Автомобільний травматизм та його види.

Автомобільна травма— це сукупність ушкоджень, які виникають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху автотранспортних засобів.

В основу класифікації автомобільної травми закладені способи її виникнення. За різних обставин дорожньо-транспортних пригод розрізняють такі види автомобільної травми:

Травма, спричинена частинами автомобіля, що рухається:

• від зіткнення автомобіля з пішоходом (наїзд);

• від стиснення тіла між автомобілем й іншими предметами.

Травма всередині автомобіля:

• в салоні (кабіні) внаслідок зіткнення автомобілів між собою або з якого-небудь перешкодою;

• в салоні (кабіні) внаслідок перекидання автомобіля.

Травма при випадінні з автомобіля (з кузова, салону, кабіни).

1.Ушкодження від зіткнення людини з автомобілем, що рухається.

Ушкодження при цьому виді травми відбуваються в декілька етапів, які відрізняються механізмом травматичного впливу:

- первинний контакт з авто;

- закидання людини на авто;

- падіння людини на ґрунт;

- ковзання по ґрунту.

Ушкодження при цьому виді травми виникають зазвичай від притиснення людини кузовом автомобіля до нерухомих предметів, тобто за механізмом стиснення. Обсяг ушкодження визначається ступенем стиснення, площиною контакту та положенням постраждалого. При даному виді автотравми дуже рідко утворюються специфічні ушкодження. Найбільш часто ушкоджуються грудна клітка та органи черевної порожнини. Стисненню інколи передує удар, але його наслідки зазвичай мас¬куються ушкодженнями від стиснення.

Мотоциклетні травми та їх види

Мотоциклетна травма – це сукупність ушкоджень, які ви­никають у водіїв, пасажирів і пішоходів внаслідок руху мотоцик­ла. Виділяють такі різновиди мотоциклетної травми:

• при зіткненні мотоцикла з транспортом (вантажним чи па­сажирським), що рухається;

• при зіткненні мотоцикла з нерухомими предметами;

• при зіткненні мотоцикла з пішоходом;

• при падінні з мотоциклом;

• при перекиданні мотоцикла.

Особливістю цього виду травми є те, що ушкодження виникають не тільки у пішоходів, а й у водіїв і пасажирів мотоцикла.

Для потерпілих як водіїв, так і пасажирів мотоцикла характерне травмування нижніх кінцівок і голови.

Найбільш типові ушкодження при дтп

Серед травм, що виникають внаслідок ДТП, найчастіше зустрічаються черепно-мозкові, травми грудної клітки і органів грудної порожнини, живота і органів черевної порожнини, переломи хребта та трубчастих кісток.

Найбільшу небезпеку при травмах голови становлять ушкодження головного мозку (струс, ушиб, стиснення) і кісток черепу. При струсі мозку характерні втрата свідомості, ретроградна амнезія (втрата пам'яті на події, що безпосередньо передували травмі), головні болі, головокружіння, нудота, блювання, сповільнення пульсу, підвищення артеріального тиску. При ушибі і стисненні мозку з'являються ще й симптоми вогнищевого ураження: порушення мови, чутливості, рухів. При більш важких травмах можливий перелом кісток черепу. Ушкодження мозку при цьому може бути не лише від удару, а й від заглиблення відламків кісток і крові, яка виливається (стиснення гематомою). Особливу небезпеку становлять відкриті переломи кісток мозкового відділу черепу, які супроводяться витіканням з рани спинномозкової рідини та мозкової речовини. При переломі основи черепу в ділянці повік з'являються синці, кровотеча і витікання спинномозкової рідини з носа і вух.

Допомога зводиться до застосування холоду до голови, профілактики аспірації блювотних мас, щадного транспортування в лікувальний заклад. При відкритій травмі голови – ще й зупинка кровотечі, накладання асептичної пов'язки на рану, а при переломах основи черепу – на вуха.

Серед травм грудної клітки найчастіше зустрічаються ушиб, стиснення грудної клітки, переломи ребер і грудини, ушкодження легенів.

Стиснення грудної клітки – важкий вид травм, що виникає при дії на грудну клітку двох зустрічних сил.

Ознаки: синюшне забарвлення шкіри обличчя, шиї та верхньої частини грудної клітки з краплинними крововиливами, задишка, прискорення пульсу.

Переломи ребер і грудини виникають при прямій травмуючій дії великої сили.

Ознаки: різкі болі в місці перелому, що посилюються при диханні, кашлі, зміні положення тіла.

При наданні допомоги важливо провести іммобілізацію в момент глибокого видиху шляхом накладання на грудну клітку тугої пов'язки широким бинтом, рушником, простирадлом.

Проникаючі поранення грудної клітки, як і ускладнені переломи ребер, надзвичайно небезпечні тим, що при них можуть ушкоджуватись міжреберні судини, плевра, аорта, серце, легені, поранення яких ведуть до важкої внутрішньої кровотечі, плевро-пульмонального шоку, відкритого пневмотораксу і швидкої смерті. Пневмоторакс виникає при попаданні в плевральну порожнину повітря, що призводить до спадання легені, зміщення серця і розвитку серцево-легеневої недостатності.

Травматичні ушкодження живота поділяються на закриті і відкриті. Закриті травми в 30% випадків супроводяться розривами селезінки, печінки, кишечнику. Ведучими в клінічній картині розриву печінки є поєднання ознак шоку і внутрішньої кровотечі. Хворі бліді, збуджені, скаржаться на болі в правому підребер'ї, відмічається частий слабкий пульс, зниження артеріального тиску.

Ушкодження селезінки виникає при ударах в живіт. Потерпілі скаржаться на болі в лівій половині живота, які віддають в ліве плече; дихання поверхневе, оскільки глибокий вдих посилює болі; положення потерпілого вимушене, на лівому боці з приведеними до живота ногами. Мають місце ознаки внутрішньої кровотечі, живіт напружений в лівій половині, різко болючий.

Тупа травма живота часто супроводиться розривами шлунку, дванадцятипалої, тонкої і товстої кишок. В клінічній картині домінують спершу симптоми больового шоку і внутрішньої кровотечі, а потім – подразнення очеревини. З'являються різкі болі по всьому животу, гикавка, блювання, затримка газів і стільця, в здуття живота, напруження і болючість передньої стінки живота, посилення болю при раптовому відніманні рук від живота Потерпілих з підозрою на ушкодження органів черевної порожнини необхідно терміново доставити в хірургічне відділення для оперативного лікування. Транспортувати таких хворих потрібно на носилках в положенні лежачи з підігнутими ногами, застосувавши до живота холод.

Відкриті ушкодження органів черевної порожнини виникають при колото- різаних або вогнепальних ранах живота. Допомога полягає у накладанні асептичної пов'язки на рану, але вправляти випавші органи не можна.

Нерідко зустрічаються ушкодження кісток тазу у вигляді двосторонніх переломів кісток з одночасним ушкодженням тазових органів (сечовипускного каналу, сечового міхура, прямої кишки, сечоводів, матки). Вони, як правило, супроводяться важким шоком і утворенням великих заочеревинних гематом (витікання крові сягає 2-3 л).

Переломи хребта – надзвичайно важка травма. Її ознаки – деформація хребта, сильний біль в спині, що посилюється при найменшому русі. Найбільша небезпека при переломі хребта – це ушкодження спинного мозку (розрив, стиснення), яке супроводиться розладами чутливості, рухів, функції тазових органів.