- •Заява «Дванадцяти» про майбутній статус Росії та інших колишніх республік
- •О критериях ес для признания новых государств в Восточной Европе и на территории Советского Союза
- •Спільне Українсько-Китайське Комюніке
- •Віденська Конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Правонаступництво щодо частини території
- •Частина III. Нові незалежні держави
- •Частина IV. Об’єднання і відділення держав
- •Віденська Конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Державна власність
- •Частина III. Державні архіви
- •Частина IV. Державні борги
- •Рішення Ради Глав держав Співдружності Незалежних Держав
- •Про правонаступництво України
- •Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам
- •Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями1
- •Додатковий протокол до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями1
- •Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина
- •Розділ XII. Конституційний суд україни
- •Декларація про державний суверенітет України
- •X. Міжнародні відносини
- •Про міжнародні договори України
- •I. Загальні положення
- •II. Укладення міжнародних договорів україни
- •III. Дотримання і виконання міжнародних договорів україни
- •IV. Оприлюднення, реєстрація та зберігання текстів міжнародних договорів україни
- •V. Припинення та зупинення дії міжнародних договорів україни
- •Кодекс адміністративного судочинства України
- •Розділ I. Загальні положення
- •Цивільний процесуальний кодекс України
- •Розділ I. Загальні положення
- •Глава 1. Основні положення
- •Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя
- •Частина II. Укладення договорів і набрання ними чинності
- •Частина III. Додержання, застосування і тлумачення договорів
- •Частина IV. Поправки до договорів і зміна договорів
- •Частина V. Недійсність, припинення і зупинення дії договорів
- •Частина VI. Інші постанови
- •Частина VII. Депозитарії, повідомлення, виправлення та реєстрація
- •Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон1
- •Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України1
- •Про державний кордон України
- •I. Загальні положення
- •II. Режим державного кордону україни
- •III. Прикордонний режим
- •IV. Охорона державного кордону україни
- •Заява Голови Ради Безпеки оон
- •Конвенція про режим судноплавства на Дунаї1
- •Глава і. Загальні положення
- •Глава іі. Організаційні положення
- •Глава III. Режим судноплавства
- •Додатковий протокол до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року1
- •Договір про Антарктику1
- •Часть II. Территориальное море и прилежащая зона
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Границы территориального моря
- •Раздел 3. Мирный проход в территориальном море
- •Раздел 4. Прилежащая зона
- •Часть III. Проливы, используемые для международного судоходства
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Транзитный проход
- •Раздел 3. Мирный проход
- •Часть V. Исключительная экономическая зона
- •Часть VI. Континентальный шельф
- •Часть VII. Открытое море
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Сохранение живых ресурсов открытого моря
- •Часть VIII. Режим островов
- •Часть XVI. Общие положения
- •Часть XVII. Заключительные положения
- •Договір між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки1
- •Конвенція про режим проток1
- •Розділ I. Торговельні судна
- •Розділ II. Військові судна
- •Розділ III. Повітряні судна
- •Конвенція про забезпечення вільного використання Суецького каналу1
- •Глава I. Загальні принципи і застосування Конвенції
- •Глава II. Політ над територією Договірних держав
- •Глава III. Національність повітряних суден
- •Глава IV. Заходи сприяння аеронавігації
- •Глава V. Умови, які підлягають дотриманню
- •Глава VI. Міжнародні стандарти і рекомендована практика
- •Частина II. Міжнародна організація цивільної авіації
- •Глава VII. Організація
- •Частина III. Міжнародний повітряний транспорт
- •Частина IV. Прикінцеві положення
- •Розділ vііi. Право зовнішніх зносин
- •Віденська конвенція про консульські зносини1
- •Глава і. Загальні положення про консульські зносини
- •Глава II. Переваги, привілеї та імунітет консульських установ, штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ
- •Глава пі. Режим, що застосовується до почесних консульських посадових осіб та консульських установ, очолюваних такими посадовими особами
- •Конвенція про спеціальні місії1
- •Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру1
- •Частина і. Вступ
- •Частина II. Представництва при міжнародних організаціях
- •Частина III. Делегації в органах і на конференціях
- •Частина IV. Делегації-спостерігачі в органах і на конференціях
- •Частина V. Загальні положення
- •Конституція України
- •Розділ I. Загальні засади
- •Розділ IV. Верховна рада україни
- •Розділ V. Президент україни
- •Розділ VI. Кабінет міністрів україни. Інші органи виконавчої влади
- •Про дипломатичну службу
- •Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Члени організації
- •Розділ III. Органи
- •Розділ IV. Генеральна асамблея
- •Розділ V. Рада безпеки
- •Розділ VI. Мирне вирішення спорів
- •Розділ VII. Дії у відношенні загрози мирові, порушень миру та актів агресії
- •Розділ VIII. Регіональні угоди
- •Розділ IX. Міжнародне економічне і соціальне співробітництво
- •Розділ X. Економічна і соціальна рада
