менеджмент
.docx+адміністративну, фінансову, бухгалтерську, технологічну;
-вхідну та вихідну;
-первинну та похідну.
?168.
За напрямом руху інформація класифікується на:
-директивну, звітну, довідково-нормативну;
-адміністративну, фінансову, бухгалтерську, технологічну;
+вхідну та вихідну;
-первинну та похідну.
?500.
Спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способу виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород – це:
-знеособлені комунікаційні канали;
+міжособові комунікації;
-вербальні комунікації;
-неформальні комунікації.
?501.
Вид комунікацій, який служить засобом зворотного зв'язку між керівництвом організації та її працівниками, який допомагає менеджерам проаналізувати виконання їхніх розпоряджень, наслідки їх реалізації, виявити недоліки, порушення:
-формальні комунікації;
+вихідні комунікації;
-горизонтальні комунікації;
-низхідні комунікації.
?171.
Вид комунікацій, який існує між різними управлінськими рівнями, але не у формі прямого підпорядкування, і використовується з метою узгодження дій лінійних і функціональних або штабних керівників:
-вертикальні комунікації;
-висхідні комунікації;
+діагональні комунікації;
-горизонтальні комунікації.
?172.
Влада, що передбачає використання людиною як основного інструменту впливу на інших свої знання, – це:
-еталонна влада;
-законна влада;
+експертна влада;
-харизматична влада.
?173.
Влада, що передбачає використання людиною як основного інструменту впливу на інших свої особисті риси, – це:
-влада винагороди;
-законна влада;
-експертна влада;
+харизматична влада.
?174.
Форма влади, яку слід використовувати у випадках, коли активним мотивуючим фактором є потреби найвищого рівня:
-експертна влада;
-влада винагороди;
+влада переконання;
-еталонна влада.
?175.
Вид влади, який базується на ефективному передаванні керівником своєї точки зору іншим:
+влада переконання;
-еталонна влада;
-законна влада;
-влада співробітництва.
?176.
Тип влади, який передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності і приналежності, – це:
-експертна влада;
-влада переконання;
+законна влада;
-еталонна влада.
?177.
Стиль управління, що відповідає «Системі 3» за класифікацією
Р. Лайкерта, – це:
+доброзичливо-консультативний;
-експлуататорсько-авторитарний;
-доброзичливо-авторитарний;
-консультативно-демократичний.
?178.
«У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували», – це одна із тез Д. Мак-Грегора:
+теорії «X»;
-теорії «Y»;
-теорії «Z»;
-теорії «XY».
?179.
Авторами управлінської решітки, яка розглядала різні варіанти співвідношення поведінки керівників залежно від того, про що вони дбають у першу чергу – про виконання виробничих завдань чи про збереження нормальних стосунків у керованій ними групі, є:
+Р. Блейк і Дж. Моутон;
-В. Врум і Ф. Йєттон;
-П. Герсі і К. Бланшар;
-В. Врум і Дж. Моутон.
?180.
Модель Т. Мітчела і Р. Хауса – це теорія, що розглядає:
-поведінкові аспекти лідерства;
+ситуаційні аспекти лідерства;
-дії лідера, обумовлені його особистими якостями;
-дії лідера, обумовлені його діловими якостями.
?181.
Автократично-ліберальний континум стилів керування запропонований:
-П. Герсі;
-Д. Мак-Грегором;
+К. Левіним;
-В. Врумом та Ф. Йєттоном.
?182.
Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, – це:
-модель Фідлера;
-модель Р. Блейка і Дж. Моутон;
-модель Врума – Йєттона;
+модель Т. Мітчела і Р. Хауса.
?183.
До ситуаційних теорій не належить:
-теорія життєвого циклу П. Герсі і К. Бланшара;
-модель Врума – Йєттона;
+теорія «X» та «У» Д. Мак-Грегора;
-модель І Мітчела і R Хауса.
?184.
Модель лідерства, що висуває такі фактори впливу на поведінку менеджера, як відносини між менеджером і колективом, структуру завдання, посадові повноваження:
-модель T. Мітчела і Р. Хауса;
+модель Фідлера;
-модель Д. Мак-Грегора;
-модель П. Герсі і К. Бланшара.
?185.
До психологічної групи лідерських якостей відносять:
-об'єктивність;
-прагнення до постійного самовдосконалення;
+здатність керувати емоціями;
-панорамність мислення.
?186.
До когнітивних лідерських якостей відносять:
-професійну предметність;
-прагнення до постійного самовдосконалення;
-здатність керувати емоціями;
+здатність до екстраполяції.
?187.
