Методом
послідовних проб нахиляють прилад до
положення, для якого відлік лічильника
є найбільшим.
Для
максимального відліку n
за допомогою виправних гвинтів приводять
бульбашку рівня в горизонтальне
положення.
Контроль
регулювання рівнів і повторення цілого
циклу.
Аналогічні
дослідження виконують і для поздовжнього
рівня. Таке регулювання, як правило,
проводять в безвітряну погоду в тіні
на певній віддалі від працюючих двигунів,
дерев
і т.п. Крім цього, юстування рівнів
проводять при температурі, яка близькадо
температури при польових вимірюваннях.
Увідповідності
до формули (4.21), неточністьрегулювання
рівнів з похибкою до 0,5' складає 0,01 мГал,
а при високоточних вимірюваннях з
похибкою 0,001 мГал рівні регулюють з
похибкою до 9". Для цього використовують
рівні, ціна поділки яких відповідно
дорівнює 40" і 10".
Під
чутливістю гравіметра розуміють
відношення переміщення рухомого індексу
важеля гравіметра до величини зміни
прискорення сили ваги. Чим вища
чутливість, тим точніше можна сумістити
рухомий і нерухомий індекси. Але
збільшення чутливості пов'язане із
збільшенням періоду власних коливань
важеля, що збільшує тривалість часу
вимірювань. Чутливість змінюється,
якщо за нерухомий індекс приймати різні
поділки окулярної шкали. Її визначають
після ретельного дослідження і
регулювання рівнів на мінімум чутливості
до нахилу і визначення ціни поділки
гравіметра. Чутливість гравіметра К
можна визначити в такій послідовності:
На
протязі декількох годин знімають
відліки доти, поки не стабілізується
зміна нуль-пункту.
Після
цього знімають відлік за вихідним
нерухомим індексом окулярної шкали
S-10, а потім на
десятому або будь-якому штриху з однієї
сторони шкали а тоді на такому' штриху
з іншої сторони S10
і повторюють покази відліку в вихідному
нерухомому індексі.
За
відліками у вихідному нерухомому
індексі (штриху) вводять поправку за
зміну нуль-пункту, а потім обчислюють
чутливість за формулою.
(4.23)
Якщо
чутливість є дуже малою або дуже великою,
тоді за нульову риску окулярної шкали
приймають іншу поділку цієї шкали
(наприклад +15, +20). Для цього штриха
проводять повторне регулювання на
мінімум чутливості до нахилу і аналогічне
описаним способом визначення чутливості.
де:
S1і
S10
виправлені за зміну нуль-пункту відліки;
С
-ціна поділки гравіметра
75
4.7.3. Контроль чутливості гравіметра
Розділ
4
Рухомий
індекс важеля не завжди стабілізується
після приведення приладу до горизонтального
положення. Через те відлік, знятий
відразу після установки приладу, буде
мати деяку похибку. Щоб виключити із
результатів спостережень цю похибку,
визначають час стабілізації відліку,
Час стабілізації необхідно визначити
перед польовим сезоном. Після приведення
гравіметра в горизонтальне положення
знімають відліки на протязі 10-15 хвилин
через кожну хвилину і одержують графічну
залежність відліку з часом (див. рис.
19).
На
рисунку верхня горизонтальна лінія
відповідає максимальному (мінімальному)
знятому відліку. Нижня горизонтальна
лінія знаходиться на відстані величини
середньоквадратичної
похибки одиничного виміру Є..
Від точки перетину графіка з нижньою
прямою опускають перпендикуляр на вісь
абсцис, де визначають час стабілізації
відліку tста6.
Найкращі гравіметри характеризуються
часом стабілізації меншим ніж одна
хвилина.
Рис.19.
Визначення часу стабілізації відліку
~ч
/•4.7.4. Визначення часу стабілізації відліку
4.7.5. Еталонування гравіметрів
Приріст сили ваги одержують в умовній системі одиниць при спостереженнях з гравіметром. Для того, щоб перевести результати вимірювань в одиниці сили ваги, необхідно визначити ціну поділки С відлікового пристрою або сталу гравіметра. Дослідження, пов'язані з визначенням сталої. С гравіметра, а також її залежності від температури, атмосферного тиску і інших зовнішніх факторів, називають еталонуванням гравіметрів. Для визначення величини С треба знати відому еталонну різницю сили ваги і відповідно до неї виміряну різницю відліків приладу. Тоді ціну ділення гравіметра з лінійною відліковою шкалою визначимо із співвідношення.
(4.24)
У
залежності від того, як
визначається еталонна різниця
прискорення сили ваги, розрізняють такі
методи еталопування:
1 на гравіметричних базисах або полігонах;
методом нахилу ;
методом навішування додаткових тягарців