід; 9 – сигнальний пристрій; 10 – живильний трубопровід; 11 – збуджувальний клапан; 12 – легкоплавкий замок; 13 – розподільний трубопровід; 14 – кран ручного включення; 15 – дренчерна головка

Як і спринклерні, дренчерні установки можуть мати два водоживильника; автоматичний 5 і основний 2. КГД 7 служить для контролю за справністю установки, для включення її в дію і подачі сигналу тривоги. Установка приводиться в дію за допомогою збуджувального трубопроводу 8, на якому вста-

12

новлені збуджувальні клапани 11, утримувані в закритому положенні тросами з легкоплавкими замками 12. Пуск установки можна також виконати кранами ручного включення 14.

Дренчерні установки можуть бути сухотрубними і заливними. У сухотрубних установках водою заповнений лише магістральний трубопровід 6, а живильний 10 і розподільний 13 трубопроводи до пожежі знаходяться без води. У заливних установках всі трубопроводи заповнені водою до рівня отвору найнижчої дренчерної головки, внаслідок чого вони мають меншу інерцію спрацьовування. Заливні дренчерні установки застосовуються для захисту найбільш пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщень.

Внутрішня порожнина КГД (рис. 14) розділена диференційним двотарільчастим клапаном 13 на три камери 5, 14, 16. В зарядженому стані камери 14 і 16 заповнені водою, що знаходиться під тиском від водоживильника, а камера 5 з’єднується з дренчерною мережею, яка при сухотрубній системі знаходиться без води.

Рис.14. Клапан групової дії з гідравлічним приводом: 1 – збуджувальний трубопровід; 2, 15 – манометри; 3 – вентиль; 4 – верхня засувка; 5 – верхня камера КГД; 6 – пробковий кран; 7, 10, 17 – трубопроводи; 8 – пробка в корпусі КГД; 9, 19, 23, 25 – вентилі;

11 – шток диференційного клапана; 12 – пробка в кришці клапана; 13 – диференційний двотарілчастий клапан; 14 – середня камера КГД; 16 – нижня камера КГД;

18 – нижня засувка; 20 – хрестовина; 21,26 – кран з малим отвором; 22 – пробка в хрестовині; 24 – зворотний клапан; 27 – трійник з пробкою

13

Площа диска клапана, що закриває камеру 14, в 2,7 разу більше диска, який закриває камеру 16. При однаковому тиску, діючому на диски, клапан знаходиться в крайньому правому положенні, закриваючи доступ води в дренчерну мережу.

Дренчерна установка приводиться в дію за допомогою збуджувального трубопровода 1, який з’єднаний з камерою 14. На збуджувальному трубопроводі встановлюються спринклерні головки або збуджувальні клапани, що утримуються в закритому положенні системою тросів з легкоплавкими замками або кранами ручного включення.

Автоматичні дренчерні установки, керовані вентилями і засувками з електроприводом, обладнуються електричними пусковими системами і датчиками, що реагують на підвищення температури, появу диму і полум'я в приміщенні, що захищається. Дренчерні установки з електропуском повинні мати дублюючий ручний дистанційний пуск.

У дренчерних установках використовуються розеткові ДР і лопатеві ДЛ дренчери.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1.ДБН В.1.1.7–2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва [Текст] / Наказ Де-

ржбуду України від 03.12.2012 р. № 88. – К., 2003.

2.ДБН В.2.5–13–98* Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будівель і споруд [Текст] / Наказ Держбуду України від 28.10.1998 р.

№217. – К., 2006.

3.НАПБ.06.004–2005 Перелік однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежною сигналізацією [Текст] / Наказ МНС від 22.08.2005 р. № 161. – К., 2005.

4.Рожков, А. П. Пожежнабезпека[Текст] : навч. посібник/ А. П. Рожков. – К., 1999.

5.Жидецький, В. Ц. Основи охорони праці [Текст] : підручник / В. Ц. Жидець-

кий. – Л., 2006.

6.Гандзюк, М. П. Основи охорони праці [Текст] : підручник / М. П. Гандзюк, Є. П. Желібо, М. О. Халімовський. – К., 2003.

7.Охрана труда на железнодорожном транспорте [Текст] : учебник / под ред. Ю. Г. Сибарова. – М. : Транспорт 1981.

14