- •Розділ XIV. Міжнародний суд
- •Розділ XV. Секретаріат
- •Розділ XVI. Різні постанови
- •Статут Міжнародного Суду
- •Розділ і. Організація суду
- •Розділ II. Компетенція суду
- •Розділ III. Судочинство
- •Розділ IV. Консультативні висновки
- •Статут Ради Європи1
- •Глава I. Мета ради європи
- •Глава II. Членство
- •Глава III. Загальні положення
- •Глава IV. Комітет міністрів
- •Глава V. Консультативна асамблея
- •Північноатлантичний договір1
- •Угода про створення Співдружності Незалежних Держав1
- •Статут Співдружності Незалежних Держав1
- •Раздел I. Цели и принципы
- •Раздел II. Членство
- •Раздел III. Коллективная безопасность и военно-политическое сотрудничество
- •Раздел IV. Предотвращение конфликтов и разрешение споров
- •Раздел V. Сотрудничество в экономической, социальной и правовой областях
- •Раздел VI. Органы содружества
- •Раздел VII. Межпарламентское сотрудничество
- •Розділ V. Положення про спільну закордонну та безпекову політику
- •Розділ VI. Положення про поліцейське та судове співробітництво у кримінальних справах
- •Розділ VIII. Прикінцеві положення
- •Договір, що засновує Європейське Співтовариство1
- •Частина перша. Принципи
- •Частина друга. Громадянство союзу
- •Міжнародний пакт про громадянські та політичні права1
- •Частина I
- •Частина II
- •Частина III
- •Частина IV
- •Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права1
- •Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права1
- •Частина II
- •Частина III
- •Частина IV
- •Процедура розгляду повідомлень про порушення прав людини та основних свобод
- •Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Розділ і. Права і свободи
- •Розділ іі. Європейський суд з прав людини
- •Розділ ііі. Інші положення
- •Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та Першого протоколу до неї2
- •Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо скасування смертної кари1
- •Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод2
- •Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин1
- •Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції
- •Європейська угода про осіб, що беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини1
- •Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини
- •Глава 1. Загальні положення
- •Глава 2. Доступ до рішення
- •Глава 3. Виконання рішення
- •Глава 4. Застосування в україні конвенції та практики суду
- •Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання1
- •Частина II
- •Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню1
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Частина I
- •Частина II
- •Частина і
- •Частина II
- •Частина ііі
- •Частина IV
- •Частина V
- •Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок1
- •Конвенція про статус біженців1
- •Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Правовий статус
- •Розділ III. Заняття, які приносять доход
- •Розділ IV. Соціальне піклування
- •Розділ V. Адміністративні заходи
- •Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин
- •Рамкова конвенція про захист національних меншин1
- •Розділ I
- •Розділ II
- •Європейська хартія регіональних мов або мов меншин1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Цілі та принципи, яких необхідно дотримуватися відповідно до пункту 1 статті 2
- •Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин
- •Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства2
- •Розділ і. Інститути та звичаї, подібні до рабства
- •Розділ II. Работоргівля
- •Розділ III. Рабство та інститути і звичаї, подібні до рабства
- •Розділ IV. Визначення
- •Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами1
- •Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання1
- •Частина I
- •Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом1
- •Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму1
- •Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом1
- •Конвенція про злочини та деякі інші акти, що вчиняються на борту повітряних суден1
- •Глава I. Сфера применения конвенции
- •Глава II. Юрисдикция
- •Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден1
- •Конвенція про боротьбу з незаконними актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації1
- •Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу1
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права1
- •Часть II. Территориальное море и прилежащая зона
- •Часть VII. Открытое море
- •Раздел 1. Общие положения
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин1
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності1
- •Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності1
- •І. Загальні положення
- •У кримінальних справах1
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Судові доручення
- •Глава III. Вручення документів та розпоряджень суду щодо явки свідків, експертів і притягнутих до відповідальності осіб
- •Глава IV. Судові матеріали
- •Глава V. Процедура
- •Глава VII. Обмін інформацією по судових вироках
- •Європейська конвенція про видачу правопорушників1
- •Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників1
- •Глава I
- •В цивільних, сімейних та кримінальних справах1
- •Раздел I. Общие положения
- •Часть I. Правовая защита
- •Часть II. Правовая помощь
- •Раздел IV. Правовая помощь по уголовным делам
- •Часть I. Выдача.
- •Часть II. Осуществление уголовного преследования.
