Особливості драматургії та режисури театралізованого народного свята

фольклорній музиці можна виокремити календарні обрядові пісні, весільні,

епічні, танцювальні й ліричні пісні. Фольклорна музика є більш вокальною,

ніж інструментальною. Іноді у режисерській практиці використовують частівки.

Фольклорна музика є тим самим важливим початком, який яскраво відображає сутність народного свята. Добір музичного матеріалу – процес складний. Використовуючи фрагменти музичної творчості одного або різних авторів, режисер ніби «перетворює» їх на якісно новий, цілісний твір, який відповідає характеру й усьому строю сценічного дійства. Якщо ці мелодії в одному жанровому, стильовому ключі, то свято буде більш цілісним,

завершеним. Тому бажано добирати музику з творів одного або декількох близьких за творчою індивідуальністю композиторів.

Особливу увагу в народному святі приділяють використанню художнього слова. Вимоги, які висувають до мови в театрі (дієвість,

індивідуалізація мови і поетична образність), також застосовувані й до словесного матеріалу в народному дійстві. Правда, слід додати ще лаконічність, яка є необхідною умовою існування словесного матеріалу в народному святі. Будь-яка форма тексту має набувати дієвого початку.

Режисерові слід віднайти найдієвіше рішення тексту. Умови для сприйняття народного свята не сприяють широкому використанню словесного жанру,

тим вагомішими стають ті тексти, без яких, на думку сценариста та режисера,

свято не може обійтися. Саме в цих текстах має висловлюватися,

декларуватися надзавдання свята. У цьому полягає дидактична функція масових заходів.

Надзавданням театралізованих видовищ і свят є відповідь на запитання:

які ідеали соціальної поведінки має сприйняти глядач?

які історичні події та явища сьогодення демонструють ідеали

соціальної поведінки?

Таким чином, драматургія й режисура театралізованого народного

свята процес складний і трудомісткий. Під час розробки літературного

21

сценарію народного свята потрібно враховувати традиції та обряди успадковані тільки для цього свята, враховувати характерні риси регіону, в

якому відбуватиметься це дійство та ін.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Масові театралізовані дійства на будь-якому історичному етапі завжди виступали як соціальний феномен, в якому поєднано традиційно усталені і традиційно оновлені елементи. Святково-розважальні форми набувають не лише оновлення, але й подальшого розвитку, надають можливість духовно збагатити сучасну людину.

Теорія й практика сценарно-режисерської діяльності організації та проведення святково-обрядових дійств показує, що знайти шлях до серця і розуму людини режисерам театралізованого народного свята непросто.

Народне дійство як художньо-педагогічне явище вимагає до себе серйозного ставлення.

Відродження традиційної культури розвиває в людей почуття власної гідності й національної гордості, сприяє усвідомленню ролі свого народу в історії світових цивілізацій.

Закладені в народному святі висока духовність і моральність, є

гарантами поваги до традицій, доброзичливих стосунків між людьми, любові й дбайливого ставлення до природи. Виховна роль народного свята – у

збереженні фольклорних традицій народу. Таким чином, народне свято активно впливає на весь уклад життя і суспільства.

Культура народного свята виховує кожну особистість і весь колектив,

вчить людей вмінню висловлювати почуття солідарності. Свято піднімає настрій, концентрує творчу енергію мас, висловлює колективні емоції.

Акумулюючи їх, свято розкриває щирі, ідеальні устремління людей. Тут кожна людина – виконавець і глядач, творець і учасник особливого життя – зі своїми формами колективної поведінки, зумовленої традиціями, звичаями,

ритуалами, церемоніями й обрядами.

22

Отже, сучасне масове свято, збагачене символікою багатьох епох і народів, стало хоч і не провідною, але надзвичайно важливою ланкою суспільного життя, яка своїми засобами й своєю художньою мовою може сприяти пізнанню й перетворенню дійсності в дусі кращих ідеалів людини.

