3. Визначте особливості функціонування обмеженої та плюралістичної демократій.

Обмежена демократія подібна до представницької демократії, однак має принципові відмінності від останньої, за якої люди голосують за представників, що потім вирішують політичні ініціативи.

В залежності від конкретної системи, що використовується, Обмежена демократія може полягати у прийнятті управлінських рішень, виборах шляхом жеребкування, прийнятті законів, безпосередньому обранні або звільненні чиновників і проведенні судових процесів. Дві провідні форми прямої демократії - це демократія участі та дорадча демократія.

Найпоширенішими формами політичної діяльності, які передбачають обмежену демократію, є:

• Референдум — голосування населення із метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. Є інструментом прямої дії, хоча може носити і консультативний характер. Референдуми можуть містити можливість проведення обов'язкового голосування щодо того, чи має бути даний закон відхилено. Це ефективно гарантує населенню, що має право голосу, можливість накладення вето на закон, прийнятий обраним законодавчим органом.

• Збори громадян — зібрання громадян з метою висловлення позиції та прийняття рішень консультативного (дорадчого) або обов'язкового характеру. За порядком денним можуть виступати народним обговоренням або народною ініціативою. Ініціативи, які зазвичай висуваються членами широкої громадськості, примушують обраних представників до розгляду законів (як правило, з подальшим референдумом) без згоди або навіть попри опір.

• Відкликання посадової особи (імперативний мандат) дає громадськості владу усувати виборних посадових осіб з посади до закінчення терміну їхніх повноважень, хоча в сучасних демократіях це практикується дуже нечасто.

Плюралістична демократія — сучасна концепція демократії, відповідно до якої влада ніби «розшаровується» і здійснюється як державою, так і багатьма недержавними об'єднаннями (асоціаціями підприємців, церквою, політичними партіями, фермерськими об'єднаннями тощо), що протидіють і зрівноважують одна одну, завдяки чому нібито досягається «чиста», «вища» демократія.

Модель плюралістичної демократії є найбільш близькою до ідеалу народовладдя. На сучасному етапі вона стала характерною для більшості європейських країн. У плюралістичній концепції політика розглядається як конфлікт груп інтересів у їх політичній боротьбі, де рішення приймаються на основі компромісу заради задоволення максимального обсягу інтересів. Основні положення плюралістичної концепції:

• народ як суб'єкт влади має груповий склад;

• реальним джерелом влади є не особа, не народ в цілому, а групи інтересів;

• визнання групи інтересів центральним елементом демократичної політичної системи, в якому формуються інтереси, ціннісні орієнтації та яка гарантує реалізацію інтересів, прав і свобод особи; сама особа витискується на другий план, хоча і не відкидається її статус як первинного суб'єкта права;

• групи інтересів проявляють себе через політичні інститути, діяльність яких об'єктивується в управлінській системі;

• наявність партійної системи, що уможливлює вільну міжгрупову політичну конкуренцію;

• головною засадою політики повинна бути репрезентація різних за своїм внутрішнім спрямуванням інтересів, соціальна основа демократичної влади — баланс інтересів;

• діяльність держави розглядається як фактор збереження рівноваги суперницьких інтересів і забезпечення саморегулювання всього суспільства;

• підтримка державою соціально незахищених груп і індивідів з метою підвищення їх життєвих шансів і дотримання вимог соціальної справедливості.