Класифікація збільшення щитоподібної залози (ВООЗ, 2001)

Лабораторно-інструментальні методи обстеження

•

1. Доопераційні:

а) основні: УЗД щитоподібної залози, тонкоголкова пункційна біопсія, визначення рівня тиреоїдних гормонів і ТТГ; б) додаткові: визначення титру антитиреоїдних антитіл,

радіоізотопне сканування, рентгенографія грудної клітки з контрастуванням стравоходу барієм, комп’ютерна томографія й магнітно-ядерний резонанс.

2. Інтраопераційні: інтраопераційне УЗД щитоподібної залози, термінове (експрес) гістологічне дослідження тканин пухлини ЩЗ (при підозрі на аденокарциному ЩЗ).

3. Післяопераційні:

а) основні: гістологічне дослідження тканини щитоподібної залози; б) додаткові: імуногістохімічне дослідження тканини пухлини

(визначення пухлинних маркерів).

Пункційна (тонкоголкова, аспіраційна)

біопсія щитовидної залози

Показання

всі вузлові утвори, що пальпуються

утвори більше 1 см3 в діаметрі за даними УЗД (доброякісність чи злоякісність утвору)

Недоліки

важко віддиференціювати:

фолікулярну аденому і високодиференційований фолікулярний рак;

аутоімунний тиреоїдит і лімфому щитовидної залози

Тонкоголкова біопсія щитовидної залози

Тиреоїдні гормони

Біологічні ефекти

забезпечення формування нервової системи та скелета в перинатальному періоді;

збільшення споживання кисню всіма тканинами (за виключенням мозку, селезінки, яєчок);

збільшення продукції тепла - позитивна хроно- та інотропна дія на міокард;

збільшення чутливості рецепторів до катехоламінів;

збільшення кількості катехоламінових рецепторів в серцевому м’язі;

регуляція діяльності дихального центра;

стимуляція еритропоезу;

пришвидшення метаболізму і кліренсу гормонів і лікарських препаратів, що веде до компенсаторного збільшення швидкості їх продукції;

стимуляція утворення і резорбції кістки;

збільшення транскрипційної активності РНК;

стимуляція синтезу білка;

збільшення внутрішньоклітинного транспорту глюкози та амінокислот

Лабораторні методи дослідження

•тиреоїдні гормони вільний тироксин (Т4 вільн.) і вільний трийодтиронін (Т3 вільн.). Рівень Т4 вільн. є основним аналітичним параметром, що дає чітке уявлення про функціональний стан ЩЗ.

•Визначення рівня ТТГ є основним методом для діагностики захворювань ЩЗ. Якщо концентрація ТТГ знаходиться в межах від 0,1 до 0,3 або від 3,5 до 10 мМО/л, необхідно провести аналіз вільних фракцій тиреоїдних гормонів. Патологічний рівень ТТГ (нижче 0,1 або вище 10 мМО/л) паралельно з підвищеними рівнями Т4 і /або Т3 у сироватці крові мають місце при гіпотиреозі, знижений рівень Т4 підтверджує наявність гіпотиреозу.

Консервативне лікування

•вузловий колоїдного зобу невеликих розмірів (вузол не > 2 см). Основне завдання лікування – запобігти або уповільнити подальший ріст вузла. Терапію препаратами тиреоїдних гормонів починають за відсутності у хворого чинників ризику та клінічних і цитологічних ознак пухлини ЩЗ.

•левотироксин. Тривалість лікування тироксином повинна складати не менше року, а після його відміни слід призначати препарати йоду. При лікуванні вузлового зобу доза левотироксину повинна бути такою, щоб рівень ТТГ у пацієнта знаходився на нижній межі норми.

Консервативна терапія

•Для лікування вузлів ЩЗ із початковим розміром до 1 см призначають препарати йоду (йодомарин, калій йодид) в профілактичних дозах і через 12 місяців повторюють УЗД після їх прийому.