«Фінансово-банківськастатистика»

По-третє, гроші виконують функцію засобу нагромадження, яка полягає у збереженні вартості, яка утворюється після реалізації товарів та послуг, для здійснення операцій (купівлі) в майбутньому.

По-четверте, у зовнішньоекономічних відносинах гроші функціонують як

світові гроші.

У відповідності із вказаними функціями можна виділити наступні взаємозалежні блоки статистичних показників грошового обігу:

 Макроекономічний блок включає показники, що дозволяють оцінити основні взаємозв’язки грошового обігу з реальним сектором економіки, реальний рівень грошової маси і його динаміку, а також рівень національної економіки в порівнянні з іншими країнами (індикатор міжнародних зіставлень).

Рівняння обміну

M - номінальна грошова маса;

G - реальний обсяг виробництва (кількість виготовленої продукції);

P - рівень цін;

V - швидкість обороту грошей.

Показник реальної грошової маси ( MP ) – характеризує кількість грошей,

необхідних для забезпечення реального рівня виробництва ( G ), який враховує інфляцію і залежність реального виробництва від величини грошової маси в довгостроковому періоді.

Швидкість обігу грошей (V ) – характеризує інтенсивність руху грошових знаків при функціонуванні їх як засобів обігу і показує як кожен карбованець грошової маси використовується на придбання готових товарів і послуг за період часу.

ВВП можна представити як добуток рівня цін на реальний обсяг виробництва ( ВВП PG )

 Блок показників "видів" грошей дозволяє класифікувати всю сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем їхньої ліквідності і ролі в грошовому обігу.

Усю сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем ліквідності можна класифікувати наступним чином:

готівка – абсолютно ліквідний актив (грошові знаки);

безготівкові гроші (депозити);

цінні папери;

світові гроші (міжнародні ліквідні активи).

42

Готівковий грошовий обіг – це рух готівки в процесі обороту товарів, надання послуг і здійснення різних платежів (готівка поза банківською системою, готівка в касах банків).

З розвитком системи господарських зв’язків і банківської системи роль готівки як засобу обороту поступово скорочується. У сучасному світі основною формою здійснення всіх розрахунків є безготівкова.

Безготівковий грошовий обіг – це частина грошового обігу, у якому рух грошей відбувається у виді перерахування сум з рахунка платника на рахунок одержувача шляхом взаємних вимог.

Сучасні фінансові системи включають й інші види ліквідних активів, які можна розглядати як гроші. Це високоліквідні державні чи інші ринкові цінні папери.

Державні цінні папери – це форма існування державного внутрішнього боргу, чи державного зобов’язання, емітентом якого виступає центральний уряд, місцеві органи влади і державні підприємства з метою акумуляції грошових ресурсів. Державні цінні папери є найбільш ліквідними цінними паперами і мають пільгове оподаткування.

Створення і розвиток світового ринку спричинило появу світових грошей визнаних у якості загального універсального засобу платежу в міжнародних розрахунках. Першою формою світових грошей було золото. У

ХХст. місце золота зайняли банкноти ведучих країн світу – валюта.

Блок показників грошової маси характеризує різні підходи

до розрахунку грошової маси і включає національну систему грошових агрегатів та систему агрегатів грошової маси за методологією МВФ.

З погляду теорії попиту та пропозиції показник грошової маси відображає пропозицію грошей в економіці.

Грошовий агрегат – це визначене законодавством специфічне угрупування ліквідних активів.

Національним банком України визначено чотири агрегати:

М 0 - готівка в обігу;

М1 - М 0 плюс залишки грошових вкладів на банківських рахунках до запитання;

М 2 - М1 плюс залишки грошових коштів на банківських строкових рахунках;

М 3 - М 2 плюс кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Відповідно до методології, прийнятої міжнародною фінансовою статистикою, для характеристики грошової пропозиції використовуються наступні агрегати: гроші, квазігроші, широкі гроші.

