10. Творче завдання як модель творчої діяльності

Фази творчого процесу відображають структурно-рівневу природу механізму творчості. Доцільно говорити про спектр творчих завдань. Диференціація всередині спектру здійснюється в залежності від рівня (ступеня) містяться в цьому завданні протиріч між творцем і проблемною ситуацією.

Творчі завдання можна розділити на два класи:

ТЗ1 – завдання, які можуть бути вирішені за допомогою планомірного використання усвідомлюваних способів, прийомів.

ТЗ2 – вирішуються в результаті «розв’язування» протиріч неусвідомлюваних на початку рішення. Обов’язковою ознакою завдань ТЗ2 є наявність їх компонентів в області несвідомого.

Сукупність усіх етапів, в результаті реалізації яких виходить творчий результат, визначається як цикл творчого процесу і може розглядатися як технологія живої творчості. Повна циклічність всіх фаз творчого циклу, притаманна науковій творчості, винахідництву.

11. Суб’єктивні та об’єктивні фактори, що впливають на процес розуміння умови

В ході вирішення завдань важливе місце займає процес їх розуміння. Розуміння є першим і основним етапом процесу рішення.

Проблема розуміння привернула увагу психологів порівняно недавно. Початок досліджень проблеми було покладено філософами. Але зі збільшенням кількості інформації і її ролі в житті суспільства, з виникненням проблеми оптимізації процесу навчання і пізнання в цілому і психологи змушені були звернутися до проблеми розуміння, так як саме вона є необхідною істотним ланкою ефективного регулювання діяльності людини.

Як об’єкт дослідження різними авторами висуваються різні суб’єктивні фактори розуміння. Серед психологів не завжди існує єдність в питанні про те, які психологічні процеси слід пов’язувати з ним. Так, розуміння іноді ототожнюють з будь-яким одним психічним процесом, найчастіше з мисленням (Г. С. Костюк, Н. Д. Левітов), представляють розуміння як одну з форм (К. К. Платонов) або як один з випадків мислення (Ю. К. Корнілов). Деякі автори вважають, що це не так, що мислення є компонентом розуміння, причому не єдиним (А. Н. Соколов). Останнім часом ряд психологів вказують на те, що розуміння не зводиться тільки до одного мислення, а включає ще й інші психічні процеси, такі, як пам’ять, уявлення, уява та ін. (А. В. Антонов, В. А. Моляко).

Аналіз психологічної літератури по проблемі розуміння в цілому і по проблемі розуміння умов завдань показує, що різноманітність підходів до інтерпретації проблеми, а також різноманіття і неоднорідність проявів розуміння, що утрудняють його вивчення, призводять до неузгодженості у виробленні єдиної теорії розуміння. І все ж під час аналізу основних досліджень вітчизняних і зарубіжних психологів можна зробити деякі висновки щодо загальних закономірностей і механізмів процесу розуміння. У більшості випадків розуміння трактується як пізнавальний розумовий процес, спрямований на розкриття істотних зв’язків і відносин об’єктів. Зрозуміти яке-небудь явище означає віднести його до певного класу явищ, з’ясувати причини його виникнення і розвитку. Розуміння є опосередкованим процесом, у яких в своїй основі актуалізацію раніше вироблених зв’язків, воно спирається на результати попередньої пізнавальної діяльності людини, в його основі лежать знання і попередній досвід суб’єкта

Розуміння – активний процес, так як щоб зрозуміти що-небудь, треба діяти подумки, а часто і практично аналізувати об’єкти, що підлягають розумінню, виділяти їх суть. Необхідні для розуміння операції набувають розгорнутий характер при ускладненні завдання розуміння, при вирішенні більш-менш складною пізнавальної завдання. При цьому розуміння спирається на попередні знання, але не зводиться до процесу еталонування. В цьому якраз і проявляється продуктивний характер процесу розуміння.

Специфічні об’єктивні особливості процесу розуміння, обумовлені, по-перше, змістом того, що стає предметом розуміння; по-друге, психологічними характеристиками суб’єкта розуміння, його особистісним і мотивованим ставленням до предмету розуміння; по-третє, актуальними психічними потребами і станом суб’єкта, що сприймає інформацію. Такий підхід дозволяє представити процес розуміння як єдність взаємодії багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів, в числі яких особливу роль відіграють, з одного боку, властивості самої інформації про об’єкт; з іншого – особисті риси і психічні стани суб’єкта розуміння.