Дезінфекція відбитків (за а.С. Щербаковим, т.Н. Юшмановою, с.Б. Івановою, 1994)

Відбитковий матеріал	Дезрозчин	Концентрація	Експозиція
Силіконовий	Гіпохлорид натрія	0.5%	20хв
	Глутаровий альдегід	2.5% pH 7.0-8.7	5хв
	Глутарекс		5хв
	Дезоксон	0.1%	10хв
	Пероксид водню Пероксид водню	6% 4%	10хв 15хв
Альгінатний	Глутаровий альдегід	2.5% pH 7.0-8.7	10хв
	Глутарекс		10хв
Полісульфідний	Глутаровий альдегід	2%	5хв

Моделі щелеп.

Модель - це позитивне відображення рельєфу тканин протезного ложа і прилеглих до нього ділянок, отриманих за відбитком. Моделі служать як для уточнення або підтвердження діагнозу, так і для виготовлення протезів або апаратів за ними. Відомі діагностичні, контрольні, робочі та допоміжні гіпсові моделі. Діагностичними називають моделі, що підлягають вивченню для уточнення діагнозу і планування конструкції майбутнього протеза. Робочою називають модель, на якій безпосередньо виготовляють зубний протез. Допоміжною називають модель, на якій відтворена форма оклюзійної поверхні зубного ряду протезної щелепи. Гіпсові моделі мають недостатню міцність, тому в деяких видах протезування (виготовлення пластмасових, фарфорових та металокерамічних протезів), коли в процесі виготовлення необхідне неодноразове накладання певної конструкції на модель протеза, отримують комбіновані моделі.

Основним матеріалом для виготовлення моделей ось вже більше 100 років являється гіпс і його модифікація супергіпс, яка з'явилася вже в нашому столітті.

Гіпс - сульфат кальцію - дуже поширений у природі. Зазвичай зустрічається форма гідрата гіпсу, тобто в з'єднанні з водою CaSO4 + 2H2O. У техніці, будівництві застосовується обпалений гіпс - CaSO4 + H2O (алебастр). Медичний гіпс має формулу CaSO4 + 0.5H2O. Існує дві модифікації: альфа-гіпс - виходить при нижчій температурі і підвищеному тиску. Відрізняється високою щільністю і міцністю (супергіпс - мало придатний для відбитків, призначений для моделей) і бета-гіпс - отримують при вищій температурі і нормальному тиску, володіє водопоглинанням (цією модифікацією можна отримувати відбитки).

Суть твердіння гіпсу - в хімічній реакції з'єднання з водою:

CaSO4 *0.5H2O + 3 H2O = 2 (CaSO4 + 2H2O)

Приготування гіпсу відбувається таким чином:у гумову чашку слід налити води, що становить третю частину об'єму майбутньої моделі. Приготувати порошок гіпсу удвічі більше приготованої води. Гіпс додавати у воду (!) маленькими порціями до тих пір, поки згори не залишиться вільної води. І, і лише після цього енергійно розмішують спеціальним шпателем так, щоб не залишилося грудок і вийшла однорідна сметаноподібна маса. Надмірно густий гіпс не дасть чіткої моделі, оскільки не заповнить усі деталі рельєфу відбитка слизової оболонки; у такій моделі можуть вийти пори, оскільки бульбашки повітря не встигнуть вийти через його товщу, перш ніж він затвердіє. Занадто рідкий гіпс буде ламким, оскільки гіпс зв'яже необхідну кількість води, інша вода випарується - відбиток буде рихлим і пористим.

Прискорювачі твердіння : кухонна сіль і сірчанокислий калій. Уповільнювачі реакції тверднення - бура, цукор, гліцерин.

Супергіпс є високоміцним гіпсом, в основному a -полугідрат сульфату кальцію. Час його твердіння 8-10 хвилин, супергіпс має низьке розширення, високу міцність. Розрізняють різні сорти супергіпсу, які характеризуються різним розширенням. Оскільки супергіпс використовують для виготовлення комбінованих моделей, його розширення може бути точно підібране техніком до усадки металу, використовуваного в роботі і усадкові дефекти дорівнюватимуть нулю.