Агрегат "гроші" містить у собі гроші поза банками і депозити до запитання, тобто являє собою всі кошти в економіці країни, що можуть бути використані як засіб платежу. За своїм складом він аналогічний грошовому агрегату М 1 .

Агрегат "квазігроші" являє собою ліквідні депозити грошової системи, що безпосередньо не використовуються як засіб платежу і зазвичай мають

43

меншу швидкість обороту, ніж агрегат "гроші". Цей агрегат містить у собі термінові й ощадні депозити і депозити в іноземній валюті, що враховуються в балансі Національного банку України і комерційних банків.

Агрегат "швидкі гроші" – це сукупність попередніх двох.

10.3. Статистичний аналіз грошового обігу.

Статистичний аналіз грошового обігу проводять за наступними напрямками:

Статистичний аналіз грошового мультиплікатора;

Статистичний аналіз швидкості обороту грошей;

Статистичний аналіз структури та динаміки грошової маси та її впливу на рівень інфляції;

Статистичний аналіз купюрного складу грошової маси.

Статистичний аналіз грошового мультиплікатора.

В залежності від способу розрахунку грошової маси, грошової бази і норми резервування, існує кілька підходів до визначення величини грошового мультиплікатора.

Якщо за величину грошової маси прийняти агрегат М 2 , тоді одержимо фактичне значення мультиплікатора, який характеризує загальні умови функціонування грошової системи.

Інший підхід до розрахунку мультиплікатора базується на тому, що він є величиною, оберненою до норми резервування, що дозволяє обчислити верхню границю його значення. Норма резервування може бути розрахована як відношення суми резервів Центрального банку до величини депозитів банківської системи:

r Резерви

Депозити

Отже величина грошового мультиплікатора дорівнює:

Км Депозити

Резерви

У цьому випадку мультиплікатор характеризує фактичні можливості комерційних банків розширювати обсяги кредитних вкладень в економіку.

Індекс грошового мультиплікатора визначається за наступною формулою:

44

Аналіз величини грошового мультиплікатора, який може розраховуватися з використанням різної статистичної інформації, дозволяє виявити диспропорції в економічній системі і виробити напрямки їхнього усунення.

Статистичний аналіз швидкості обороту грошей.

Швидкість обороту грошей характеризується двома показниками: кількістю оборотів грошової одиниці та тривалістю одного обороту в днях.

Кількість оборотів грошей в обігу характеризує швидкість обороту грошової одиниці і розраховується за формулою:

ВВП - валовий внутрішній продукт в поточних цінах; M - середня величина грошової маси.

Тривалість одного обороту грошової маси розраховуються за формулою:

Д – число календарних днів у періоді.

Для визначення зміни швидкості обігу грошової маси використовується взаємозв’язок наступних індексів:

 зміною частки готівки в загальному обсязі грошової маси:

Vr1 ,Vr0 - швидкість обороту готівки відповідно у базовому та звітному роках;

d1 , d0 - частка готівки в загальному обсязі грошової маси відповідно у базовому та звітному роках.

45

N – вартість купр;

f – кількість купюр; d f - частка купюр.

Контрольні запитання.

2.Що таке грошовий обіг?

3.Визначте об’єкт, предмет та мету статистики грошового обігу.

4.Які основні завдання статистики грошового обігу?

5.Чим готівковий грошовий обіг відрізняється від безготівкового?

6.Які показники входять до макроекономічного блоку?

7.Класифікація ліквідних активів?

8.За допомогою яких показників вивчають швидкість обігу грошової маси?

9.Як визначають купюрну структуру грошової маси?

