- •3. Лексичні, морфологічні, синтаксичні риси наукового стилю. Використання термінології, вживання абстрактних і запозичених слів. Функціональні підстилі наукового стилю. Сфера використання.
- •4. Поняття про документ, його визначення, правове й господарське значення. Вимоги та правила укладання документів.
- •11) Терміни та їх місце у професійному мовленні. Визначення терміна. Стан
- •12) Професійна лексика та професіоналізми у документах. Способи творення
- •13) Застарілі слова в документах. Архаїзми та історизми. Неологізми-терміни, неологізми-професіоналізми, індивідуальні неологізми. Неологізми-абревіатури.
- •14) Синоніми у професійному мовленні: семантичні (ідеографічні), стилістичні, абсолютні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні, фонетичні синоніми. Правила функціонування синонімів-термінів.
- •15) Класифікація паронімів (синонімічні, антонімічні, що мають семантичну
- •2. Антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант).
- •3. Що мають семантичну близькість (витратити – затратити, вирізнятися – відрізнятися).
- •4. Тематичні пароніми (абонент – абонемент, пам’ятка – пам’ятник).
- •16. Використання канцеляризмів у професійному мовленні. Штампи у слововживанні. Мовні кліше. Тавтологія. Плеоназм. Зайві слова у документах
- •17. Правопис прізвищ. Фонетичні правила передачі іншомовних прізвищ українською мовою. Відмінювання прізвищ. Творення та правопис імен по батькові.
- •1.(Старий правопис)
- •2. Літеру і слід писати:
- •4. Апостроф та м’який знак у прізвищах пишеться за загальними правилами.
- •5. М’який знак пишеться:
- •6. Складні (складені) прізвища пишуться разом і через дефіс:
- •3. Відмінювання прізвищ
- •4.Творення та правопис імен по батькові.
- •18. Складні випадки використання великої літери в документах
- •2.Категорія роду іменників у ділових паперах.
- •3.Рід невідмінюваних іменників
- •20. Закінчення –а (-я), -у (-ю) іменників чоловічого роду другої відміни в родовому відмінку однини.
- •21. Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні.
- •22. Абревіатури та графічні скорочення у документах. Вимоги до вживання абревіатур та графічних скорочень.
- •23. Особливості використання прикметників у професійному мовленні. Ступені порівняння прикметників.
- •24. Використання займенників у професійному мовленні. Відмінювання займенників.
- •1. Відмінювання особових займенників.
- •2. Відмінювання особово-вказівних займенників.
- •4. Відмінювання присвійних займенників.
- •5. Відмінювання вказівних займенників.
- •7. Відмінювання питально-відносних займенників.
- •8. Відмінювання заперечних і неозначених займенників.
- •25. Особливості використання числівників у професійному мовленні. Правила запису цифрової інформації в документах.
- •26. . Зв'язок числівників з іменниками у професійному мовленні.
- •27. Особливості використання форм дієслова у професійному мовленні.Творення і вживання дієприкметників. Творення і вживання дієприслівників. Особливості перекладу з російської на українську мову.
- •29. Синтаксичні особливості професійного мовлення. Узгодження підмета з присудком у документах
- •30. Складні випадки керування у професійному мовленні.
8. Відмінювання заперечних і неозначених займенників.
Заперечні і неозначені займенники відмінюються за типами відмінювання питально-відносних займенників: ніхто — як хто, нічий — як чий, казна-що — як що скількись — як скільки і т. д.
У неозначених займенників якийсь і чийсь у родовому й знахідному відмінках множини з’являється вставний (протетичний) [о]: якихось, чиїхось; так само утворюється друга форма орудного відмінка займенників хтось і щось: кимсь і кимось, чимсь і чимось.
У відмінкових формах заперечних займенників з прийменником усі його складові пишуться окремо, наприклад: ніхто, нікого, але ні до кого; ніким, але ні з ким; ні на кому; ніякий, ніякого, але ні з якого; ніяким, але ні з яким, ні на якому.
Займенники ніхто, ніщо в непрямих відмінках можуть мати різний наголос залеж но від значення слова, наприклад: ні кому (означає «нема кому») і нікому (= жодному); ні в чому {— немає в чому) і ні в чому (= в жодному).
Увага! Займенники мають розгалужену систему відмінювання, тому що спів відносні зі словами кількох частин мови — іменників, прикметників, числівників.
Для особових, питальних, відносних хто, що і похідних від них неозначених і заперечних характерним є суплетивізм, тобто заміна основи: я —мене, ми — нас, він-його, вона — її, вони -їх, т и — тебе, ви — вас, хто — кого, що — чого. Вони становлять окремий тип відмінювання.
25. Особливості використання числівників у професійному мовленні. Правила запису цифрової інформації в документах.
