- •Історія розвитку фармації. Фармація і сучасність. Фармацевтична етика і деонтологія
- •Медицина і фармація на Русі
- •Фармацевтична етика і деонтологія
- •Етика відносин фармацевта і хворого
- •Професійні стосунки в аптечних колективах
- •Етичні норми спілкування фармацевта з медичними працівниками
- •Контрольні питання
- •Основні принципи організації діяльності аптечних закладів
- •Форми лікарського забезпечення амбулаторних і стаціонарних хворих
- •Законодавчі акти України, що регламентують діяльність у галузі лікарського забезпечення населення
- •Поняття про ліцензування
- •Аптека як заклад охорони здоров’я, торговельно- виробниче підприємство, суб’єкт підприємства
- •Спеціалізація аптечних закладів
- •Організаційна структура аптек, номенклатура приміщень та їх обладнання
- •Штат аптеки
- •Поняття про матеріальну відповідальність
- •Організація забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення стаціонарних хворих
- •Визначення міжлікарняної та лікарняної аптеки
- •Основні завдання та функції аптек, що здійснюють забезпечення лікарськими засобами і виробами медичного призначення стаціонарних хворих
- •Особливості організаційної структури мла і ла
- •Порядок відпуску аптечних товарів лікувально-профілактичним закладам з госпрозрахункових аптек
- •Особливості відпуску аптечних товарів лікувально- профілактичних закладів з бюджетних аптек
- •Контрольні питання
- •Організація постачання аптечних установ. Аптечний склад
- •Вимоги до організації аптечного складу
- •Організаційна структура аптечного складу
- •Організація роботи оперативних відділів аптечного складу. Порядок зберігання товару на складі
- •Особливості відпуску з аптечного складу отруйних, наркотичних, психотропних лікарських засобів і прекурсорів
- •Контрольні питання
- •Державна система забезпечення якості лікарських засобів і виробів медичного призначення
- •Перелік лабораторій, уповноважених Державною службою України з лікарських засобів на проведення робіт з контролю якості лікарських засобів і виробів медичної продукції (медичних виробів)*
- •Контрольні питання
МОДУЛЬ 1
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ АПТЕЧНИХ ЗАКЛАДІВ
Історія розвитку фармації. Фармація і сучасність. Фармацевтична етика і деонтологія
Слово «фармація» походить від єгипетського слова «фармакі», що означає «той, що дарує зцілення або безпеку». Уперше цей напис було знайдено під зображенням єгипетського бога Тота. Звідси пішло грецьке слово «фармакон» - ліки. Пізніше це слово увійшло в інші мови.
У сучасному значенні термін «фармація» поєднує комплекс наук і практичних знань, які трактують питання пошуку, добування, обробки, виготовлення, вивчення, стандартизації, зберігання та відпуску засобів, препаратів і матеріалів, що використовуються в медицині та ветеринарії з лікувальною та профілактичною метою. У комплексі з фармакологією фармація є наукою про ліки. До напряму «Фармація» належать такі споріднені дисципліни, пов’язані зі знаннями про ліки: фармакогнозія, технологія ліків, фармацевтична хімія, токсикологічна хімія, фармакологія, організація та економіка фармації, історія фармації.
Рівень розвитку фармації в різні історичні періоди визначався матеріальними умовами життя суспільства, ступенем розвитку виробничих сил. Історія фармації тісно пов’язана з розвитком медицини, природознавства, хімії, філософії.
Лікування та лікознавство виникли ще на ранніх стадіях розвитку первіснообщинного ладу. Використовуючи в їжу рослини, поряд із їстівною цінністю визначали їх лікувальну дію. Це був неусвідомлений збір інформації, яка з часом почала збиратися у жінок під час матріархату, коли жінка була відповідальною з сім’ю в цілому. Недарма в народних епосах фігурують жінки: у стародавніх єгиптян - Полідамна, у греків - Агамеда і Артеміда, у чехів - Каза та ін.
Пізніше, коли суспільство поділилося на класи, люди почали гадати, що причина хвороб - злі духи. Тому медичні знання почали зосереджуватися у шаманів, знахарів. Потім з’явилася медицина храмова, жрецька, що була пов’язана з релігійним культом. Разом із цим існувала і медицина народна. Тобто медицина і фармація виникли на першому етапі розвитку суспільства у вигляді емпіричної медицини.
З розвитком суспільства, під час рабовласницького ладу, відбувається розвиток матеріального та духовного життя. Великого розвитку досягла храмова медицина, про що є письмові свідчення - рукописні трактати і книги про хвороби та методи їх лікування. Це писемні пам’ятки Стародавнього Китаю «Ней-цзин» («Книга про внутрішню людину»). Китайські лікарі дотримувалися правила: «Краще попередити захворювання, ніж його лікувати». Вони застосовували ртуть для лікування сифілісу, сірку - для лікування сверблячки, вітаміновмісні рослини - для лікування рахіту тощо.
