43. Охарактеризуйте господарство країн Західної Азії.

 Країни Південної і Південно-Східної Азії економічно найменш розвинуті в світі. Головне заняття населення - споживче землеробство, а в ньому - культура поливного рису. Батьківщиною рису є Індокитай. Рис вирощують переважно на алювіальних низовинах. Специфічною формою місцевого ландшафту є терасовані під рисові чеки гірські схили.

За трудомісткістю робіт їх порівнюють з єгипетськими пірамідами. Тільки в Пакистані і на північному заході Індії головна культура - пшениця. Поширені бобові і олійні культури, цукрова тростина, різноманітні овочі і фрукти, а також "хліб" екваторіального поясу маніок (касава). Важливе місце в раціоні місцевого населення належить рибі, яку виловлюють у навколишніх морях і внутрішніх водоймах. "Зелена революція" розв'язала продовольчу проблему. Експорт рису і кормового борошна з касави здійснює тільки Таїланд.

Важливою рисою екваторіального поясу є плантаційне господарство, засноване ще колонізаторами. На світовий ринок надходять каучук, продукти кокосової і олійної пальм, банани, ананаси, чай, прянощі. Все це культури, що потребують постійного зволоження і високих температур.

Плантації вигідні не тільки економічно, а й екологічно. Вони імітують умови екваторіального лісу, як і залиті водою рисові поля, запобігають ерозії ґрунтів. Територія, де сходяться кордони М'янми, Таїланду і Лаосу, відома в світі як "золотий трикутник", - місце нелегального вирощування опіумного маку.

44. .Охарактеризуйте державні об’єднання доколумбової Америки: ацтеки, майя, інки

Часом культури Америки оголошуються не розвиваючись до рівня цивілізації, тому що їм не були властиві агротехніка штучного зрошення, металургійні технології, засоби сухопутної і морської комунікації, не були відомі колесо і вітрило, була відсутня розвинена писемність, не сформувалося наукове знання.

Дійсно, культури Америки відрізнялися значною своєрідністю, вони розвивалися в іншому природно-географічному середовищі.

З великих домашніх тварин жителям Америки була відома лише лама, яка не давала молока, не могла використовуватися для їзди верхи, для транспортування вантажів. Говорячи про тривалий домінуванні кам’яних знарядь праці і війни, про повільному розвитку металургії, так і не досягла обробки заліза, потрібно відзначити, що в Андах і кордельєрів були унікальні родовища, де метали знаходилися в розплавленому стані, що не вимагало винаходи і створення складних плавильних печей.

Це величезний для Америки культовий центр, «Місто Богів», площею 30 квадратних кілометрів. У ньому височіли величні піраміди Сонця і Місяця; безліч скульптурних статуй різних богів. Головним богом був Кецалькоатль в образі Пернатого Змія. На вершині храму Сонця знаходився найвеличніший фетиш сонячного світила – круглий моноліт вагою 25 тонн і діаметром 3,5 метра, який вважають календарем. 

Майя належали до майяской мовної сім’ї, вони займали більшу частину території нинішньої Мексики. Вже до VIII ст. майя створили сильну централізовану державу. Його столицею було місто Майяпан, оточений потужною стіною, протяжністю 8 кілометрів.

Основну масу населення становили ах чембаль вінікооб (“нижчі”), Лемба вінікооб (“трудящі”), і ялба вінікооб, (“прості люди”), вони були особисто вільними, користувалися землями, але не могли самостійно розпоряджатися виробленою продукцією. Найнижче положення майяського суспільства займали пентакооб, раби; джерелами їх поповнення були полонені, боржники, злочинці.

Весь вироблений продукт зберігався в державних коморах і видавався чиновниками за суворо встановленим стандартам споживання, відповідати положенням у суспільстві. Це дало привід називати майяські економіку “соціалістичної”.

Крім землеробства, у майя розвивалися ремесло і торгівля, центрами яких виступали міста, особливо портові.

Вони залишили тисячі пірамід, сотні культових центрів, обсерваторії, майданчики для гри у м’яч, попередниці сучасного футболу, театральні майданчики тощо Найвидатнішим пам’ятниками майяской культури є Чичен-Іца, Паленка, Майяпан. До X ст. майя освоїли технології кування, лиття, зварювання, карбування м’яких металів – міді, золота і срібла. Їм була знайома технологія золочення. Особливу популярність здобули золоті диски майя, що були фетишами Сонця.

Особливе значення в картині світу майя мали чотири вітри: Чакпавахтун – Східний вітер, його символом був червоний колір; Канпавахтун – Південний вітер, що позначався жовтим кольором; Екпавахтун – Західний вітер, його знак чорний колір; і Сакпавахтун – Північний вітер (білий колір).

Їжу правитель куштував із золотих сервізів, які також були предметом одноразового використання.

Інкська економіка носила такий же характер, як і майяская: була відсутня приватна власність, не було грошей. Однак була розвинена мінова торгівля. Інки робили очеретяні човни та уампу, плоти з критими будівлями, щоглами і квадратними вітрилами.

Інки першими стали використовувати канатні дороги (Оройя); троси плелися з волокон листя агави; кабінки для подорожніх також були плетеними

“Восьмим чудом світу” назвали конкістадори “Золотий Сад” у Куско, в ньому із золота і срібла були виконані дерева, кущі, квітники; маїсові качани були сплетені з срібною дроту; на лузі паслося стадо лам з дитинчатами, зробленими з дорогоцінних металів, і обидві дюжини таких же штучних пастухів “зривали” золоті яблука з райських дерев; по землі “повзали” золоті змії зі вставними очима з дорогоцінних каменів, “пурхали” золоті метелики, “сиділи” золоті жуки.

Там були інкауасі – Палац правителя, Палац принцеси, Тореон – Кругла башта; у центрі знаходився “Храм трьох вікон”, сонячна обсерваторія інків, “місце, де прив’язано Сонце”.

У інків було два типи письма: кіпу, призначене для передачі адміністративно-економічної інформації, і кілька – для передачі традицій і ритуалу, перший тип письма був «вузликовим», використовувалися шнури різної довжини і різного кольору, на яких зав’язувалися десятки видів вузлів, другий тип письма – «рисунчаті». Відомо, що один з самих прославлених правителів інків, Пачакуті, реформатор, філософ і поет, наказав створити мальовану історію свого народу; полотна були вставлені в позолочені рами і поміщені в спеціально побудованому палаці – Пукінканча, який був унікальним архівом і бібліотекою.