- •Часть III. Специальные положения о правовой помощи
- •Правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року1
- •Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах
- •Кримінальний кодекс України
- •Загальна частина
- •Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього1
- •Конвенція про запобігання злочину апартеїду та про покарання за нього2
- •Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації1
- •Частина I
- •Частина II
- •Розділ IX. Припинення зловживань і порушень
- •Розділ VI. Виконання конвенції
- •Розділ IV. Виконання конвенції
- •Від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв
- •Конвенція про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людяності1
- •Римський Статут міжнародного кримінального суду2
- •Часть 1. Учреждение суда
- •Часть 2. Юрисдикция, приемлемость и применимое право
- •Приложение 1а
- •Глава I. Основы международных
- •Глава II. Экономические права и обязанности государств
- •Глава III. Общая ответственность перед международным сообществом
- •Глава IV. Заключительные положения
- •Розділ хv. Забезпечення міжнародної безпеки міжнародно-правовими засобами
- •Резолюція 1267, прийнята на 4051 засіданні 15 жовтня 1999 року
- •Договір про нерозповсюдження ядерної зброї1
- •Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року
- •Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї
- •Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою1
- •Розділ хvі. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •Декларація про попередження та усунення спорів та ситуацій, що можуть загрожувати міжнародному миру та безпеці, та про роль оон у цій сфері
- •Розділ II. Поранені і хворі
- •Розділ III. Санітарні формування і заклади
- •Розділ IV. Особовий склад
- •Розділ V. Будівлі і майно
- •Розділ VI. Санітарні транспорти
- •Розділ VII. Розпізнавальна емблема
- •Розділ і. Загальні положення
- •Розділ II. Постанови загального характеру про захист військовополонених
- •Розділ III. Полон
- •Глава IV. Медичний і духовний персонал, затриманий
- •Глава V. Релігія, інтелектуальна і фізична діяльність
- •Глава VI. Дисципліна
- •Глава II. Представники військовополонених
- •II. Дисциплінарні стягнення
- •III. Судове переслідування
- •Розділ IV. Кінець полону
- •Розділ V. Довідкове бюро і товариства допомоги військовополоненим
- •Розділ VI. Виконання конвенції
- •Від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Поранені, хворі і особи, які потерпіли корабельну аварію
- •Частина III. Методи та засоби ведення війни – статус комбатантів і військовополонених
- •Частина IV. Цивільне населення
- •Глава I. Основна норма і сфера застосування
- •Глава II. Цивільні особи й цивільне населення
- •Глава III. Цивільні об’єкти
- •Глава IV. Запобіжні заходи
- •Частина V. Виконання конвенцій і цього протоколу
- •Частина VI. Заключні положення
- •Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних
- •Частина I. Сфера застосування цього протоколу
- •Частина II. Гуманне поводження
- •Частина III. Поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної аварії
- •Частина IV. Цивільне населення
- •Статут Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця1
- •Раздел I. Общие положения
- •Глава I. Общие принципы
- •Глава II. Присвоение поведения государству
- •Глава III. Нарушение международно-правового
- •Глава IV. Ответственность государства в связи
- •Глава V. Обстоятельства, исключающие противоправность
- •Часть вторая. Содержание международной ответственности государства
- •Глава I. Общие принципы
- •Глава II. Возмещение вреда
- •Глава III. Серьезные нарушения обязательств, вытекающих
- •Часть третья. Имплементация международной ответственности государства
- •Глава I. Призвание государства к ответственности
- •Глава II. Контрмеры
- •Часть четвертая. Общие положения
- •Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про врегулювання претензій, які виникли внаслідок повітряної катастрофи, що сталася 4 жовтня 2001 року1
- •Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду1
ЗМІСТ
РОЗДІЛ І. СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 12
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 р. «Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва держав відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй» (витяги) 12
Заява «Дванадцяти» про майбутній статус Росії та інших колишніх республік (Брюссель, Гаага, 23 грудня 1991 р.) 17
Спільне Українсько-Китайське Комюніке (Пекін, 31 жовтня 1992 р.) (витяги) 18
Угода про встановлення дипломатичних відносин між Україною і державою-містом Ватикан (у формі обміну нотами від 18 і 25 березня 1992 р.) (витяги) 18
Віденська Конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів (Відень, 23 серпня 1978 р.) (витяги) 19
Віденська Конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів (Відень, 8 квітня 1983 р.) (витяги) 25
Рішення Ради Глав держав Співдружності Незалежних Держав (Алма-Ата, 21 грудня 1991 р.) (витяги) 30
Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. № 1543-XII 30
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 1514 (XV) від 14 грудня 1960 р. «Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам» (витяги) 31
Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Мадрид, 21 травня 1980 р.) (витяги) 32
Додатковий протокол до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Страсбург, 9 листопада 1995 р.) (витяги) 33
РОЗДІЛ ІІ. ВЗАЄМОДІЯ МІЖНАРОДНОГО ТА ВНУТРІШНЬОГО ПРАВА 35
Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги) 35
Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55-XII (витяги) 36
Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-IV (витяги) 36
Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV (витяги) 45
Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV (витяги) 46
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (витяги) 46
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ 47
Віденська конвенція про право міжнародних договорів (Відень, 23 травня 1969 р.) (витяги) 47
РОЗДІЛ ІV. Загальні питання міжнародно-правового регулювання міжнародних просторів. ДЕРЖАВна ТЕРИТОРІЯ 66
Договір між Україною і Угорською Республікою про режим українсько-угорського державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань (Київ, 19 травня 1995 р.) (витяги) 66
Договір між Україною та Словацькою Республікою про спільний державний кордон (Братислава, 14 жовтня 1993 р.) (витяги) 67
Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько- російський державний кордон (Київ, 28 січня 2003 р.) (витяги) 68
Додатковий протокол до Договору між Україною і Республікою Молдова про державний кордон щодо передачі у власність Україні ділянки автомобільної дороги Одеса – Рені в районі населеного пункту Паланка Республіки Молдова, а також земельної ділянки, по якій вона проходить, і режиму їх експлуатації (Київ, 18 серпня 1999 р.) (витяги) 69
Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (Київ, 28 травня 1997 р.) (витяги) 70
Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. № 1777-XII (витяги) 73
Заява Голови Ради Безпеки ООН від 20 липня 1993 р. 78
Конвенція про режим судноплавства на Дунаї (Белград, 18 серпня 1948 р.) (витяги) 79
Додатковий протокол до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 р. (Будапешт, 26 березня 1998 р.) (витяги) 81
Договір про Антарктику Вашингтон, 1 грудня 1959 р. (витяги) 82
РОЗДІЛ V. МІЖНАРОДНо-правовий режим МОРСЬКого ПРОстору 84
Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права (Монтего-Бей, 10 грудня 1982 р.) (витяги) 84
Договір між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки (Керч, 24 грудня 2003 р.) (витяги) 104
Конвенція про режим проток (Монтре, 20 липня 1936 р.) (витяги) 105
Конвенція про забезпечення вільного використання Суецького каналу (Константинополь, 29 жовтня 1888 р.) (витяги) 109
РОЗДІЛ VІ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ 111
Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 7 грудня 1944 р.) (витяги) 111
РОЗДІЛ VІІ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ КОСМІЧНОГО ПРОСТОРУ 117
Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (Москва, Вашингтон, Лондон, 27 січня 1967 р.) (витяги) 117
РОЗДІЛ VІІI. ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН 120
Віденська конвенція про дипломатичні зносини (Відень, 18 квітня 1961 р.) (витяги) 120
Віденська конвенція про консульські зносини (Відень, 24 квітня 1963 р.) (витяги) 127
Конвенція про спеціальні місії (Нью-Йорк, 16 грудня 1969 р.) (витяги) 140
Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру (Відень, 14 березня 1975 р.) (витяги) 145
Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги) 155
Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р. № 2728-III (витяги) 157
РОЗДІЛ ІХ. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 160
Статут Організації Об’єднаних Націй (Сан-Франциско, 26 червня 1945 р.) (витяги) 160
Статут Міжнародного Суду (витяги) 170
Статут Ради Європи (Лондон, 5 травня 1949 р.) (витяги) 173
Північноатлантичний договір (Вашингтон, 4 квітня 1949 р.) (витяги) 175
Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (Мінськ,
8 грудня 1991 р.) (витяги) 177
Статут Співдружності Незалежних Держав (Мінськ, 22 січня 1993 р.) (витяги) 178
РОЗДІЛ Х. ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 183
Договір про Європейський Союз (Маастрихт, 7 лютого 1992 р.) (витяги) 183
Договір, що засновує Європейське Співтовариство (Рим, 25 березня 1957 р.) (витяги) 186
РОЗДІЛ ХI. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПРАВ ЛЮДИНИ 190
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 217 А (III) від 10 грудня 1948 р. «Загальна декларація прав людини» 190
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (Нью-Йорк, 16 грудня 1966 р.) (витяги) 193
Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (Нью-Йорк, 16 грудня 1966 р.) (витяги) 202
Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (Нью-Йорк, 16 грудня 1966 р.) (витяги) 203
Резолюція Економічної і Соціальної Ради ООН 1503 (XLVIII) від 27 травня 1970 р. «Процедура розгляду повідомлень про порушення прав людини та основних свобод» (витяги) 206
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.) (витяги) 207
Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20 березня 1952 р.) (витяги) 216
Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Страсбург, 16 вересня 1963 р.) (витяги) 216
Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо скасування смертної кари (Страсбург, 28 квітня 1983 р.) (витяги) 217
Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Страсбург, 22 листопада 1984 р.) (витяги) 217
Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 2000 р.) (витяги) 218
Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Вільнюс, 3 травня 2002 р.) (витяги) 219
Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (витяги) 219
Європейська угода про осіб, що беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини (Страсбург, 5 березня 1996 р.) (витяги) 220
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV (витяги) 221
Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Нью-Йорк, 10 грудня 1984 р.) (витяги) 224
Закон України «Про зняття застережень України до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання» від 5 листопада 1998 р. № 234-XIV (витяги) 226
Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (Страсбург, 26 листопада 1987 р.) (витяги) 226
Конвенція про права дитини (Нью-Йорк, 20 листопада 1989 р.) (витяги) 228
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (Нью-Йорк, 18 грудня 1979 р.) (витяги) 233
Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм
дискримінації щодо жінок (Нью-Йорк, 6 жовтня 1999 р.) (витяги) 236
Конвенція про статус біженців (Женева, 28 липня 1951 р.) (витяги) 238
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 47/135 від 18 грудня 1992 р. «Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин» (витяги) 243
Рамкова конвенція про захист національних меншин (Страсбург, 1 лютого 1995 р.) (витяги) 244
Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (Страсбург, 5 листопада 1992 р.) (витяги) 247
Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15 травня 2003 р. № 802-IV (витяги) 251
РОЗДІЛ ХІІ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ЮРИСДИКЦІЇ 252
Конвенція про рабство (Женева, 25 вересня 1926 р.) (витяги) 252
Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства (Женева, 7 вересня 1956 р.) (витяги) 252
Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами (Лейк Саксес, Нью-Йорк, 21 березня 1950 р.) (витяги) 254
Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Нью-Йорк, 10 грудня 1984 р.) (витяги) 255
Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (Нью-Йорк, 15 грудня 1997 р.) (витяги) 257
Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (Нью-Йорк, 9 грудня 1999 р.) (витяги) 260
Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом (Страсбург, 27 січня 1977 р.) (витяги) 263
Конвенція про злочини та деякі інші акти, що вчиняються на борту повітряних суден (Токіо, 14 вересня 1963 р.) (витяги) 265
Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 16 грудня 1970 р.) (витяги) 266
Конвенція про боротьбу з незаконними актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 23 вересня 1971 р.) (витяги) 268
Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (Відень, 3 березня 1980 р.) (витяги) 270
Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права (Монтего-Бей, 10 грудня 1982 р.) (витяги) 273
Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (Відень, 20 грудня 1988 р.) (витяги) 278
Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (Нью-Йорк, 15 листопада 2000 р.) (витяги) 283
Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності (Нью-Йорк, 15 листопада 2000 р.) (витяги) 288
Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності (Нью-Йорк, 15 листопада 2000 р.) (витяги) 289
Протокол проти незаконного виготовлення і обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності (Ною-Йорк, 31 травня 2001 р.) (витяги) 290
Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (Страсбург, 20 квітня 1959 р.) (витяги) 292
Європейська конвенція про видачу правопорушників (Париж, 13 грудня 1957 р.) (витяги) 294
Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників (Страсбург, 15 жовтня 1975 р.) (витяги) 296
Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах (Мінськ, 22 січня 1993 р.) (витяги) 297
Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (Москва, 28 березня 1997 р.) (витяги) 303
Лист Міністерства юстиції України від 21.01.2006 р. № 26-53/7 «Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» 303
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III (витяги) 304
Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього (Нью-Йорк, 9 грудня 1948 р.) (витяги) 306
Конвенція про запобігання злочину апартеїду та про покарання за нього (Нью-Йорк, 30 листопада 1973 р.) (витяги) 306
Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (Нью-Йорк, 7 березня 1966 р.) (витяги) 308
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (Женева, 12 серпня 1949 р.) (витяги) 311
Конвенція про поводження з військовополоненими (Женева, 12 серпня 1949 р.) (витяги) 311
Конвенція про захист цивільного населення під час війни (Женева, 12 серпня 1949 р.) (витяги) 312
Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) (Женева, 8 червня 1977 р.) (витяги) 312
Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (Нью-Йорк, 4 грудня 1989 р.) (витяги) 314
Конвенція про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людяності (Нью-Йорк, 26 листопада 1968 р.) (витяги) 316
Римський Статут міжнародного кримінального суду (Рим, 17 липня 1998 р.) (витяги) 317
РОЗДІЛ ХІІІ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 320
Марракешська Угода про створення Світової організації торгівлі (Марракеш, 15 квітня 1994 р.) (витяги) 320
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3281 (XXIX) від 12 грудня 1974 р. «Хартія економічних прав та обов’язків держав» (витяги) 323
РОЗДІЛ ХІV. МІЖНАРОДНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО 331
Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 3 червня 1992 р.) 331
РОЗДІЛ ХV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІЖНАРОДНО- ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ 335
Договір про відмову від війни як знаряддя національної політики (Париж, 27 серпня 1928 р.) (витяги) 335
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3314 (ХХIХ) від 14 грудня 1974 р. «Визначення агресії» (витяги) 335
Резолюція Ради Безпеки ООН 1267, прийнята на 4051 засіданні 15 жовтня 1999 р. (витяги) 336
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (Москва, Вашингтон, Лондон, 1 липня 1968 р.) (витяги) 339
Закон України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р.» від 16 листопада 1994 р. № 248/94-ВР 340
Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапешт, 5 грудня 1994 р.) 341
Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою (Москва, 5 серпня 1963 р.) (витяги) 342
РОЗДІЛ ХVІ. МИРНІ ЗАСОБИ ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СПОРІВ 343
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 37/10 від 15 листопада 1982 р. «Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних спорів» (витяги) 343
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 43/51 від 5 грудня 1988 р. «Декларація про попередження та усунення спорів та ситуацій, що можуть загрожувати міжнародному миру та безпеці, та про роль ООН у цій сфері» (витяги) 346
РОЗДІЛ ХVІІ. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В ПЕРІОД ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ 349
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (Женева, 12 серпня 1949 р.) (витяги) 349
Конвенція про поводження з військовополоненими (Женева, 12 серпня 1949 р.) (витяги) 356
Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) (Женева, 8 червня 1977 р.) (витяги) 369
Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II) (Женева, 8 червня 1977 р.) (витяги) 382
Статут Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця від 1 жовтня 1986 р. (витяги) 387
Статут Міжнародного комітету Червоного Хреста від 24 червня 1998 р. (витяги) 389
РОЗДІЛ ХVІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 391
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 56/83 від 12 грудня 2001 р. «Відповідальність держав за міжнародно-противоправні діяння» 391
Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про врегулювання претензій, які виникли внаслідок повітряної катастрофи, що сталася 4 жовтня 2001 року (Москва, 26 грудня 2003 р.) (витяги) 400
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (витяги) 402
Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (Відень, 21 травня 1963 р.) (витяги) 403
РОЗДІЛ І.
СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
ГенеральнА АсамблеЯ ООН
Резолюція 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року
Декларація про принципи міжнародного права,
що стосуються дружніх відносин і співробітництва держав
відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй
(витяги)
ПРЕАМБУЛА
Генеральна Асамблея, <...>
вважаючи, що сумлінне додержання принципів міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами, та сумлінне виконання державами зобов’язань, взятих відповідно до Статуту, мають найважливіше значення для підтримання міжнародного миру і безпеки та досягнення інших цілей Організації Об’єднаних Націй, <...>
вважаючи, що прогресивний розвиток і кодифікація таких принципів <...> сприятимуть здійсненню цілей Організації Об’єднаних Націй, маючи на увазі забезпечення їх ефективнішого застосування в рамках міжнародної спільності, <...>
1. Урочисто проголошує такі принципи:
Принцип, згідно з яким держави утримуються в їх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Організації Об’єднаних Націй
Кожна держава в своїх міжнародних відносинах зобов’язана утримуватися від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Організації Об’єднаних Націй. Така погроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права й Статуту Організації Об’єднаних Націй; вона ніколи не повинна застосовуватися як засіб врегулювання міжнародних питань.
