3. Структурна організація та принципи культури

Стосовно питання структури й принципів культури треба пам'ятати, що

культура має свою внутрішню структуру, дуже складну, яка охоплює всі

сторони соціального буття людини. Структура культури являє собою систему, що складається з величезної кількості елементів. Її вивчення почалося з 1949 р., коли американський дослідник Е.Гобель запропонував визначити для вивчення найменшу одиницю культури, яка дістала назву культурного елементу. Під цим поняттям мається на увазі далі неподільна одиниця зразка поведінки, матеріального продукту чи мислення. Відтак культурними елементами можна вважати ту чи ту річ, створену людиною, жест, дію, музичну фразу тощо.

Культурні елементи можуть бути одночасно частинами різних

етнічних/національних культур, культур різних суспільств і різних часів.

Культурні елементи комбінуються в культурні комплекси.

Практично в усіх культурах відтворюється приблизно однакова структура культуротворчої діяльності. Всі наявні культури мають міфологію, релігійні вірування, нормативні правила поведінки, моральні й етикетні стандарти, соціально-статусну ієрархію, мистецтво, певні знання, систему цінностей і ідеалів, традиції трудової діяльності, побуту. І хоча в різних культурах ці культурні ознаки проявляються по-різному, все-таки можна говорити про певну універсальну структуру культури.

Сьогодні є багато теорій структурної організації культури, серед яких

можна відзначити такі:

– М. Каган вважає, що культура включає матеріальну, духовну та

художню складові;

– Е. Гідденс у структурі культури виділив цінності, норми й матеріальні

блага;

– Л. Уайт розглядав культуру як систему, що самоорганізується та

включає в себе підсистеми у формі трьох горизонтальних прошарків:

технологічного, соціального (соціонормативного) й символічного;

– К. Уїсслер розробив універсальну модель культури, яка включає в себе

дев'ять елементів: мову, знання, матеріальну культуру, мистецтво, релігію,

суспільство, інститут власності, уряд, військову організацію

Т. Парсонс запропонував класифікацію елементів культури, яка заснована

на переважанні певного типу інтересів, які властиві суб'єкту соціальної дії

("акторові").

1. Системи ідей і вірувань - когнітивний, пізнавальний інтерес.

2. Системи експресивних символів, художні форми – «катектичний»

інтерес – це потяг до об'єктів, здатних принести задоволення і прагнення

уникнути тих об'єктів, які можуть принести шкоду.

3. Системи ціннісних орієнтацій - інтерес, який пов'язаний з оцінкою

альтернатив, вибором найбільш прийнятної стратегії поведінки.

На думку У. Гуденау культура складається з чотирьох елементів.

1. Поняття.

2. Відносини. Культури не тільки виділяють ті або інші частини миру за

допомогою понять, але також виявляє, як ці складові частини пов'язані між

собою - у просторі та часі, за значенням (наприклад, чорне протилежне білому),

на основі причинної обумовленості (пошкодувати різку – зіпсувати дитину).

3. Цінності.

4. Правила (або норми)

Можливі інші, докладніші класифікації елементів культури, оскільки

зміст культури, фактично, невичерпно. Найчастіше виділяють мову, ідеї,

вірування, цінності і норми, традиції, ритуали, кодекси, знаряддя, технології,

витвори мистецтва і т.д.

У структурі культури не всі елементи рівнозначні, хоча практично всі

самодостатні. Наприклад, найважливішим елементом культури є мова. Без неї культура б неіснувала, оскільки мова формує її загальне значеннєве

(семантичне) поле, у сфері якого розгортаються людські взаємодії, що

передбачають взаємне розуміння їх учасників, обмін інформацією між ними.

Принципи культури:

 наступності, що являє собою не обхідний зв'язок між новим і старим у

процесі розвитку;

 цілісність, єдність матеріальної та духовної культури, гуманітарного й

технічного знання. Все матеріальне – своєрідне «сховище» духовного, все

духовне так чи інакше реалізується через матеріальне;

 проникнення культури в усі сфери соціального життя. У цьому

проявляється її творчий характер. Вона об'єктивується в усіляких продуктах

діяльності – як у матеріально-предметних, так і в символічно-знакових.

 здатність до саморозвитку – виявляється в таких формах, як:

спорадична, стихійна, неусвідомлена; метод проб і помилок; інновації,

науковий розрахунок;

 взаємодія культур.

Отже, культура – це не свідомість взагалі, не просто ряд духовних

елементів (смисли, уявлення, цінності, норми знання й ін.), а спосіб ціннісного освоєння дійснос-ті, який виражає смисложиттєві детермінанти буття людини, її потреби й інтереси.