Ґендерні виміри освіти

Розвиток та «дорослішання» суспільства вимагає глибоких перетворень соціальних інституцій та процесів на нових, демократичних принципах, вільних від будь-якої форми дискримінації, зокрема й за ознакою ґендеру. У цьому дусі витримана державна політика країн Європейського Союзу, які проголосили одним із основних засобів демократизації суспільства політику ґендерного мейнстримінгу – стратегії втілення політики ґендерної рівності та недискримінації.

Дайте визначення поняттю «ґендер»? Пригадайте різницю понять

«стать» та «ґендер».

Чому ґендерний мейнстримінг є однакою зрілості суспільства?

Проблема ґендерної рівності в освіті розглядається міжнародними організаціями у контексті прав людини. Саме тому, однією із головних цілей розвитку тисячоліття, проголошених ООН у 2000 році, є утвердження ґендерного паритету. Для реалізації поставленої мети в Україні протягом останніх років ухвалено низку правових документів: Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834 «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року», від 5 вересня 2007 р. № 1087 «Про консультативно-дорадчі органи з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми», від 26 вересня 2013 р. № 717 «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року». Упровадження принципів соціальної справедливості та ґендерної рівності стало підставою створення інституту радиництва з гендерних питань в органах виконавчої влади.

Які закони мають регулювати ґендерні стосунки у сфері освіти?

Національна освіта, не зважаючи на державне ґендерне реформування, залишається недостатньо чутливою до проблем ґендерної рівності та дискримінації загалом і відтворює панівну патріархальну схему на структурно-організаційному та змістовно-процесуальному рівнях. У 2013 році за індексом ґендерного розриву Україна виявилася на 27-му місці серед 136 країн світу. Цей показник важливий, оскільки освіта – найвпливовіший фактор, що визначає напрямок і перспективи економічного, політичного і культурного розвитку суспільства.

На структурно-організаційному рівні наявний в суспільстві ґендерний дисбаланс та стереотипізацію відображають внутрішні організаційні практики освітньої установи, ґендерна стратифікація педагогічної діяльності, викладацький, педагогічний, науково-педагогічний склад. Сучасні дослідження засвідчують значну фемінізацію галузі освіти в Україні. Проте спостерігається статевий дисбаланс на різних рівнях освіти та освітніх відносин.

Поясніть суть поняття «статевий дисбаланс».

На змістовно-процесуальному рівні наявні «приховані» та «відкриті» елементи ґендерної дискримінації. Йдеться про зміст навчальних предметів та його відображення в навчально-методичній літературі, ґендерні взаємини в педагогічному колективі, стиль викладання та педагогічного спілкування, упередженість в оцінюванні навчальних та професійних результатів суб’єктів навчально-виховного процесу, наявність окремих програм/блоків для хлопців/юнаків та дівчат/юнок, мовленнєвий/мовний сексизм.

Чому в Україні складно провести моніторинг рівності у доступі жінок і чоловіків до якісної освіти, у можливості особистісного розвитку, професійного самовизначення та кар’єрного зростання?

Проблема у тому, що показово однакове ставлення до осіб різних статей в умовах нерівних вихідних можливостей означає закріплення та відтворення нерівності, а нехтування відмінностями в умовах структурної нерівності призводить до невидимості дискримінації та неможливості вирішити проблеми дискримінованих груп. На думку феміністських дослідниць, на патріархальній школі лежить відповідальність за втілення ідей про творчу обмеженість жінок, формування комплексів «професійної неспроможності»,

«боязні успіху» і соціальної депривації у дівчат-студенток. Саме в школі відбувається нав’язування міфів про «материнство» як основу соціального статусу жінки, статевий розподіл професій тощо.

Поясніть суть поняття «деривація».

Ґендерна соціалізація відбувається рано. Вся інформація, що стосується ґендерної поведінки, відображається у свідомості людини у вигляді ґендерних уявлень. Ці уявлення ґрунтуються на знаннях про ґендер, на основі чого людина вибудовує свою поведінку у різних ситуаціях. До 7 років (а часто в 3-4 роки) діти розуміють, що стать постійна і змінити її неможливо. Таким чином, ще до того, як піти в середню школу, діти мають достатньо серйозні знання про ґендерну диференціацію в іграшках, одязі, діях, об’єктах і заняттях.

Хто впливає на ґендерну соціалізацію дошкільнят?

Ґендерна соціалізація в освітньому просторі відбувається в рамках наявних суспільних уявлень про ґендерні ролі та владного розподілу стосунків. Суспільні інституції вибудовують освітні інституції та відповідні стосунки всередині них. У цих стосунках з дітьми переважно не ведуть діалогу, не питають про їхні побажання, вони не залучені до прийняття рішень щодо своєї освіти, не можуть обирати учителя і колектив, впливати на зміст навчальних програм. В рамках таких «правил гри», де навіть зовнішній вигляд може жорстко регламентуватися, відбувається стереотипізація не тільки шкільної поведінки, а і ґендерних ролей.

Чи впливає зовнішній вигляд на результативність навчання?

Зміна освітнього простору. Наразі суспільство приходить до розуміння, що ефективна освіта залежить не тільки від наданих знань та вмінь, а і від комфортності освітнього середовища, в якому відбувається процес навчання та виховання.

Поясніть поняття «освітній простір».

Отже, ґендерна рівність має означати забезпечення всім учасникам та учасницям освітнього процесу в Україні, незалежно від їхніх статевих чи гендерних характеристик, рівних можливостей доступу до позитивних результатів у сфері освіти і науки.