4. Висновок.

Встановлено потужність експозиційної дози іонізуючого випромінювання, яка складає 16 мкР/год, що неперевищує допустимого значення. Величина експозиційної дози опромінення, яку отримує людина знаходячись в приміщенні 0 мкР, що не перевищує норми. Густина потоку бетачастинок від поверхні столу 6 част./(см²•хв), що є в межах норми.

5. Тестові запитання для контролю ср

2. Вкажіть джерела ІВ.

Джерела іонізуючого випромінювання можуть бути як природні, так і штучні (промислове, медичне обладнання та устаткування тощо). Біологічна дія ІВ. Внаслідок впливу ІВ на організм людини в тканинах відбуваються складні фізичні, хімічні і біохімічні процеси. Ці випромінювання іонізують молекули тканин. Процеси іонізації супроводжуються ультрафіолетовим випромінюванням, яке збуджує молекули клітин. Це приводить до розриву хімічних зв’язків та до зміни хімічної структури різноманітних сполук, матеріалів. Таку дію ІВ називають прямою.

6. Вкажіть групи критичних органів людини.

Критичний орган - це орган або тканина, опромінення якого в даних умовах нерівномірного опромінення може завдати найбільшої шкоди здоров'ю даної особи або потомства.

За ступенем радіочутливості виділяють три групи критичних органів:

• I група: гонади і червоний кістковий мозок. Ці органи найбільш радіочутливі і при опроміненні навіть невеликими дозами можуть призвести до тяжких наслідків, аж до смерті.

• II група: м'язи, легкі, щитовидна залоза, шлунково-кишковий тракт, кришталик ока й інші органи, за винятком тих, що належать до I і III груп. Ці органи також радіочутливі, але при опроміненні меншими дозами, ніж органи I групи.

• III група: шкірний покрій, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя, гомілки та стопи. Ці органи менш радіочутливі і при опроміненні невеликими дозами не викликають серйозних наслідків для здоров'я.

9. В чому полягають методи захисту від ІВ?

Заходи захисту від ІВ можна розділити на дві групи:

• Технічні заходи спрямовані на зменшення дози опромінення, яка отримується людиною. До них відносяться:

  • Використання екранів, які поглинають ІВ.

  • Розміщення джерел ІВ у безпечних місцях.

  • Застосування дистанційного керування роботою з джерелами ІВ.

  • Організація безпечної роботи з джерелами ІВ.

• Санітарно-гігієнічні заходи спрямовані на зменшення впливу ІВ на організм людини. До них відносяться:

  • Контроль за рівнем ІВ у довкіллі.

  • Медичний контроль за станом здоров'я осіб, які працюють з ІВ.

  • Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту.

Основними технічними заходами захисту від ІВ є:

• Екранування - це зменшення дози опромінення за рахунок поглинання ІВ екраном. Екрани можуть бути зроблені з різних матеріалів, наприклад, свинцю, бетону, алюмінію.

• Ізоляція - це розміщення джерел ІВ у безпечних місцях, недоступних для людей.

• Дистанційне керування - це управління роботою з джерелами ІВ на відстані, без безпосереднього контакту з ними.

Санітарно-гігієнічні заходи захисту від ІВ включають в себе:

• Контроль за рівнем ІВ у довкіллі. Цей контроль здійснюється за допомогою спеціальної техніки, яка вимірює рівень ІВ у повітрі, воді, ґрунті та інших середовищах.

• Медичний контроль за станом здоров'я осіб, які працюють з ІВ. Цей контроль здійснюється шляхом проведення профілактичних медичних оглядів, які дозволяють виявити можливі зміни в здоров'ї, викликані впливом ІВ.

• Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. До таких засобів відносяться, наприклад, спеціальний одяг, взуття, маски, окуляри та інші пристосування, які захищають організм від опромінення.

Заходи захисту від ІВ повинні бути комплексними і спрямованими на зменшення дози опромінення, яке отримує людина, як від природних, так і від техногенних джерел ІВ.