безпека дор руху практика меточидчка

огородження на узбіччях. В межах населеного пункту необхідно каналізувати місцевий і пішохідний рух, а також забезпечити шорсткість покриття.

На ділянці ПК 4 – ПК 8 необхідно каналізувати місцевий і пішохідний рух, а також забезпечити шорсткість покриття, розглянути можливість поліпшення геометричні параметри дороги, що негативно впливають на стан аварійності (збільшити радіус горизонтальної кривої). Для організації дорожнього руху необхідно встановити індивідуальні знаки перед дуже небезпечними місцями, нанести розмітку й знаки, що забороняють стоянку автомобілів.

Питання для самоперевірки

1 Які існують заходи з організації руху в залежності від значень коефіцієнтів аварійності?

2 Які є основні показники, що впливають на значення коефіцієнтів аварійності?

3 Які заходи з організації руху в залежності від значень коефіцієнтів аварійності ви знаєте?

4 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5 (2 години) ОЦІНКА СКЛАДНОСТІ ПЕРЕХРЕЩЕННЯ

Стан безпеки руху на перехрещенні доріг в одному рівні залежить від багатьох факторів. Основними з них є:

-напрямок потоків, що перетинаються;

-відносна інтенсивність;

-кількість точок пересічення, розділення та злиття потоків;

-відстань між суміжними точками.

В кожній із вказаних точок, названих «конфліктними», можливі помилки водіїв, що можуть призвести до виникнення ДТП. Чим більша кількість автомобілів проходить через ту чи іншу точку, тим більша ймовірність виникнення ДТП.

Конфліктні точки – це місця, де в одному рівні перетинаються траєкторії руху транспортного засобу чи транспортного засобу і пішоходів, а також місця відхилення або злиття (поділу) транспортних потоків. Найбільш частіше така взаємодія учасників дорожнього руху виникає на перетинах доріг, де

31

зустрічаються потоки різних напрямків. Існують різні підходи до кількісної оцінки кожної конфліктної точки і їх сукупності. Найпростіша методика п’ятибальної системи оцінки вузла виходить з того, що точка відхилення оцінюється одним умовним балом, злиття – трьома і перетину – п’ятьма балами.

4.1 Задача № 4: оцінити складність перехрещення (примикання) автомобільних доріг.

Наприклад Схема перехрещення: примикання з віднесеними лівими поворотами на

дорозі І категорії з 4-ма смугами руху.

32

4.2 Порядок виконання роботи

4.2.1 Викреслюють у довільному масштабі завданий транспортний вузол (перехрещення або примикання).

4.2.2 На викресленій схемі наносять напрямки руху.

4.2.3 Визначають конфліктні точки: точки розгалуження потоків; точки злиття потоків; точки перехрещення напрямків.

4.2.4 Визначають показник складності перехрещення (примикання) (m) за формулою (4.1):

де n0 – кількість точок розгалуження транспортних потоків, шт.; nс – кількість точок злиття транспортних потоків, шт.;

nп – кількість точок перехрещення напрямків транспортних потоків, шт.

Наприклад

Схема транспортного вузла

m 3 3 3 5 6 42

Наприклад

По визначеному показнику визначаємо, що транспортний вузол є середньої складності.

Питання для самоперевірки

1 Назвіть основні фактори, від яких залежить стан безпеки руху на перехрещенні доріг в одному рівні.

2 Дайте визначення поняттю «конфліктні точки».

3 Які схеми перехрещень ви знаєте?

5 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6 (2 години) ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ РУХУ НА КРИВІЙ У ПЛАНІ

На автомобіль, який рухається по криволінійній ділянці дороги, діє відцентрова сила, яка здійснює на автомобіль, водія і пасажирів перекидаючий і зсуваючий вплив, а також ускладнює умови керування автомобілем. Для забезпечення безпеки руху на горизонтальній кривій необхідно передбачати наступні заходи:

- улаштування перехідних кривих (рис. 5.1). Перехідна крива – це крива змінного радіусу, в межах якої кривизна осі дороги плавно змінюється від ∞ на прямолінійній ділянці до R на початку кругової кривої. Влаштовуються для поступових змін умов руху при переході від прямолінійної ділянки на кругову;

Рисунок 5.1 – Схема сполученої кривої

Тс – тангенс сполученої кривої ; α – кут повороту; l – довжина перехідної кривої; К – довжина кругової кривої; НЗ – початок заокруглення; Нкк – початок

кругової кривої; Ккк – кінець кругової кривої; КЗ – кінець заокруглення; Кс – довжина сполученої кривої

34

-улаштування поширення проїзної частини. На горизонтальних кривих під час руху по кривій кожне колесо автомобіля рухається за самостійною траєкторією, у результаті чого ширина смуги проїзної частини, яку займав автомобіль, збільшується;

-улаштування віражів (рис. 5.2). Віражем називають односхилу проїзну частину на кривій з ухилом, спрямованим до центра кривої. Віраж зумовлює зменшення поперечної сили, підвищує стійкість автомобіля, зменшує відхилення коліс.

Рисунок 5.2 – Схема улаштування віражу

5.1 Задача № 5: розробити заходи з забезпечення безпеки дорожнього руху на горизонтальній кривій у плані.

Вихідні дані:

а) радіус горизонтальної кривої – приймається за даними задачі №1; б) розрахункова швидкість руху. Приймається по ДБН В.2.3-4:2015 (див.

табл. 3.3) відповідною середньорічній добовій інтенсивності руху (згідно з практичною роботою №1).

