М’язи діафрагми. На трихінельоз (з ніжок діафрагми або ж її м’язово-реберної частини й так званого “язичка”, що звисає з діафрагми в черевну порожнину); цистицеркоз ВРХ, свиней та овець; саркоцистоз у свиней; сетаріоз; рідше – фасціольоз.

Небезпечний гельмінтозооноз, який викликає трихінела видів: Trichinella spiralis і

Trichinella pseudospiralis. Tr. nativa, Tr. Nelsoni тощо. У Краснодарському краї

вперше виділили трихінелу безкапсульну, що паразитує у 20 видів птахів, диких

тварин, людей, у свині, коней, овець може бути. В Україні, крім Л.П.

Артеменко і її учня ще ніхто не займався виділенням і діагностикою

безкапсульної трихінели. Ця трихінела швидко потрапляє у м’язи й мігрує

там. А вперше в Україні діагностикою трихінельозу, зокрема, розробкою

реакції непрямої гемаглютинації, за яку отримав медаль на ВДНГ, та ІФА

займався проф. Ю.Г. Артеменко.

Протікає гостро і хронічно з яскраво вираженими алергічними явищами. Весь цикл

розвитку обох видів проходить в організмі одного живителя – статевозріла

стадія локалізується в кишечнику, личинкова – м'язовій тканині. Лікування

ефективне, коли личинка мігрує по крові, на 17–20 добу вона вже в сарколемі і

звідки її дістати важко.

Окрім людини, трихінели уражують близько 57 видів тварин.

На трихінельоз хворіють свині, нутрії, коні, домашні коти. У природних умовах -

кабани, ведмеді, інші всеїдні й м'ясоїдні (борсуки, єнотоподібні собаки, шакали,

вовки, лисиці, песці, куниці, норки, дикі лісові кішки), морські ссавці (кити,

тюлені, моржі), комахоїдні, гризуни, інші тварини. Найвища ураженість у вовків

– 51 %, шакалів – 36,5 %, диких лісових кішок – 36,2 %, єнотоподібних собак –

23,7%, лисиць – 18,4 %, домашніх кішок – 7,6 %, собак – 2,6 %, а також ведмедів,

диких кабанів, борсуків, нутрій, свиней, коней.

Трихінела спочатку має вигляд прямого або злегка зігнутого паразита,

поступово приймає S-подібну форму, а потім – спіралі без помітних капсул.

Через 5–6 тижнів і до 3-х міс. утворює капсулу. В свиней вона найчастіше має

Обов'язковому дослідженню на трихінельоз підлягають туші,

напівтуші, четвертини свиней (окрім поросят до 3-тижневого віку),

кабанів, борсуків, ведмедів, всеїдних і м'ясоїдних тварин, а також

нутрій.

Для проведення трихінелоскопії беруть дві проби поперечносмугастих

м’язів по 80 г кожна із ніжок діафрагми, на місці переходу їх у

сухожилля. За їх відсутності у туш свиней беруть проби із м’язової

(реберної) частини діафрагми, м’язів: язика, гортані, стравоходу,

міжреберних, шийних, жувальних.

Від туш всеїдних і м’ясоїдних тварин відбирають проби литкових чи

інших м’язів;.

Від туш коней – м’язи: кореня язика, жувальні, діафрагми, міжреберні,

плече-лопаткові. В м’язах діафрагми інтенсивність ураження

найменша. Уражуються коні на пасовищі, через корм, зокрема,

зернофураж.

У ведмедя – м’язова частина діафрагми, масетери, язик.

У моржів – язик, борсуків – м’язи ніжок діафрагми (жир борсучий

небезпечний для хворих на туберкульоз людей, що його споживають).

Якщо зазначені м’язи відсутні – альтернативні м’язи – поперечно

посмуговані – відбирають проби із м’язово-реберної частини

діафрагми, та так званого “язичка”, що звисає з діафрагми в черевну

порожнину; м’язів стравоходу, міжреберних, шийних.

У трупах тварин (коти, собаки тощо, гризуни) личинка може бути

життєздатною 1 рік.