3. Яке місце займає туберкульоз у переліку віл-асоційованих інфекцій на глобальному рівні?

Туберкульоз є одним із захворювань, яке досить часто зустрічається у хворих на ВІЛ-інфекцію. Так само як пневмоцистна пневмонія та цитомегаловірусна інфекція. ВООЗ вважає, що приблизно третина всіх людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, інфіковані туберкульозом.

4. Яка частота віл-інфекції серед хворих на туберкульоз?

Частота виявлення туберкульозу серед хворих на СНІД в Європі становить 5-15%, а у країнах, що розвиваються - 30-50%. У світі понад 4 млн. хворих із поєднанням ВІЛ-інфекції та активного туберкульозу.

5. Які характерні клінічні прояви віл-асоційованого туберкульозу?

Основними клінічними проявами туберкульозу на фоні ВІЛ-інфекції є: астенія, постійна або інтермітуюча лихоманка, пітливість, слабкість, тривалий кашель, значне зниження маси тіла, діарея, збільшені лімфатичні вузли (переважно шийних, пахвинних, рідше – пахові), щільної консистенції, які погано зміщуються при пальпації. Вираженість клінічного прояву туберкульозу у ВІЛ-інфікованих і хворих СНІДом значною мірою залежить від стадії ВІЛ-інфекції і, відповідно, від пригнічення клітинного імунітету. На ранній стадії перебіг туберкульозу у ВІЛ-позитивних осіб мало відрізняється від перебігу туберкульозу у ВІЛ-негативних пацієнтів. Зазвичай виникає ураження верхніх часток легень, характерні туберкулінові проби позитивні у 50-80% хворих. При СНІДі перебіг туберкульозу є більш злоякісним, характерні тяжкі генералізовані ураження легень та інших органів. Туберкульозні зміни можуть локалізуватися у різних відділах легень. Характерна наявність вогнищ позалегеневого туберкульозу з нетиповою локалізацією. Проба Манту є негативною у зв'язку з пригніченням клітинного імунітету.

6. Яка найбільш часта локалізація позалегеневого туберкульозу у віл-інфікованих пацієнтів?

Характерна нетипова локалізація в лімфатичних вузлах, плеврі, ЦНС, серці, кістковому мозку.

7. Який стандарт лікування туберкульозу у осіб, які живуть з віл.

Лікування хворих на туберкульоз і СНІД ізоніазидом, рифампіцином у поєднанні з піразинамідом (або іншим препаратом) протягом 9-12 міс. може бути ефективним і сприяти припиненню бактеріовиділення і загоєнню каверн. Однак у багатьох хворих, незважаючи на хіміотерапію, захворювання прогресує. Поряд з імунодефіцитом лікування часто ускладнює асоціальність хворих і неможливість провести тривалу і адекватну протитуберкульозну хіміотерапію. Лікування хворих на ко-інфекцію туберкульоз/СНІД має свої особливості. На відміну від інших опортуністичних інфекцій, які зустрічаються у людей з ВІЛ-позитивним статусом, туберкульоз може розвиватися при відносно високих показниках CD4, а також характеризується відносно швидкою позитивною динамікою при умові дотримання режиму лікування. Однак, приєднання інших опортуністичних інфекцій може погіршити результати лікування і призвести до прогресування туберкульозу. Існують докази, що активний туберкульоз у ВІЛ-позитивних людей призводить до зниження рівня CD4-лімфоцитів і збільшенню вірусного навантаження. Проте, ВІЛінфіковані, у яких туберкульоз був вилікуваний успішно, мають такі ж шанси на успіх лікування ВІЛ-інфекції за допомогою АРВТ, як і ВІЛ-інфіковані пацієнти, що ніколи не хворіли на туберкульоз. Вважається, що перед початком лікування за допомогою антиретровірусних препаратів хворих на ко-інфекцію туберкульоз/СНІД, спочатку необхідно виключити наявність активного туберкульозного процесу, а при його виявленні, передусім вилікувати туберкульоз.