сценариста массовых праздников : учеб. пособие / И. М. Андрейчук. –

Барнаул : Изд-во АлтГАКИ, 2008. – 127 с.

2.Арутюнов С. А. Народы и культуры : развитие и взаимодействие

/С. И. Арутюнов. – М. : Наука, 1989. – 247 с.

3.Борисов С. К. Особенности драматургии театрализованного действа / С. К. Борисов. ; Челяб. гос. академия культуры и искусств. – 4-е изд.

– Челябинск, 2007. – 207 с.

4. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнограф. нарис /

О. Воропай. – Х. : Фоліо, 2005. – 508 с.

5.Генкин Д. М. Массовые праздники / Д. М. Генкин. – М. :

Просвещение, 1975. – 140 с.

6.Горбов А. С. Режисура видовищно-театралізованих заходів /

А. С. Горбов. – Ф. : Поліфаст, 2004. – 264 с.

7.Горюнова И. Э. Режиссура массовых театрализованных зрелищ и музыкальных представлений / И. Э. Горюнова. – СПб. : Композитор Санкт Петербург, 2009. – 208 с.

8.Жигульский К. Праздник и культура : праздники старые и новые :

размышления социолога / К. Жигульский ; пер. с польск. – М. : Прогресс, – 336 с., [20] л. ил. : ил.

9.Житницький А. З. Драматургія масових театралізованих заходів :

навч. посібник / А. З. Житницький. – Х. : Тимченко А. М., 2007. – 128 с.

23

10.Зигуненко С. Н. Знаки и символы / С. Н. Зигуненко. – М. : АСТ :

Астрель : Транзиткнига, 2005. – 349, [3] с. : ил. – ( Великие и знаменитые).

11. Крипчук М. В. Засоби художньої виразності під час створення символічного образу масового театралізованого видовища (щодо проблеми режисерської театралізації) / М. В. Крипчук // Проблеми сучасності:

культура, мистецтво, педагогіка : зб. наук. пр. – Луганськ : Вид-во ЛДІКМ,

2009. – Вип. 10. – С. 152–163.

12.Конович А. А. Театрализованные празники и обряды в СССР /

А. А. Конович. – М. : Высшая школа, 1990. – 208 с.

13.Леся Українка Купала на Волині : вступ – [Електронний ресурс].

–Режим доступу : http://www.l-ukrainka.name/uk/Folklore/Kupala/Intro.html.

14.Лозко Г. С. Коло Свароже : Відродження традиції / Г. С. Лозко. –

К. : Укр. письменник, 2004. – 222 с.

15. Лукьянчиков В. И. Сценография в пространстве режиссуры

праздников : учеб. пособие / И. Э. Лукьянчиков, Л. Ф. Черкашеников. –

Барнаул : Изд-во АлтГАКИ, 2008. – 115 с.

16. Матушенко В. Б. Сучасне весілля в контексті української

17. Нариси української популярної культури / ред.-упоряд.

О. Гриценко. – К. : УЦКД, 1998. – 760 с.

18.Некрылова А. Ф. Русские народные городские праздники,

увеселения и зрелища : конец XVIII – начала ХХ в. / А. Ф. Некрылова. – Л. :

Искусство, 1984. – 191 с.

19.Рубб А. А. Размышления о Нетрадиционном театре, или Нетрадиционный театр как он есть / А. А. Рубб. – М. : ВК, 2004. – 604 с.

20.Руснак І. Є. Український фольклор : навч. посібник / І. Є. Руснак.

–К. : ВЦ «Академія», 2010. – 304 с. (Серія «Альма-матер»).

24

21. Силин А. Площади – наши палитры : специфика работы режисера при постановке массовых театрализованных представлений под открытым небом и на нетрадиционных сценических площадках / А. Силин. – М. : Сов.

Россия, 1982. – 184 с.

22.Черняк Ю. М. Режиссура праздников и зрелищ : учеб. пособие /

Ю. М. Черняк. – Минск : ТеатраСистемс, 2004. – 224 с.

25

ДЛЯ НОТАТОК

27