До нашого часу надійшло понад 50 книг про лікарські засоби та методи лікування. Серед них «Трактат о коріннях і травах», «Танська фармакопея» - перша офіційна фармакопея Китаю, де описано понад 840 ліків. Серед лікарських засобів були: корінь женьшеню, лимонник, ревінь, конопля, чай, цибуля, часник, аконіт та ін.; засоби тваринного походження: панти, мускус, печінка, кров; мінеральні речовини: ртуть, сурма, сірка, залізо.
Великий внесок у розвиток медицини і фармації зробили індійські лікознавці. Історичні свідчення того часу - це книги «Аюверда» («Знання життя») та збірка законів Ману. Відомий вислів Сушурти: «В руках неука ліки - отрута і за своєю дією можуть бути порівняні з ножем чи вогнем, у руках людей розуміючих вони подібні напою безсмертя».
У Стародавньому Єгипті знайдено папірус «Книга приготування ліків для всіх частин тіла». У книзі містяться 800 рецептів з великою кількістю інгредієнтів (понад 30), усі ліки класи- фіковані за фармакологічною дією. Є опис технологічних прийомів подрібнення, настоювання, відварювання, віджимання.
Давньогрецька медицина має свої корені у Стародавньому Єгипті, зі свого боку, медицина і фармація Стародавньої Греції сприяли розвитку лікознавства в Європі.
Особливого розвитку набула храмова медицина, яка виникла завдяки Асклепію (Ескулапу). Він прославився лікувальним мистецтвом, за що був визнаний богом. У нього було дві доньки: Гігея і Панацея. Гігея - заступниця здоров’я та гігієнічних знань, а Панацея - лікарської терапії. Гігея зображена з чашею в лівій руці. З чаші, обвивши її, п’є змія. Зображення чаші та змії - нині символ медицини.
Великий внесок у медицину був зроблений Гіппократом, який вивів медицину на наукову платформу.
У Греції вперше з’явилося слово «апотека» - приміщення при лікарнях, де зберігалися лікарські речовини. Пізніше цей термін розповсюдився і означає аптеку в сьогоднішньому розумінні.
У Стародавньому Римі жив визнаний учений Клавдій Гален, який написав понад 400 творів, значна частина яких присвячена медицині і фармації. Він розробив багато лікарських форм, підібрав співвідношення для отримання настоїв та екстрактів. Ці лікарські засоби і дотепер мають назву «галенові препарати».
В епоху феодалізму на розвиток медицини і фармації великий вплив мала алхімія. Основна мета алхіміків - перетворення різних речовин у золото та пошук «еліксиру життя». Завдяки їм були винайдені шляхи створення різних лікарських речовин, розроблені та описані хімічні і технологічні процеси.
Ускладнення технологічних прийомів, збільшення кількості ліків сприяли появі самостійних аптек і професії аптекаря. У XII—XIII ст. були розділені функції лікаря і аптекаря. Був установлений порядок отримання фармацевтичної освіти: 4 роки - учень, 10 років - помічник фармацевта, і тільки після цього - іспит на звання фармацевта. Аптеки були приватні, але діяльність їх регламентувалась наказами королів.
Одне з видатних імен того часу - Парацельс. Він вважав, що організм людини - сукупність хімічних речовин, хвороба - порушення хімічної рівноваги в організмі, а лікування – уведення хімічних речовин, які підтримують рівновагу. Він казав: «Немає нічого, в чому не було б отрути. Вся справа в дозуванні: правильна доза робить отруту неотруйною».
Великий внесок у розвиток фармації був зроблений арабською медициною. У Багдаді була заснована Академія наук, де вивчалися медицина і фармація. На розвиток хімії і фармації вплинули такі видатні арабські вчені, як Джабур ібн Хайян (Гербер) та Абу Мансур Мувафон. Були розроблені офіційні державні правила виготовлення ліків - книги, які стали прообразом сучасних фармакопей. Перша така книга з’явилася в IX ст. Велика увага приділялася доброякісності лікарських засобів.
Багато років до арабських учених зараховували таджицького лікаря та філософа Ібн Сіну Авіценну. Він отримав добру освіту і почав працювати в галузі медицини. Відомо близько 100 його наукових праць. Всесвітньо відомий «Канон лікарняної науки», який до XVIII ст. був настільною книгою лікарів. У ній 4 томи присвячені медичним питанням (другий том містить склад і способи виготовлення ліків).
Початок капіталістичного способу виробництва дав поштовх розвитку хімії і фармації. У цей час більшість аптек почали виконувати функції добре оснащених хімічних лабораторій, а аптекар був і фармацевтом, і хіміком-експериментатором. Багато винаходів, зроблених в умовах аптеки, ставали надбанням хімії. Відомі імена того часу: аптекар Карл Вільгельм Шеєле, аптекар Маргаф, аптекар Луї Нікола Воклен - перший директор фармацевтичної школи в Парижі, аптекар Шарль Дезорн, фармацевт Мор, учені М. В. Ломоносов, Антуан Лавуазьє, Юстус Лібіх, Луї Пастер, Джозеф Лістер, Пауль Ерліх та інші. У цей період значно виріс авторитет аптеки і фармацевта.
На сьогоднішній день розвиток фармації продовжується, на ринку фармацевтичних препаратів з’являються нові препарати, нові лікарські форми, виявляються нові дії здавна відомих ліків.