Тема 11 СТАТИСТИКА ВАЛЮТНИХ КУРСІВ

11.1 Поняття валютних кypciв i завдання статистики

11.2. Паритет купівельної спроможності валют i інфляція

11.3Середні показники валютних курсів

11.4Статистичні методи дослідження варіації валютних курсів 11.5. Статистичні методи дослідження динаміки валютних курсів

11.1 Поняття валютних кypciв i завдання статистики

Важливими показниками фінансово-банківської статистики, які використовують у поточній оперативній роботі підприємства, організації та установи, пов’язаними з різними видами зовнішньоекономічної дiяльностi, є процентні ставки i валютні курси.

Під валютним курсом розуміють ціну валюти однієї країни, яка вимірюється в одиницях валюти іншої країни, тобто це співвідношення двох валют, за яким здійснюється їх обмін.

Валютний курс як інструмент міжнародних угод характеризує відкриті економічні системи, мiж якими відбувається рух товарів, послуг, капiталiв і людей.

Конвертованість волюти - валютно-фінансовий режим, що дає змогу під час зовнішньоекономічних операцій здійснювати більш чи менш вільний обмін національних грошових одиниць на чужоземні. На практиці конвертованість національної валюти сприяє повномасштабному входженню економіки країни до світової економіки та активній участі в ній.

47

Конвертованість валюти позитивно впливає на загальноекономічний розвиток країни, оскільки, пов’язуючи внутрішній ринок зi світовим, дає змогу оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон’юнктури.

Національні валюти різних країн можуть бути конвертовані та неконвертовані або частково конвертовані.

Вільно конвертованою називають валюту країни, де до резидентів i нерезидентiв не застосовують будь-яких обмежень на здійснення валютних операцій.

Неконвертованою вважають валюту, якщо в країні грошової одиниці діють законодавчо встановлені обмеження на більшість операцій з нею.

Частково конвертована волюта - це та, в країні якої діють обмеження i регламентації на деякі обмінні операції або на певних учасників цих операцій.

Статистика враховує низку різновидів валютних курсів, таких як фіксований, ринковий, номінальний та інші.

Гнучкий валютний курс (ринковий) - це валютний курс, який формується на валютному ринку під впливом попиту i пропозиції на відповідну валюту.

Плаваючий валютний курс - режим вільного коливання валютного курсу, що ґрунтується на ринковому механізмі валютного регулювання. Плаваючі валютні курси характерні для твердих валют - доларів США, Євро, англійського фунта стерлінгів, японської єни тощо.

Коливний валютний курс - курс, що змінюється під впливом попиту i пропозиції на валютному ринку, але коригується валютними iнтервенціями центральних банків з метою вирівнювання тимчасових різких коливань.

Ефективний валютний курс - індекс валютного курсу, обчислений як середньоарифметична зважена величина кошика валют країни – торгових партнерів держав и та їхньої частки в загальному обсязі товарообороту.

Валютний подвійний курс - метод державного валютного регулювання, що передбачає подвійне котирування курсу національної валюти.

Примусовий валютний курс - офіційно встановлений державою курс національної валюти, обов’язковий для здійснення всіх або частини операцій на території цієї країни.

Валютний фіксований (офіційний) курс - офіційно встановлене співвідношення мiж валютами, яке ґрунтується на зареєстрованих валютних паритетах.

Валютний центральний курс - офіційно фіксоване співвідношення мiж валютами, навколо якого коливаються в погоджених межах ринкові валютні курси.

Емісійний курс - курс, за яким здійснюють емісію цінних паперів. Iнвентаризаційний курс - курс, за яким золото, валюту, цінні папери та інші валютні цінності обліковують на балансі.

Паритетний курс - розрахунковий курс у міжнародному платіжному обороті, що ґрунтується на паритеті валют.

Девальвація - зниження курсу національної валюти відносно іноземних валют чи міжнародних лічильних одиниць i золота.

48

Ревальвація - підвищення курсу національної валюти відносно курсу іноземних валют чи міжнародних лічильних одиниць i золота.

Валютний ринок - сукупність економічних відносин з приводу купівліпродажу валюти. Світовий валютний ринок включає як регіональні, так i національні валютні ринки.