Агресивна війна є злочином проти миру, який тягне відповідальність за міжнародним правом.
Відповідно до цілей і принципів Організації Об’єднаних Націй держави зобов’язані утримуватися від пропаганди агресивних воєн.
Кожна держава зобов’язана утримуватися від погрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави чи як засобу розв’язання міжнародних спорів, у тому числі територіальних спорів і питань, що стосуються державних кордонів.
Так само кожна держава зобов’язана утримуватися від погрози силою або її застосування з метою порушення міжнародних демаркаційних ліній, таких, як лінії перемир’я, що встановлені чи відповідають міжнародній угоді, стороною якої є дана держава чи якої ця держава зобов’язана додержуватися згідно з будь-якою іншою підставою. Ніщо у вищесказаному не повинно тлумачитись як таке, що завдає шкоди позиціям заінтересованих сторін щодо статусу й наслідків встановлення таких ліній згідно з їх особливими режимами чи як таке, що порушує їх тимчасовий характер.
Держави зобов’язані утримуватися від актів репресалій, пов’язаних із застосуванням сили.
Кожна держава зобов’язана утримуватися від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи, про які говориться при конкретизації принципу рівноправності и самовизначення, їх права на самовизначення, свободу і незалежність.
Кожна держава зобов’язана утримуватися від організації чи заохочення організації іррегулярних сил чи озброєних банд, у тому числі найманців, для вторгнення на територію іншої держави.
Кожна держава зобов’язана утримуватися від організації, підбурювання, подання допомоги чи участі в актах громадянської війни або терористичних актах в іншій державі, чи від потурання діяльності організацій у межах своєї території, спрямованій на здійснення таких актів, у тому випадку, коли акти, що згадуються в цьому абзаці, пов’язані із погрозою силою чи її застосуванням.
Територія держави не повинна бути об’єктом воєнної окупації, що настала в результаті застосування сили на порушення положень Статуту. Територія держави не повинна бути об’єктом придбання іншою державою в результаті погрози силою чи її застосування. Ніякі територіальні придбання, що є результатом погрози силою чи її застосування, не повинні визнаватися законними. Ніщо у вищесказаному не повинні тлумачитись як таке, що порушує:
а) положення Статуту чи будь-яку міжнародну угоду, що була укладена до прийняття Статуту і має юридичну силу згідно з міжнародним правом, або
b) повноваження Ради Безпеки згідно з Статутом.
Всі держави повинні сумлінно вести переговори з метою найскорішого укладення універсального договору про загальне і повне роззброєння під ефективним міжнародним контролем і прагнути вживати відповідних заходів для ослаблення міжнародної напруженості й зміцнення довір’я між державами.
Усі держави повинні на підставі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права сумлінно виконувати свої зобов’язання щодо підтримання міжнародного миру і безпеки та прагнути до підвищення ефективності, заснованої на Статуті, системи безпеки Організації Об’єднаних Націй.
Ніщо у вищенаведених абзацах не повинно тлумачитись як розширення чи обмеження яким-небудь чином меж дії положень Статуту, які стосуються тих випадків, коли застосування сили є законним.
Принцип, згідно з яким держави вирішують свої міжнародні спори мирними засобами так, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку і справедливість
Кожна держава вирішує свої міжнародні спори з іншими державами мирними засобами так, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку і справедливість.
Тому держави повинні прагнути до найскорішого й справедливого вирішення своїх міжнародних спорів шляхом переговорів, обслідування, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи іншими мирними засобами за своїм вибором. У пошуках такого врегулювання сторони мають погоджувати такі мирні засоби, які відповідали б обставинам і характеру спору.
Сторони у спорі зобов’язані у випадку, якщо вони не досягнуть вирішення спору одним з вищезгаданих мирних засобів, продовжувати прагнути до врегулювання спору іншими погодженими між ними мирними засобами.
Держави, які є сторонами в міжнародному спорі, а також інші держави повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити становище настільки, що поставлять під загрозу підтримання міжнародного миру й безпеки, і повинні діяти відповідно до цілей і принципів Організації Об’єднаних Націй.
Міжнародні спори вирішуються на підставі суверенної рівності держав та відповідно до принципів вільного вибору засобів мирного вирішення спорів. Застосування процедури врегулювання спору чи згода на таку процедуру, про яку була вільно досягнута угода між державами щодо існуючих чи майбутніх спорів, у яких вони є сторонами, не повинні розглядатися несумісними з принципами суверенної рівності.
Ніщо в попередніх абзацах не зачіпає і не применшує значення відповідних положень Статуту, зокрема тих, що стосуються мирного вирішення спорів.
