- •Вузлові форми зобу
- •Анатомія щитоподібної залози
- •Вузловий і багатовузловий зоб
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Симптоми
- •Пальпація
- •Проводиться оцінка щитоподібної залози:
- •Пальпація, коли лікар знаходиться позаду стоячого або сидячого пацієнта; обидві руки знаходяться перед
- •Пальпація, коли лікар знаходиться перед стоячим пацієнтом; великі пальці рук розміщуються горизонтально на
- •Класифікація збільшення щитоподібної залози (ВООЗ, 2001)
- •Лабораторно-інструментальні методи обстеження
- •Пункційна (тонкоголкова, аспіраційна)
- •Тонкоголкова біопсія щитовидної залози
- •Тиреоїдні гормони
- •Лабораторні методи дослідження
- •Консервативне лікування
- •Консервативна терапія
Класифікація збільшення щитоподібної залози (ВООЗ, 2001)
Ступінь збільшення – 0 |
Зоба немає (розміри часток не |
|
|
|
перевищують розмірів дистальної |
|
фаланги великого пальця обстежуваної |
|
особи) |
|
|
Ступінь збільшення - І |
Зоб пальпується, проте невидимий при |
|
нормальному положенні шиї (видимого |
|
збільшення ЩЗ немає). Сюди |
|
відносять вузлові утворення, які не |
|
спричиняють збільшення самої залози |
|
|
Ступінь збільшення - ІІ |
Зоб чітко видимий при нормальному |
|
положенні шиї |
|
|
Лабораторно-інструментальні методи обстеження
•
1. Доопераційні:
а) основні: УЗД щитоподібної залози, тонкоголкова пункційна біопсія, визначення рівня тиреоїдних гормонів і ТТГ; б) додаткові: визначення титру антитиреоїдних антитіл,
радіоізотопне сканування, рентгенографія грудної клітки з контрастуванням стравоходу барієм, комп’ютерна томографія й магнітно-ядерний резонанс.
2. Інтраопераційні: інтраопераційне УЗД щитоподібної залози, термінове (експрес) гістологічне дослідження тканин пухлини ЩЗ (при підозрі на аденокарциному ЩЗ).
3. Післяопераційні:
а) основні: гістологічне дослідження тканини щитоподібної залози; б) додаткові: імуногістохімічне дослідження тканини пухлини
(визначення пухлинних маркерів).
Пункційна (тонкоголкова, аспіраційна)
біопсія щитовидної залози
Показання
всі вузлові утвори, що пальпуються
утвори більше 1 см3 в діаметрі за даними УЗД (доброякісність чи злоякісність утвору)
Недоліки
важко віддиференціювати:
фолікулярну аденому і високодиференційований фолікулярний рак;
аутоімунний тиреоїдит і лімфому щитовидної залози
Тонкоголкова біопсія щитовидної залози
Тиреоїдні гормони
Біологічні ефекти
забезпечення формування нервової системи та скелета в перинатальному періоді;
збільшення споживання кисню всіма тканинами (за виключенням мозку, селезінки, яєчок);
збільшення продукції тепла - позитивна хроно- та інотропна дія на міокард;
збільшення чутливості рецепторів до катехоламінів;
збільшення кількості катехоламінових рецепторів в серцевому м’язі;
регуляція діяльності дихального центра;
стимуляція еритропоезу;
пришвидшення метаболізму і кліренсу гормонів і лікарських препаратів, що веде до компенсаторного збільшення швидкості їх продукції;
стимуляція утворення і резорбції кістки;
збільшення транскрипційної активності РНК;
стимуляція синтезу білка;
збільшення внутрішньоклітинного транспорту глюкози та амінокислот
Лабораторні методи дослідження
•тиреоїдні гормони вільний тироксин (Т4 вільн.) і вільний трийодтиронін (Т3 вільн.). Рівень Т4 вільн. є основним аналітичним параметром, що дає чітке уявлення про функціональний стан ЩЗ.
•Визначення рівня ТТГ є основним методом для діагностики захворювань ЩЗ. Якщо концентрація ТТГ знаходиться в межах від 0,1 до 0,3 або від 3,5 до 10 мМО/л, необхідно провести аналіз вільних фракцій тиреоїдних гормонів. Патологічний рівень ТТГ (нижче 0,1 або вище 10 мМО/л) паралельно з підвищеними рівнями Т4 і /або Т3 у сироватці крові мають місце при гіпотиреозі, знижений рівень Т4 підтверджує наявність гіпотиреозу.
Консервативне лікування
•вузловий колоїдного зобу невеликих розмірів (вузол не > 2 см). Основне завдання лікування – запобігти або уповільнити подальший ріст вузла. Терапію препаратами тиреоїдних гормонів починають за відсутності у хворого чинників ризику та клінічних і цитологічних ознак пухлини ЩЗ.
•левотироксин. Тривалість лікування тироксином повинна складати не менше року, а після його відміни слід призначати препарати йоду. При лікуванні вузлового зобу доза левотироксину повинна бути такою, щоб рівень ТТГ у пацієнта знаходився на нижній межі норми.
Консервативна терапія
•Для лікування вузлів ЩЗ із початковим розміром до 1 см призначають препарати йоду (йодомарин, калій йодид) в профілактичних дозах і через 12 місяців повторюють УЗД після їх прийому.
|
лікування при вузловому зобі й |
|
пухлинах ЩЗ |
• |
рак щитоподібної залози, підозра на рак при |
|
вузловому зобі, фолікулярна аденома щитоподібної |
|
залози. |
|
хворі з вузлом у щитоподібній залозі з його |
• |
початковим розміром більше 2 см, |
хворі з вузловим зобом з негативною динамікою за |
|
• |
період консервативного лікування (ріст вузла), |
хворі з багатовузловим токсичним зобом, |
|
• |
хворі з великими кістами (більше 3 см), що |
|
мають фіброзну капсулу і стабільно накопичуючими |
• |
рідину після будь-якого морфологічного типу, |
хворі з загрудинним вузловим зобом. |