- •Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції......16
- •Тема 2. Філософія стародавнього сходу...42
- •Тема 3. Антична філософія................. 61
- •Тема 4. Західноєвропейська філософія середньовіччя............81
- •Тема 5. Філософія відродження..............99
- •Тема 6. Філософія нового часу............. 116
- •Тема 7. Німецька класична філософія...............141
- •Тема 8. Історико-філософський процес у європі XIX ст……162
- •Тема 9. Зарубіжна філософія XX ст………...178
- •Тема 10. Нарис історії української філософії .... 213
- •Тема 11. Проблема буття у філософії................257
- •Тема 12. Свідомість як філософська проблема .277
- •Тема 13. Людина та II буття як предмет філософського осмислення.. 300
- •Тема 14. Філософія особистості................................329
- •1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія
- •1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія
- •Міфологічний світогляд і філософія
- •1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії
- •Філософія стародавнього сходу
- •2.1. Проблема "Схід - Захід" в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування
- •2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії
- •2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю
- •Погляди Конфуція на людину
- •Антична філософія
- •6.4. Б. Спіноза та г. Лейбніц -тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію
- •Тема 4 німецька класична філософія
- •7.2. Іммануїл Кант - творець німецької класичної філософії. Основні ідеї і. Канта
- •8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя"
- •9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософи у XX ст.
- •9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії XX ст.
- •9.4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст.
- •9.5. Релігійна філософія XX ст.
- •Тема 10 нарис історії української філософії
- •10.1. Українська філософія як органічна складова української духовної культури.
- •10.2. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі
- •10.3. Україна - Європа: духовні зв'язки Відродження. Поява професійної філософії в Україні
- •10.4. Особливості філософських курсів Києво-
- •10.5. Університетська філософія в Україні XIX ст.
- •10.6. Особливості розвитку української філософії XX ст.
- •Тема 11
- •11.2. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття
- •Тема 11. Проблема буття у філософії
- •11.3. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення)
- •Тема 12 свідомість як філософська проблема
- •12.2. Проблема походження свідомості
- •Сучасні концепції походження свідомості
- •12.3. Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова
- •12.4. Структура та функції свідомості
- •13.1. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини
- •13.2. Проблема походження людини: сперечання еволюціонізму та креаціонізму
- •13.4. Співвідношення в людині природного, соціального,персонального та транцендентного.Вихідні цінності людського буття
- •13.5. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні
- •Тема 14 філософія особистості
- •14.1. Співвідношення понять "людина - індивід -особа - особистість - індивідуальність" .
- •14.3. Вихідні характеристики людської особистості. Відношення "я і Ти", "я та Інший" у особистісному окресленні
- •Тема 15 проблема пізнання у філософії
- •15.1. Поняття пізнання та його види
- •15.2. Рівні і форми пізнання
- •15.3. Проблема істини в пізнанні. Істина та якісні характеристики знання
- •15.4. Людина і пізнання. Істина і правда
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •16.1. Особливості методологічної ситуації в сучасній філософії
- •16.2. Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики
- •16.3. Проблема методу та методології в сучасній філософії
- •16.5. Поняття науки та її суттєві ознаки. Методи і форми наукового пізнання
- •Тема 17 діалектика як загальна теорія розвитку і метод та її альтернативи
- •17.1. Діалектика як складова філософії, теорія та метод
- •17.2. Вихідні складові теорії діалектики: рівні діалектичного мислення, принципи, категорії
- •17.3. Співвідношення діалектики із метафізикою, релятивізмом, софістикою, догматизмом та еклектикою
- •17.4. Визначення та оцінки діалектики в історії філософії
- •18.4. Людина та історія. Роль особи в історії
- •Тема 19 соціальна філософія
- •Після вивчення матеріалу теми Ви повинні
- •19.1. Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей
- •19.2. Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи
- •19.4. Людина і суспільство: основні аспекти взаємозв'язку
- •Тема 20 культура та цивілізація
- •План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
- •20.1. Причини загострення питання про культуру наприкінці XIX - в перший половині XX ст.
1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія
Із розглянутого вище матеріалу однозначно слідує те, що філософія як теорія не може бути найпершою формою світогляду, бо будь-яка теорія передбачає попереднє існування простіших
форм знання. Історично першою формою світогляду прийнято вважати міфологію (від грецьких слів: перекази, оповіді, слово, учення) - розповіді або переповідання про богів, першопредків, початкові події світу та ін. .
На перший погляд може здаватися, що міфи - це казки, щось вигадане, фантастичне. Проте для давньої, архаїчної людини міф був єдиною та всеохоплюючою формою світосприйняття. Найпершою особливістю міфологічної свідомості був її синкретизм - "злиття всього із усім"; і справді, в міфі неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного, наявне від бажаного, духовне від природного, людське від нелюдського, зло від добра та ін. Через це міф володів такою формою цілісності, яка для інших форм свідомості постає майже неможливою. Окрім носіїв міфологічної свідомості поставав не думкою чи розповіддю, а самою реальністю, тобто міф мав таку характеристику, яку у деяких видах мистецтвознавства називають "зникненням ефекту рамки" (або "екрану"): коли ми в захопленні від картини чи від кіно, ми можемо на певну мить забути про екран, не бачити рамки, а повністю зануритись у той зміст, який вони нам несуть, можемо навіть щось вигукувати, жестикулювати.