Принцип, що стосується зобов’язання згідно із Статутом не втручатися у справи, які входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави
Жодна держава чи група держав не має права втручатися прямо чи непрямо з будь-якої причини у внутрішні й зовнішні справи іншої держави. Внаслідок цього збройне втручання та всі інші форми втручання чи всілякі загрози, спрямовані проти правосуб’єктності держави або проти її політичних, економічних і культурних основ, є порушенням міжнародного права.
Жодна держава не може ні застосовувати, ні заохочувати застосування економічних, політичних заходів чи заходів будь-якого іншого характеру з метою підкорити собі іншу державу щодо здійснення нею її суверенних прав та одержання від неї будь-яких переваг. Жодна держава не повинна також організовувати, допомагати, розпалювати, фінансувати, заохочувати або допускати збройну, підривну чи терористичну діяльність, спрямовану на заміну устрою іншої держави шляхом насильства, а також втручатися у внутрішню боротьбу в іншій державі.
Застосування сили для позбавлення народів їх національного суверенітету є порушенням їх невід’ємних прав і принципу невтручання.
Кожна держава має невід’ємне право вибирати свою політичну, економічну, соціальну і культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
Ніщо у наведених вище абзацах не повинно тлумачитись як таке, що зачіпає яким-небудь чином положення Статуту, які стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки.
Обов’язок держав співробітничати одна з одною відповідно до Статуту
Держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від різниці їх політичних, економічних та соціальних систем, у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру і безпеки та сприяння міжнародній економічній стабільності й прогресу, загальному добробуту народів і міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації, яка має у своїй основі таку різницю.
З цією метою:
а) держави співробітничають з іншими державами у підтриманні міжнародного миру й безпеки,
b) держави співробітничають у встановленні загальної поваги і додержання прав людини й основних свобод для всіх та в ліквідації всіх форм расової дискримінації і всіх форм релігійної нетерпимості,
с) держави здійснюють свої міжнародні відносини в економічній, соціальній, культурній, технічній і торговельній галузях відповідно до принципів суверенної рівності і невтручання,
d) держави – члени Організації Об’єднаних Націй зобов’язані у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй вживати спільних та індивідуальних заходів, передбачених відповідними положеннями Статуту.
Держави співробітничають в економічній, соціальній і культурній галузях, а також у галузях науки і техніки та сприяють прогресу в світі в галузі культури і освіти. Держави мають співробітничати у справі сприяння економічному зростанню в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються.
Принцип рівноправності й самовизначення народів
На підставі принципу рівноправності й самовизначення народів, закріпленого в Статуті Організації Об’єднаних Націй, всі народи мають право вільно визначати без втручання із зовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток, а кожна держава зобов’язана поважати це право у відповідності з положеннями Статуту.
Кожна держава зобов’язана сприяти шляхом спільних і самостійних дій здійсненню принципу рівноправності й самовизначення народів відповідно до положень Статуту та подавати допомогу Організації Об’єднаних Націй у виконанні зобов’язань, покладених на неї Статутом щодо здійснення даного принципу, з тим щоб:
а) сприяти дружнім відносинам і співробітництву між державами і
b) невідкладно покласти край колоніалізму, проявляючи належну увагу до вільно вираженої волі заінтересованих народів, а також маючи на увазі, що підкорення народів іноземному ярму, пануванню і експлуатації є порушенням цього принципу, як і відмовленням в основних правах людини, і суперечить Статутові Організації Об’єднаних Націй.
Кожна держава зобов’язана сприяти шляхом спільних і самостійних дій загальній повазі та додержанню прав людини й основних свобод відповідно до Статуту.
Створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави чи об’єднання з нею, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу, вільно визначеного народом, є засобами здійснення цим народом права на самовизначення.
Кожна держава зобов’язана утримуватися від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи, про які говориться вище, при конкретизації цього принципу, їх права на самовизначення, свободу й незалежність. У своїх діях проти таких насильницьких заходів і в опорі їм ці народи, добиваючись здійснення свого права на самовизначення, мають право просити й одержувати підтримку відповідно до цілей і принципів Статуту.
Територія колонії чи інша несамоврядована територія має згідно із Статутом статус, окремий і такий, що відрізняється від статусу території держави, яка керує нею; такий окремий згідно із Статутом статус існуватиме доти, поки народ даної колонії чи несамоврядованої території не здійснить своє право на самовизначення відповідно до Статуту і особливо до його цілей і принципів.
Ніщо у наведених вище абзацах не повинно тлумачитись як таке, що санкціонує чи заохочує будь-які дії, що вели б до розчленування, часткового чи повного порушення територіальної цілісності або політичної єдності суверенних і незалежних держав, що діють додержуючись принципу рівноправності й самовизначення народів, як цей принцип викладений вище; і внаслідок цього мають уряди, які представляють весь народ, що належить до даної території, незалежно від раси, віросповідання чи кольору шкіри.
Кожна держава має утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на часткове чи повне порушення національної єдності й територіальної цілісності будь-якої іншої держави або країни.
Принцип суверенної рівності держав
Усі держави користуються суверенною рівністю. Вони мають однакові права й обов’язки і є рівноправними членами міжнародної спільності, незалежно від відмінностей економічного, соціального, політичного або іншого характеру.