Перед відлиттям гіпсової моделі склеєний гіпсовий відбиток занурюється у воду кімнатної температури, або мильний розчин для утворення плівки і для заповнення дрібних пор водою. Це запобігає щільному з'єднанню гіпсу відбитка з гіпсом відлитої моделі. Через 15 хвилин відбиток виймають із води, воду струшують, відбиток заповнюється гіпсом консистенції густої сметани невеликими порціями. Для запобігання утворення пор у моделей постукують ложкою з відбитком по краю гумової чашки, в якій замішували гіпс. Після заповнення гіпсом відбитка на стіл наливають трохи гіпсу, що почав гуснути, у вигляді пагорбка і притискують до нього ложку з перевернутим донизу відлитим відбитком. При цьому необхідно стежити, щоб поверхня ложки була паралельною площині столу і товщина шару гіпсу між відбитком і столом була не менше 2 см. Видавлений під час притискання ложкою гіпс пригладжується шпателем до країв відбитка. Після затвердіння гіпсу ложка шляхом легкого удару по ручці шпателем видаляється і гіпс відбитка звільняється від ложки. Відділення моделі від гіпсу нагадує відділення гіпсового відбитка від щелепи. Відділення моделі розпочинається від гіпсових зубів, але це полегшується тим, що є лінії зламу, куди вклинюються технічним шпателем і обережно відділяють гіпс відбитка від моделі. Відділенню допомагають легкі удари молоточком по гіпсовому відбитку. Якщо зламаються гіпсові зуби, їх приклеюють із дотриманням точного прилягання до моделі ацетон-целулоїдним клеєм або фосфат-цементом. Отримання моделей з альгінатного або силіконового відбитка простіше. Після промивання відбитка водою та його дезінфекції відливається модель так само, як і для гіпсового відбитка, крім замочування у воді. Для виготовлення гіпсової моделі, крім ручного способу використовується вакуумний змішувач, який працює в автономному режимі. В якості рідини при замішуванні особливо твердих гіпсів крім води може використана спеціальна рідина, застосування якої забезпечує й затвердіння гіпсу. Заповнення відбитка гіпсом краще проводити з використанням спеціального пристрою-вібростолика. Формування цоколя моделі проводиться крім шпателя ще з використанням стандартної резинової форми для цоколя,в яку, після її заливки гіпсом, занурюють заповнений гіпсом відбиток. Також формування цоколя проводять з використанням елементів артикуляційних цоколів, які входять в комплект артикуляторів. Після кристалізації гіпса проводять видалення відбиткової ложки та відбиткового матеріалу з моделі. При цьому:

- у випадку використання еластичних відбиткових матеріалів – послідовно, з використанням інструментів(шпателя, скальпеля, пінцета) видаляють відбиткову ложку, а далі й відбитковий матеріал, розрізаючи його на фрагменти;

- у випадку використання термопластичних матеріалів – проводиться попереднє нагрівання відбиткового матеріалу теплою водою. При цьому ложка видаляється разом з відбитковою масою.

- механічну обробку цоколя гіпсової моделі проводять із допомогою ріжучих інструментів та спеціальних пристроїв(обрізний станок) щоб надати йому рівномірної товщини і паралельності бокових поверхонь за рахунок видалення залишків гіпсу.

Для виготовлення металокерамічних конструкцій використовується комбінована модель з опорними зубами з високоміцних сортів гіпсу. У відбитки препарованих зубів установлюють штифти і фіксують їх у відбитку. Щоб видалити бульбашки повітря із міцного гіпсу, рекомендується для його заміщування використовувати спеціальні вакуумні установки. Другий шар звичайного гіпсу залишавається після встановлення ретенційних пристосувань, які забезпечують механічне з’єднання першого і другого шарів. Для виготовлення металокерамічних коронок на декілька сусідніх зубів, а також мостоподібних протезів треба забезпечити паралельне розташування штифтів у корпусі моделі. Для цього розроблені спеціальні прилади – фіксатори. Двошарові відбитки фіксуються на нижньому столику технічним оптозилом. Хвостовики, які закріплені на спеціальних спицях паралельно один одному, встановлюються у відбитках препарованих зубів. Перед заповненням відбитка високоміцним гіпсом верхній фіксатор із спицями і хвостовиками відводять убік на 90⁰, потім заливають відбитки зубів і частину альвеолярного відростка супергіпсом і повертають столик із спицями у попереднє положення, тобто точно над відбитками препарованих зубів. Після затвердіння гіпсу видаляються спиці. Відбиток із відлитими із супергіпсу зубами та фіксованими в ньому хвостовиками остаточно заливається звичайним гіпсом. Після затвердіння гіпсу відбиток видаляється, а модель розпилюється лобзиком між опорними зубами на всю товщину супергіпсу. Модель кожного опорного зуба знімають, обробляють бокові поверхні кореневої частини до уступу або шийки, чітко дотримуючись її периметра і профілю поперечного перерізу, і знову встановлюють на своє місце після перевірки якості виготовлення і точності встановлення на моделі.