3алежно вiд котирування, яке застосовують валютні ринки, валютні курси можуть бути прямі й зворотні. На практиці у більшості валютних центрів застосовують пряме котирування у вигляді кількості валюти-вимірника, яка припадає на одиницю (100 або 1000) котирувальної валюти. При непрямому котируванні використовують зворотне співвідношення.

Котирування, які використовують сьогодні в обмінній практиці в Україні, є зворотними відносно твердої валюти (долар США, Євро), а також прямими i зворотними щодо рубля Російської Федерації та інших країн СНД.

Основними завданнями статистики валютних курсів є:

органiзацiя статистичного спостереження, зведення й групування первинних матеріалів про валютні курси;

вирахування середніх показників валютних курсів, оцінка їх варіації в статиці й динаміці;

аналіз чинників, які впливають на рівень, варіацію та динаміку валютних курсів;

моделювання й прогнозування валютних кypciв на перспективу; удосконалення методології вирахування основних статистичних показників, які характеризують валютні курси; висвітлення в 3МІ оперативної інформації про валютні курси.

11.2. Паритет купівельної спроможності валют i інфляція

Статистика визначає валютний курс виходячи з купівельної спроможності валют двох країн, за які можна купити однакову кількість товарів чи послуг.

Паритет купівельної спроможності валют має відповідати певній достовірності, тобто відображати дійсне співвідношення рівнів цін двох країн. Ступінь достовірності купівельної спроможності валют залежить від таких чинників:

презентабельності набору типових товарів для національної економіки; правильного розподілу товарів по товарних групах; додержання однакових принципів вибору індивідуальних цін товарівпредставників;

правильного вибору формул i ваг.

11.3 Середні показники валютних курсів

Індекс реального ефективного валютного курсу можна визначити через середній арифметичний індекс

49

Якщо не враховувати структуру загального обсягу експортних операцій, індекс реального ефективного валютного курсу розраховують за формулами:

а) середньої геометричної б) середньої арифметичної простої

Індекс реального ефективного валютного курсу, обчислений за формулою середньої арифметичної зваженої, більш коректно оцінює цей процес, оскільки враховує структуру загального обсягу експортно-імпортних операцій. Якщо для оперативних практичних потреб не потрібно великої точності, цей індекс можна визначити за формулами середньої геометричної чи середньої арифметичної простої.

Вибір типу середньої залежить вiд мети статистичного дослідження. Якщо потрібно знизити вплив окремих значень валютного курсу, який дуже відрізняється вiд основної сукупності кypciв, використовують середню геометричну, оскільки середня арифметична дуже чуттєво реагує на різку зміну курсу.

Середні валютні курси, обчислені за середньою арифметичною при прямому i оберненому котируванні, не є оберненими один до одного.

Ця нерівність проявляється при різких коливаннях валютного курсу, проте різниця середніх арифметичних прямих i зворотних курсів незначна.

З метою формування середніх валютних курсів у різних секторах валютного ринку використовують дані про біржові, міжбанківські курси, а також дані про операції з готівковою валютою та відповідні обсяги торгів. За цими даними визначають середньозважений валютний курс за формулою:

К = Кб Qб + КМ QM + Кг Qr Qб +QM +Qr '

де , КМ - біржовий i міжбанківський валютні курси; Qб, QM - біржовий i міжбанківський обсяги торгів; Кг - курс операцій з готівковою валютою;

Qr - обсяги торгів з використанням готівкової валюти.

В Україні середній валютний курс гривні також розраховують за формулою середньої арифметичної зваженої на обсяги торговельних операцій на різних біржах.

При непрямому (оберненому) котируванні середній валютний курс також обчислюють за формулою середньої геометричної .

Важливим моментом при знаходженні середніх валютних курсів за формулою середньої геометричної для прямого й оберненого котирування є їхня обернено-пропорційна залежність.

11.4 Статистичні методи дослідження варіації валютних курсів

50