Стиль керівництва, який необхідно застосовувати у форс мажорних ситуаціях:
-демократичний;
+авторитарний;
-ліберальний;
-змішаний.
?188.
Влада, за якої підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:
-примусу;
+винагороди;
-еталонною;
-законною.
?189.
Тип влади, який може викликати у підлеглих негативну реакцію:
+примусу;
-винагороди;
-еталонна;
-законна.
?190.
Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, – це:
+демократичний;
-авторитарний;
-бюрократичний;
-патріархальний.
?191.
Стиль управління, за якого керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, – це:
-демократичний;
+авторитарний;
-бюрократичний;
-патріархальний.
?192.
Стиль управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організацією і мають право на виконання даних їм повноважень, – це:
-демократичний;
-авторитарний;
+бюрократичний;
-патріархальний.
?193.
Стиль управління, за якого за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, – це:
+харизматичний;
-авторитарний;
-бюрократичний;
-патріархальний.
?194.
Управлінська праця – це:
+практичне виконання функцій управління з метою реалізації поставлених завдань;
-накопичення і обробка інформації;
-підготовка різних документів;
-розробка інвестиційних проектів.
?195.
До витрат на управління включають:
-собівартість продукції;
+витрати на оплату праці управлінського персоналу з урахуванням відрахувань на соціальне страхування;
-витрати на організацію та забезпечення виробничо-господарської діяльності, включаючи змінні витрати виробництва;
-сплата оренди приміщень.
?196.
Створення ефективної системи і механізму управління організацією передбачає:
-правильне визначення цілей і пріоритетів у роботі;
-формування згуртованого колективу;
-вмілу організацію роботи персоналу, створення спонукальних мотивів,
-забезпечення розвитку працівників, зміцнення їх єдності, підтримання ентузіазму;
+постійне вдосконалення способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.
?197.
Організаційна ефективність – це здатність економічного суб'єкта реалізувати задумане, досягти поставленої мети. Таке визначення характеризує ефективність організації з точки зору…
-системного підходу;
-підходу на основі стратегічних складових;
+цільового підходу;
-вибіркового підходу.
?198.
Якщо компанія ставить перед собою завдання залучення додат¬кового капіталу для реалізації цілей свого розвитку, то її головними стра-тегічними складовими будуть…
-виробничі робітники;
+акціонери компанії;
-управлінський персонал;
-партнери по бізнесу.
?199.
Підхід, який оцінює організаційну ефективність за критеріями, що здатні забезпечити внутрішню єдність і гарантувати виживання орга¬нізації у мінливому середовищі, – це:
+системний підхід;
-підхід на основі виділення стратегічних складових;
-цільовий підхід;
-вибірковий підхід.
?200.
Ефективність, яка відображає економічність способів перетво¬рення ресурсів у процесі виробничої діяльності підприємства, – це:
-стратегічна ефективність;
-цільова ефективність;
+оперативна ефективність;
-ринкова ефективність.
?201.
Ефективність, яка показує, наскільки повно організація за¬довольняє потреби споживачів порівняно з альтернативними способами їхнього задоволення, – це:
-стратегічна ефективність;
-оперативна ефективність;
+ринкова ефективність;
-зовнішня ефективність.
?202.
До узагальнюючих критеріїв організаційної ефективності з перелічених нижче не належать:
-рівень загальної рентабельності;
-коефіцієнт фінансової стійкості;
+темпи росту продуктивності праці;
-темпи зростання суми валового прибутку.
?203.
До показників ефективності використання матеріально-технічних ресурсів підприємства з перелічених нижче не відносять:
+частку приросту обсягу виробництва в результаті росту продуктивності праці;
-фондовіддачу;
-коефіцієнт обігу оборотних коштів;
-матеріаломісткість продукції.
?204.
Позитивне рішення щодо доцільності реалізації інноваційного проекту суб'єктом підприємницької діяльності приймається тоді, коли чиста теперішня вартість, що супроводжує реалізацію проекту…
-менша нуля;
+більша нуля;
-дорівнює нулю;
-менша одиниці.
?205.
Відношення приведених доходів до приведених на цю саму дату витрат, що супроводжують реалізацію управлінського рішення, – це:
+індекс рентабельності;
-внутрішня норма дохідності;
-чиста дисконтована вартість;
-поріг рентабельності інноваційного проекту.
?206.
Показником, що не береться до уваги для оцінювання ефективності роботи менеджера з маркетингу, є:
-просування на ринок нових видів продукції;
-збільшення частки ринку;
+відсоток зростання продуктивності праці робітників фірми;
-впровадження нових способів стимулювання збуту.
?207.
Ефективність рекламної кампанії оцінюється за:
-відсотком зростання ціни на продукцію, запропонованої до продажу;
-відсотком зростання кількості проданої продукції;
-збільшенням частки ринку, яку займає фірма;
+співвідношенням збільшення доходів від продажу продукції з витратами на рекламу.
?208.
До стратегій подолання опору організаційним змінам відносять:
+стратегію примушування;
-стратегію кооперації;
-стратегію підкупу;
-стратегію реорганізації.
?209.
До якісних показників ефективності роботи організації не слід відносити:
-підвищення рівня якості продукції та послуг;
+зростання частки ринку, яку займає організація;
-стабільність персоналу організації;
-поліпшення умов праці персоналу.
?210.
Ефективність інноваційного проекту не може визначатися таким показником:
-індекс рентабельності;
+чиста внутрішня рентабельність;
-чиста теперішня вартість;
-термін окупності.
?211.
До кількісних критеріїв ефективності системи менеджменту ор¬ганізації не належить:
-обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн витрат на управління;
-обсяг прибутку, що припадає на 1 грн витрат на управління;
-частка заробітної плати працівників апарату управління у собівартості продукції (послуг);
+обсяг відрахувань на соціальні заходи.
?212.
Показник, який не характеризує економію живої і уречевленої праці апарату управління, – це:
-частка працівників апарату управління у загальній кількості промислово-виробничого персоналу організації і темп зміни цього показника;
-скорочення тривалості виконання управлінських процедур;
+коефіцієнт поліпшення умов праці апарату управління;
-рівень продуктивності праці з розрахунку на одного працівника апарату управління і темп зміни цього показника.
?213.
Одним з чинників удосконалення системи менеджменту є:
+зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління та підвищення продуктивності їх праці;
-підвищення заробітної плати працівників апарату управління;
-зниження собівартості продукції;
-поліпшення показників платоспроможності підприємства.
?214.
Якщо заходи щодо удосконалення управління одночасно скорочують чисельність адміністративно-управлінського персоналу і збільшують обсяг виробництва, то ефект за обома напрямами:
-скорочується;
+односпрямований;
-нівелюється;
-не спостерігається.
?215.
До кількісних показників ефективності менеджменту належать:
-рівень керованості;
-співвідношення кількості лінійного та функціонального персоналу;
+обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн витрат на управління;
-частка менеджерів у складі персоналу.
?216.
До складових організаційного оточення, що впливають на пове¬дінку працівника, не належать:
-традиції;
-звичаї;
-стиль керівництва;
+розумові та фізичні здібності працівника.
?217.
До ознак адаптивної культури організації належать:
+наявність менеджерів, схильних до ризику; атмосфера довіри між співробітниками, командна праця;
-спеціальні тренінги, семінари для ознайомлення з внутрішньо-фірмовими правилами поведінки;
-підбір і набір працівників, які поділяють організаційні принципи;
-організаційна культура, яка відображає специфіку бізнесу.
?218.
Результат (продукт) праці менеджера:
¬-організоване робоче місце менеджера;
-інформація, необхідна для розробки і ухвалення управлінських рішень;
+підготовлені та ухвалені управлінські рішення, підписані документи;
-дисципліна підпорядкованих працівників.
?550.
Посадові обов’язки, права, відповідальність менеджера конкретизуються в:
-статуті підприємства;
-положенні про оплату праці;
-колективному договорі;
+посадових інструкціях.
?551.
Відповідальність за організацію в цілому несуть:
-керівники виробничих підрозділів;
-працівники організації;
+керівники найвищого рівня;
-фахівці.
?221.
Створення ефективної системи і механізму управління організа¬цією передбачає:
-правильне визначення цілей і пріоритетів у роботі;
-формування згуртованого колективу;
-вмілу організацію роботи персоналу, створення спонукальних мотивів;
+постійне вдосконалення способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.
?222.
Які з наведених підходів можуть бути застосовані для визначення ефективності управління:
+застосування якісної оцінки ефективності за допомогою експертів;
-розрахунок показника темпів змін чисельності апарату управління;
-самофотографія робочого часу менеджера;
-підхід з позиції особистих якостей керівника.
?223.
Оцінку економічної ефективності управління на підприємстві проводять для:
-підвищення довіри до керівництва;
+визначення шляхів удосконалення фінансово-господарської діяльності;
-для обґрунтування витрат на управлінський персонал;
-формування системи мотивації персоналу.
?224.
Надійність системи управління визначається:
-мірою досягнення соціальних цілей підприємства;
-мірою досягнення цілей виробництва;
+продовженням існування організації в майбутньому;
-умінням виживати в існуючій ситуації.