Наприклад

а) радіус горизонтальної кривої – 275 м (по даним практичної роботи

№1);

б) розрахункова швидкість руху – 90 км/год (прийнято по ДБН В.2.3- 4:2015 відповідно до середньорічній добовій інтенсивності руху (2019 авт/добу), що прийнята по даним практичної роботи №1).

35

5.2 Порядок виконання роботи

5.2.1 Визначення параметрів поширення, віражу і перехідних кривих теоретичним шляхом

5.2.1.1 Визначаємо довжину перехідної кривої (l), м, за формулою (5.1):

V 3

l (5.1)

47 R J

де V – розрахункова швидкість руху, км/год; R – радіус кривої у плані, м;

J – міра наростання відцентрового прискорення (0,8 м/с3).

Наприклад

90 3

l 70 ,5 м 47 275 0,8

5.2.1.2 Визначаємо поширення проїзної частини ( ), м, за формулою (5.2):

де l – відстань від задньої осі до переднього буфера автомобіля (22 м); R – радіус кривої у плані, м;

V – розрахункова швидкість руху, км/год.

Наприклад

5.2.1.3 Визначаємо ухил віражу (ів) в частках одиниці. Головною характеристикою віражу є поперечний ухил, який визначається за формулою

(5.3):

де V – розрахункова швидкість руху, км/год; g – прискорення вільного падіння (9,81 м/с2); R – радіус кривої у плані, м;

36

5.2.2 Визначення параметрів поширення, віражу і перехідних кривих згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015

На практиці довжина перехідної кривої, поширення проїзної частини і ухил віражу призначаються за даними ДБН В.2.3-4:2015.

5.2.2.1 Довжина перехідної кривої назначається в залежності від радіусу колової кривої згідно з табл. 5.8 ДБН В.2.3-4:2015 (див. табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Найменші довжини перехідних кривих (табл. 5.8 [1])

5.2.2.3 Ухил віражу назначається в залежності від радіусу кривої в плані і розрахункової швидкості руху згідно з рисунком 5.1 ДБН В.2.3-4:2015 (рис.

5.3).

37

Рисунок 5.3 – Номограма для визначення похилу віражу (рис. 5.1 [1])

Наприклад

Довжина перехідної кривої згідно з табл. 5.8 ДБН В.2.3-4:2015: Для прийнятого радіусу приймаємо l= 85 м;

Поширення однієї смуги руху згідно з табл. 5.3 ДБН В.2.3-4:2015: Для прийнятого радіусу приймаємо = 2х0,35=0,70 м;

Ухил віражу згідно з рисунком 5.1 ДБН В.2.3-4:2015: Для прийнятого радіусу приймаємо і=60‰.

5.3 На основі виконаних розрахунків і визначених параметрів роблять висновок щодо прийнятих заходів по забезпеченню безпеки руху на кривій у плані і порівнюють дані, визначені теоретичним шляхом і згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015.

Наприклад

Для забезпечення безпеки руху на горизонтальній кривій радіусом R=275м необхідно влаштувати перехідні криві довжиною 85 м, розширення проїзної частини в межах кругової кривої на 0,35 м на кожну смугу і влаштувати віраж проїзної частини з ухилом 60 ‰.

Невідповідність між розрахованими величинами і прийнятими за даними ДБН пояснюється тим, що прийнятий для розрахунку радіус (275 м) набагато

38

менше мінімально допустимого радіуса для розрахункової швидкості руху 90 км/год (мінімальний радіус має бути 450 м).

Питання для самоперевірки

1 Які заходи необхідно передбачати для забезпечення безпеки руху на горизонтальній кривій?

2 Що таке «перехідна крива»?

3 Що називають віражем?

6 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7 (4 години) ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Для виконання свого призначення – забезпечення безпечного руху – автомобільна дорога має бути облаштована технічними засобами організації дорожнього руху, до яких належать: дорожні знаки, дорожня розмітка, огородження, світлофори.

Дорожні знаки інформують водіїв про умови руху на окремих ділянках дороги та регламентують дії водіїв.

Дорожні знаки виготовляють чотирьох типорозмірів: малого (І), нормального (ІІ), великого (ІІІ) та дуже великого (ІV) (див. табл. 6.1).

Дорожні знаки встановлюють зображенням назустріч руху на спеціальних колонах, стовпах, рамах, кронштейнах.

Дорожні знаки складаються з наступних елементів:

-щиток з нанесеним на ньому умовним зображенням,

-стійкі,

-прикріплюючі пристрої.

Щиток виготовляється з оцинкованого листа товщиною 1,0-1,6 мм, умовне зображення знаку створюється методом аплікації – наклеювання спеціальних світлоповертальних плівок певної форми.

Дорожні знаки встановлюють поза межами земляного полотна на присипних бермах (рис. 6.1). Установка дорожніх знаків збоку від проїзної частини передбачена на одно-, двохта трьохстійкових опорах, які можуть бути залізобетонними або металевими.

39

Таблиця 6.1 – Типорозміри знаків залежно від умов застосування

Рисунок 6.1 – Схема встановлення дорожнього знаку

Параметри стойок розраховують з умов забезпечення видимості знаку та стійкості проти вітрового навантаження згідно з додатком Б СОУ 45.2- 00018112-011:2006.

Дорожня розмітка – це лінії або написи, які нанесені на проїзну частину, бордюри або інші елементи доріг і дорожніх споруд. Для дорожньої розмітки використовують фарби, емалі, мастики, скло кульки, стрічку.

40