Синонімічні відношення існують між кількісними і збірними числівниками: два хлопці —двоє хлопців, два відра — двоє відер. При виборі граматичного синоніма враховуються семантичні, функціонально-стилістичні особливості двох розрядів числівників.
Збірні числівники широко використовуються в розмовній мові.
Певна обмеженість у сполучуваності властива і кількісним числівникам: вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з іменниками середнього роду, що називають малят тварин, не вживаються у субстантивованому значенні. Отже, кількісні числівники не можуть замінювати збірні у конструкціях: двоє саней, троє ягнят, троє відповідали. При іменниках жіночого роду - назвах осіб жіночої статі та іменниках чоловічого і жіночого роду — назвах неживих предметів використовуються лише кількісні числівники: дві доярки, три столи, дві ночі і т.п.
Синонімами числівників можуть виступати іменники з числовим значенням: десять, десятеро — десяток; дванадцять, дванадцятеро — дюжина; сто — сотня; одна друга — половина, одна третя — третина, одна четверта — чверть. Іменники десяток, дюжина, сотня властиві розмовному мовленню.
2.Після числівника один, навіть якщо він входить до складених числівників, іменник ставиться в однині: 31 день, 71 кілограм, 1 191 кілометр.
Після числівників два та більше іменник стоїть у множині: два дні, три тижні, чотири місяці, п'ять років, десять століть.
Причому при числівниках два, три, чотири (навіть якщо вони входять до складених числівників) іменник має форму називного відмінка, а при числівниках п 'ять та більше — родового: три брати, чотири будинки, дев'яносто чотири проценти; п 'ять братів, шістдесят будинків, дев 'яносто дев 'ять відсотків.
У сполученнях із числівниками два, три, чотири іменник нерідко дістає такий самий наголос, як у родовому відмінку однини: матері (множина) — дві мйтері, сини — три сини, села — чотири сели. Іноді особливий наголос іменники мають і в сполученні з числівниками п 'ять та більше: книжок (родовий відмінок множини) — п 'ять книжок, сторінок — шість сторінок, голок — десять голок, круків — сім круків, черепів — п 'ять черепів.
Тільки іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: двадцять два киянина, тридцять три селянина, сорок чотири заробітчанина. Це стосується також іменників їм 'я, тем 'я: два імені, три племені. Якщо ж кількість називається в межах одиниць, то при таких іменниках слід вживати збірні числівники: двоє киян, троє селян, четверо заробітчан, двоє імен, троє племен.
Якщо іменник стоїть перед числівниками два, три, чотири і вказує на приблизність, то він також ставиться в родовому відмінку множини: днів два, тижнів три, місяців чотири.
Прикметники після числівників два, три, чотири мають переважно форму називного відмінка множини (як і іменник): два рідні брати, три цікаві книжки. Однак при іменниках середнього роду прикметник у цій позиції частіше вживається у формі родового відмінка множини: два нових (нові) відра, три гірських (гірські) озера.
Правила запису цифрової інформації в документах.
У ділових паперах доводиться мати справу зі значною кількістю числових назв. Існують певні правила їх оформлення.
Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру), записується словами, а не цифрами: комісія у складі трьох осіб; студентів повинно бути не більше чотирьох.
Складні й складені числівники записуються цифрами, крім тих випадків, коли ними починаються речення: Було заплановано 12 виступів; Дванадцять виступів було заплановано на завтра.
Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх на класи за допомогою пропусків, наприклад: 8 789 563.
Деякі порядкові числівники для розрізнення позначаються в документах за допомогою римських цифр. Після римських цифр відмінкове закінчення не вводиться (назви місяців, кварталів). Наприклад: У ІІІ кварталі недовиконання становить 25 процентів.
Складні слова, де перша частина позначається цифрою, записуються в документації комбіновано: 40-процентний, 70-річний. Другу частину таких назв дозволяється скорочувати, якщо це одиниця виміру: 60 км, 500 м. Одиниці виміру при числівниках, що позначають межу чогось, пишуться тільки раз: 20 – 30 шт., або від 20 до 30 км.
У діловому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмеженим числом зворотів: понад, до, зверх, більше (більш), менше (менш): до вересня 2005 року.
Словесний запис цифрової інформації зберігається у дипломатичному різновиді офіційно-ділового стилю, а також подекуди в інших різновидах там, де вимагається дотримання особливої точності. Наприклад: Конвенція укладена в Гаазі вісімнадцятого жовтня тисяча дев’ятсот сьомого року, в одному примірнику.
Грошові суми пишуться так: спочатку сума вказується цифрами, а в дужках – словами, наприклад: у розмірі 25 600 (двадцять п’ять тисяч шістсот) грн.; 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн.