метод_ТМЗБ_V

Еліптична або кільцева схема руху доцільна при розташуванні резерву біля одного кінця насипу чи з одної його сторони. Недоліки цієї схеми руху полягають в тому, що за один оберт скрепер завантажується тільки один раз, при цьому механізми його ходової частини однобічно зношуються.

Щоб уникнути однобічного зношення ходової частини скрепера і тракто- ра-тягача періодично (2 рази в зміну) слід змінювати напрямок його руху на зворотній.

Таблиця 4.5

Рис. 4.1. Схеми руху скрепера

Схема руху „вісімкою” використовується при розробці коротких виїмок в два насипи, або при наявності односторонніх резервів ґрунту з двох кінців насипу. При цій схемі виключається однобічний знос ходового обладнання, заощаджується один поворот в кожному рейсі, але потрібна доробка невеликих ділянок ґрунту у забої.

31

Зигзагоподібна схема руху скреперів дає значну економію часу на поворотах, зменшує однобічний знос ходового обладнання при спорудженні насипу із одностороннього резерву. Використання схеми рекомендується в тому випадку, коли вологість ґрунту вища за оптимальну, так як при великому фронті робіт створюються умови висихання відсипаного ґрунту.

Для вибраної схеми розробляється технологічний процес роботи скрепера

ззавантаженням місць розташування в’їздів і з’їздів і відстаней між ними. Схема зведення насипу із резерву показана на рис. 4.2, а розробки виїмки

зпереміщенням і укладенням ґрунту до насипу на рис. 4.3.

Рис. 4.2. Схема зведення насипу із резерву

1 – скрепер, 2 – грунтоущільнююча машина,

3 – послідовність відсипки шарів насипу

Розробка ґрунту виконується на прямих ділянках паралельними смугами, починаючи від бровки до середини. Розміщення шарів показано на рис. 4.3. Наповнення ковша ґрунтом виконується за звичною, гребінчастою або реб- ристо-шаховою схемам, які приведені на рис. 4.4.

32

Звичайна схема рекомендується при розробці рослинного ґрунту, льосу природної вологості, легкого льосовидного суглинку, торфу.

Гребінчаста схема використовується при розробці сухого піщаного ґрун-

ту.

Ребристо-шахова схема – при розробці щільного та важкого ґрунту. При наявності уклону місцевості шари набору ґрунту повинні бути нахилені в напрямі руху скрепера.

Для кращого наповнення ковша ґрунту використовується підштовхування. Кількість скреперів, які обслуговуються одним тракторним штовхачем, приймається за табл. 4.6.

Для транспортування ґрунту стан дороги повинен допускати рух тракторів зі швидкістю 10 км/год, а тягачів – 10…30 км/год. При цьому необхідно врахувати допустимі ухили підйомів, поперечні допустимі ухили та радіуси закруглень (табл. 4.7).

Дальність транспортування ґрунту та відстань між в’їздами в залежності від висоти насипу приймаємо за табл. 4.8.

34

В’їзди та з’їзди на насипах і у виїмках при робочих відмітках 1,5…2 м влаштовують прямими, при більших висотах – косими. Вивантаження ґрунту здійснюється тільки на ходу при прямолінійному русі машин паралельними смугами вздовж насипу, який відсипається, починаючи від бровки до середини (рис. 4.2).

Товщина шару, який відсипається, приймається в залежності від вибраного типу ущільнюючої машини і марки скрепера (додаток 2).

5 БУЛЬДОЗЕРНІ РОБОТИ

У курсовому проекті треба розглянути одну ділянку бульдозерних робіт. Технічні характеристики рекомендованих бульдозерів приведені у додатку 3.

До комплекту машин, які розробляють виїмки та відсипають насипи бульдозером, входять бульдозер, ґрунтоущільнююча машина та розпушник (при розробці щільного ґрунту 3 групи) та бульдозер для розрівнювання ґрунту.

5.1 Визначення виробності бульдозера

Змінна виробність бульдозера в м3/зміну визначається за формулою:

де qб – об’єм ґрунту у розпушеному стані, зрізаний бульдозером, м3. Значення qб визначаємо за формулою:

де: а – ширина відвалу, м; H – висота відвалу, м.

35

Значення а та H приймається за додатком 3.

Кут внутрішнього тертя ґрунту , град., приймається за табл. 5.1.

Кв – коефіцієнт, який враховує втрати ґрунту при його переміщенні.

де lс – середня дальність переміщення ґрунту;

0,005 – коефіцієнт, який одержали дослідним способом; Кг – коефіцієнт використання бульдозера за часом, приймаємо рів-

де tн – тривалість набору ґрунту, хв,

tг – тривалість переміщення ґрунту, хв,

tп – тривалість руху порожнього бульдозера до місця набору ґрунту, хв.

де Vн – швидкість при різанні ґрунту, км/год (див. додаток 3),

lн – довжина шляху завантаження бульдозера в метрах, визначається

Vг , Vп – швидкість руху навантаженого та порожнього бульдозера, км/год, приймається за додатком 3;

36

5.2 Технологія бульдозерних робіт

Технологічний процес спорудження земляного полотна бульдозерами складається з розробки ґрунту у виїмці або резерві та переміщення його до насипу, шарового рівняння і ущільнення.

Схема розробки виїмки з переміщенням ґрунту у насип приведена на рис. 5.1.

Виїмки розробляються бульдозерами шарами, а кожний шар за траншейною схемою (рис. 5.2). Починати розробку слід від укосів виїмки по усій довжині забою та ширині виїмки шарами товщиною 30…40 см. У плані кожний шар ділять у поздовжньому напрямі на смуги. Ширина смуг дорівнює ширині відвалу бульдозера. Між смугами залишають просвіти шириною 1 м, які утворюють стіни. Це сприяє зменшенню втрат ґрунту. Коли довжина переміщення ґрунту з виїмки у насип перевищує 20…25 м, робота виконується за схемою накопичення ґрунту у проміжні вали. Така схема дозволяє знизити втрати ґрунту при його транспортуванні (рис. 5.3). Зрізаний ґрунт спочатку переміщують на відстань 20…25 м і збирають у проміжний вал. З проміжного валу знов переміщують ґрунт на таку ж відстань і так до місця укладки у насип. Насип будують захватками по 20…25 м. Відсипку та рівняння шарів починають з дальньої від виїмки захватки (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Схема розробки виїмки з переміщенням ґрунту у насип

Рис. 5.2 Траншейна схема розробки шару ґрунту

1–7 – номери проходок

37

6 ОБРОБНІ РОБОТИ

Для влаштування зливної призми земляного полотна, яке споруджується з нескельних ґрунтів, рекомендується застосовувати автогрейдери, потужністю до 110 к.с. На земляному полотні із слабовивітрюваних та легковивітрюваних нерозм’якшуючих скельних, крупноуламкових та піщаних ґрунтів зливна призма не нарізається, а виконується планування горизонтальної площадки.

Після попередньої розбивки автогрейдер планує горизонтальну площадку на рівні проектної відмітки зливної призми по осі на всю ширину насипу. Планування виконується наскрізними проходками автогрейдера по всій довжині захватки. Роботу рекомендується виконувати на першій швидкості, зрізуючи ґрунт ножем, який встановлюють в плані під кутом 45º–70º до осі насипу. Нарізку похилої частини зливної призми насипу виконують автогрейдером у 2–3 проходи. При першому проході ніж автогрейдера повинен бути нахилений у вертикальній площині під кутом 2º–3º, при наступних – 3º 40′

40