Для людини міфологічної свідомості не існувало окремо дійсності, а окремо - міфу як розповіді про дійсність; ні, міф і був єдиною та єдино можливою дійсністю. Особливою силою володіло в міфі слово, оскільки воно також розглядалось як певний вид реальності, навіть, як ключ, відмичка до проникнення у особливу реальність; виголосити слово дорівнювало тому, щоб заволодіти сутністю речі. Через це міфи зберігались, передавались незмінними та недоторканими із покоління у покоління. Міф інколи називають "машиною для знищення часу", оскільки і справді час над ним ніби не владний. Чим були зумовлені саме такі характерні риси міфологічної свідомості? Можна стверджувати, що вирішальну роль тут відіграло фактичне злиття архаїчної людини із природою: давня людина поставала майже органічною частиною природних процесів, була інтегрована у ці процеси, перебувала у великій залежності від них. Між; давньою людиною та світом природи не існувало чітких якісних меж, тому ця людина, з одного боку, розглядала саму себе як частину природи, а, з іншого боку, переносила на природу свої власні сили та властивості, наприклад, одухотворювала природу, бачила у природних явищах наміри, бажання, прагнення.
Проте вже давня людина не була тотожною із природою хоча б тому, що вона не лише пристосовувалася до неї, а й впливала.
Чим були зумовлені саме такі характерні риси міфологічної свідомості? Можна стверджувати, що вирішальну роль тут відіграло фактичне злиття архаїчної людини із природою: давня людина поставала майже органічною частиною природних процесів, була інтегрована у ці процеси, перебувала у великій залежності від них. Між; давньою людиною та світом природи не існувало чітких якісних меж, тому ця людина, з одного боку, розглядала саму себе як частину природи, а, з іншого боку, переносила на природу свої власні сили та властивості, наприклад, одухотворювала природу, бачила у природних явищах наміри, бажання, прагнення.
Проте вже давня людина не була тотожною із природою хоча б тому, що вона не лише пристосовувалася до неї, а й впливалана природу, до певної міри змінювала її. Між людиною та природою існували опосередковуючі ланочки, серед яких найперше значення мали штучно зроблені знаряддя праці. Згодом сфера штучно створених речей та явищ почала розростатися та все більше віддаляти людину від природи.Сферу створених людиною речей, засобів життєдіяльності, знарядь та інструментів, що у відношенні із природою постають явищами штучними, називають сферою соціально-культурних процесів.
Означена сфера заснована на технологіях людської діяльності (технологію у даному випадку слід розуміти у широкому значенні - як будь-які соціально вироблені способи та процедури людської діяльності), а останні вимагають і особливого мислення, не міфологічного, де все здатне переходити в усе, а такого мислення, яке фіксує себе у своїх послідовних діях. Пізніше таке мислення назвали дискурсивним, таким мисленням, яке рухається послідовно, впорядковано, через чітко фіксовані пункти власного руху до певних результатів.
Дискурсивне мислення суперечить міфологічному, тому внаслідок історичного розвитку людської діяльності, внаслідок розростання сфери соціально-культурних процесів, разом із появою та формуванням дискурсивного мислення міфологічна свідомість починає руйнуватися.
Міф розкладається, і із нього виділяється ціла низка напрямів духовної діяльності, яка постає характерною вже для цивілізаційно розвинених суспільств.
Всі ці напрями духовної діяльності зберігають свою певну і первинну спорідненість із міфологією, тобто всі вони прагнуть до того, щоб репрезентувати реальність, проте вони втрачають вихідні властивості міфу, стають внутрішньо диференційованими та частковими.
В Наслідок того масова суспільна свідомість час від часу відчуває своєрідну ностальгію за МІфоЛОГІЄЮ, ЇЇ ЦІЛІСНІСТЮ,етнічні норми та правша 'Ц сПОрІДНЄНІСТЮ ІЗ ЛЮДСЬ- кими мріями, бажаннями за міфологічною одухотвореністю та обжитістю світу. Наприклад, своєрідний "міфологічний ренесанс" Європа пережила у XX ст., коли внаслідок величезної раціоналізації життя, його технізації та технологізації виникла зворотна реакція - підсвідоме прагнення повернутись у живий, цілісний світ, пронизаний бажаннями, душевними пориваннями, живими пристрастями. Отже, можна зробити висновок про те, що історично філософія виникла шляхом виділення із первинного, синкретичного міфологічного світогляду; причиною її виділення постало формування дискурсивного, тобто принципово нового - усвідомленого та послідовно розгорнутого - типу мислення. Звідси випливають деякі суттєві відмінності між; філософією та міфологічним світоглядом, відмінності, які дають можливість краще зрозуміти особливості філософії.