Лекція 3 (2 години) Механізм травлення у сільськогосподарських тварин та його стимуляція
План
Суть травлення
Особливості травлення у моно гастричних тварин
Травлення у жуйних
Травлення у птиці
Вікові особливості травлення
Література: Горбатенко І.Ю., Гиль М.І. «Біологія продуктивності с.г. тварин». –Миколаїв. -2006
Науменко В.В. та ін.. Фізіологія с.г. тварин. –К.: Сільгоспосвіта, 1994.
Самостійна робота:
травлення у риб та бджіл
Вплив ферментних препаратів на перетравність кормів, обмін речовин (література: періодичні видання)
Суть травлення.
Під травленням розуміють сукупність процесів розщеплення складних поживних речовин корму до простих, їх всмоктування в кров і лімфу, використання в обмінних процесах та виділення неперетравлених рештків із організму.
Механічні процеси призводять до зміни структури і фізичних властивостей корму - щільності, консистенції, розмірів частин тощо. Це є наслідком пережовування, скорочення м'язів травного тракту, впливу рідкої частини травних соків.
Фізико-хімічні процеси (наприклад, дія хлоридної (соляної) кислоти у шлунку або поверхово-активних речовин жовчі у кишечнику) сприяють набуханню частин корму, збільшенню їх поверхового натягу, активації ферментів, підвищенню розчинності солей.
Біологічні процеси — це процеси послідовного ферментативного гідролізу кормових полімерів спочатку до проміжних продуктів, а потім до мономерів при поступовому переміщенні корму по відділах травного тракту.
Ферментативна система травного тракту враховує:
а) ферменти травних секретів, які виділяються внутрішньостінними або застійними залозами;
б) ферменти, які утворюються мікроорганізмами травного тракту;
в) ферменти, які містяться у рослинних кормах.
Основну роль у тварин з однокамерним шлунком виконують гідролази травних секретів. Вони характеризуються специфічністю субстрату і дії, оптимумом температури і рН середовища. Каталітична дія цих гідролаз заснована на приєднанні до складного субстрату молекули води..
У перетравленні білків беруть участь протеази (ендо- і екзопептидази), вуглеводів - карбогідрази (амілаза, глюкозидаза, інвертаза, галактозидаза), нуклеїнових кислот - нуклеази (рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза), жирів -карбоксилестерази (ліпаза, фосфоліпаза).
Кінцевими продуктами гідролізу поживних речовин є мономери: при гідролізі білків - амінокислоти, жирів -жирні кислоти і гліцерин, вуглеводів — прості гексози, головним чином глюкози. Нуклеїнові кислоти розщеплюються до пуринів, піримідинів, рибози, дезоксирибози та фосфату. У жуйних тварин кінцеві метаболіти можуть бути іншими.
У цілому для моногастричних тварин характерні первісний ферментативний гідроліз корму у кислому середовищі (шлунок) і наступний гідроліз із всмоктуванням у нейтральному або слабкокислому середовищі (відділ тонких кишок).
Мікробіальна переробка корму (також ферментативна) здійснюється бактеріями і найпростішими, які заселяють різні відділи травного тракту.
Ці процеси особливо інтенсивно протікають у жуйних тварин у передшлунках, у меншій мірі у коней і кроликів у сліпій кишці. Тип травлення, в якому активну участь беруть мікроорганізми називається симбіотичним (від грецького sim - спільно і biontos - який живе). За цих умов мікроорганізми за допомогою ферментів розщеплюють, утилізують і поглинають господарем поживні речовини корму, а сам він використовує продукти життєдіяльності мікроорганізмів, а також вторинний корм, який складається зі структур симбіонтів. Останнє відноситься головним чином до жуйних тварин.
Всмоктування -складний процес, в якому бере участь проста фізична дифузія та активний транспорт поживних речовин корму.
У ссавців слизова оболонка кишечнику утворює велику кількість складок, які збільшують всмоктувальну поверхню його. Крім цього вся поверхня покрита масою мілких пальцеподібних паростків - кишковими війками, кожна з яких має сітку кров'яних капілярів та один лімфатичний капіляр, який знаходиться в центрі. В цей капіляр проникають поживні речовини. Нарешті, третім пристосуванням яке збільшує активну поверхню кишечнику є мікроворсинки • циліндричні вирости цитоплазми, які утворюють густу сітку на поверхні кожної з клітин кишкового епітелію. Складки слизової оболонки , ворсинки та мікроворсинки утворюють значну поверхню для всмоктування поживних речовин корму.
Амінокислоти всмоктуються в кров'яні капіляри, а потім розповсюджуються між частинами тіла. Продукти повного чи часткового гідролізу жирів проходить зовсім іншим шляхом - всмоктування жирних кислот, моносахаридів, дисахаридів та інших речовин, які розчиняються в ліпідах, наприклад, жиророзчинних вітамінів проходять на фоні жовчогінних кислот.
Вода всмоктується слизовою оболонкою товстої кишки та переводить неперетравлені залишки в напівтвердому стані, підготовлюючи їх до дефекації. Кал тварин вміщує в собі велику кількість бактерій, які складають половину його маси. Кишкові бактерії синтезують різноманітні вітаміни та інші поживні речовини, які продовжують всмоктуватись і використовуватись організмом. Вони відіграють особливо важливу роль в травленні травоїдних тварин - корів, коней, кролів.