Поняття суверенної рівності включає, зокрема, такі елементи:
а) держави юридично рівні;
b) кожна держава користується правами, властивими повному суверенітету;
с) кожна держава зобов’язана поважати правосуб’єктність іншої держави;
d) територіальна цілісність і політична незалежність держав недоторканні;
e) кожна держава має право вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи;
f) кожна держава зобов’язана виконувати повністю й сумлінно свої міжнародні зобов’язання й жити в мирі з іншими державами.
Принцип сумлінного виконання державами зобов’язань, взятих ними відповідно до Статуту
Кожна держава зобов’язана сумлінно виконувати зобов’язання, взяті нею відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй.
Кожна держава зобов’язана сумлінно виконувати свої зобов’язання, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Кожна держава зобов’язана сумлінно виконувати свої зобов’язання, що випливають із міжнародних договорів, чинних згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
В тому випадку, коли зобов’язання, що випливають із міжнародних договорів, суперечать зобов’язанням членів Організації Об’єднаних Націй за Статутом Організації Об’єднаних Націй, зобов’язання за Статутом мають переважну силу.
Загальні положення
2. Заявляє, що
При тлумаченні й застосуванні викладені вище принципи є взаємопов’язаними і кожний принцип має розглядатися в контексті всіх інших принципів.
Ніщо в цій Декларації не повинно тлумачитись як таке, що завдає шкоди яким-небудь чином положенням Статуту чи правам і зобов’язанням держав-членів за Статутом, чи правам народів за Статутом з урахуванням конкретизації цих прав у даній Декларації.
3. Заявляє далі, що:
Принципи Статуту, які містяться в цій Декларації, становлять основні принципи міжнародного права і тому закликають всі держави керуватися цими принципами у своїй міжнародній діяльності та розвивати свої взаємовідносини на основі їх суворого додержання.
Заява «Дванадцяти» про майбутній статус Росії та інших колишніх республік
Брюссель, Гаага, 23 грудня 1991 року
Европейское сообщество и его государства-члены с удовлетворением отмечают решение участников встречи в Алма-Ате 21 декабря 1991 г. о создании Содруества Независимых Государств1.
Они принимают к сведению, что международные права и обязательства бывшего СССР, включая права и обязательства по Уставу ООН, будут продолжать осуществляться Россией. Они приветствуют согласие Правительства России принять на себя эти обязательства и ответственность и в этом качестве будут продолжать свои дружественные отношения с Россией с учетом изменения ее конституционного статуса.
Они готовы признать другие республики, составляющие Содружество, как только они получат гарантии от этих республик о готовности выполнить требования, содержащиеся в «Критериях признания новых государств в Восточной Европе и на территории Советского Союза», принятых министрами иностранных дел «Двенадцати» 16 декабря 1991 г.
В частности, они рассчитывают получить от республик гарантии выполнения ими международных обязательств, вытекающих для них из договоров и соглашений, заключенных Советским Союзом, включая ратификацию и полное выполнение Договора об обычных вооруженных силах в Европе теми республиками, к которым относится этот Договор, а также, что они обеспечат единый контроль за ядерным оружием и его нераспространением.
Председатель Совета ЕС вступит в контакт с соответствующими республиками с целью своевременного получения от них требуемых гарантий, с тем чтобы признание начало действовать с момента вступления в силу роспуска Советского Союза.
О критериях ес для признания новых государств в Восточной Европе и на территории Советского Союза
По решению Европейского Совета (Маастрихт, 9-11 декабря 1991 г.) 16 декабря 1991 г. в Брюсселе состоялось заседание Совета ЕС на уровне министров иностранных дел, на котором было обсуждено положение в СССР и в некоторых странах Восточной Европы. Был определен общий подход «Двенадцати» к вопросу официального признания новых государств на территории Советского Союза и в Восточной Европе.
Подтвердив свою приверженность принципам Хельсинкского Заключительного акта и Парижской хартии, в частности принципу самоопределения, министры выразили свою готовность признать, при условии соблюдения общепринятых международных стандартов и исходя из конкретной политической ситуации, те новые государства, которые в силу исторических изменений, происходящих в регионе, развиваются на демократической основе, приняли на себя соответствующие международные обязательства и в духе доброй воли заявили о своей приверженности мирному процессу и переговорам.
Согласованы следующие критерии официального признания:
«– соблюдение положений Устава ООН и обязательств, принятых по Хельсинкскому Заключительному акту и Парижской хартии, особенно в том, что касается верховенства закона, демократии и прав человека;
– гарантии прав этнических и национальных групп и меньшинств в соответствии с обязательствами, принятыми в рамках СБСЕ;
– уважение нерушимости всех границ, которые не могут быть изменены иначе, как мирными средствами и с общего согласия;
– принятие всех соответствующих обязательств, касающихся разоружения и нераспространения ядерного оружия, а также безопасности и региональной стабильности;
– обязательство разрешать по соглашению, в том числе предусматривая в случае необходимости обращение в арбитраж, все вопросы, касающиеся правопреемства государства и региональных споров».
Одновременно министры подчеркнули, что не будут признаваться государства, возникающие в результате агрессии. Сообщества и их страны-члены будут также учитывать влияние факта признания на соседние государства.
Министры заявили, что уважение перечисленных принципов открывает возможности для установления дипломатических отношений как от имени Сообществ, так и отдельными государствами-членами с оформлением этого факта соответствующими соглашениями.