- •6.2. Правові засади забезпечення якості продукції і товарів
- •6.3. Організація приймання продукції і товарів за якістю і кількістю на підприємстві
- •1 Долгополов а.М. Організація юридичної служби на підприємстві. Конспект лекцій. - к: Вид-во мауп, 2000. - с. 49.
- •Розділ 7
- •1 Вінник о.М. Господарське право. Курс лекцій. - к.: Атіка, 2005. - с. 314.
- •7.2. Досудове врегулювання господарських спорів
- •7.3. Позовна робота на підприємстві та участь у ній юридичної служби
- •7.4. Участь юридичної служби у вирішенні спорів у господарському суді
- •7.5. Участь юридичної служби в перегляді рішень (ухвал) господарського суду в апеляційному порядку
- •Список використаної літератури
- •Матеріали судової практики
- •Юридична література
- •Наукові статті
9. Притьїка Д. Договорное право. Общая часть: Комментарий.
-
Севастополь: Институт юридических исследований, 2002.
-
880 с.
-
Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. Арбітражний процес. Навчальний посібник. - X., 2000. - С. 416.
-
Шульженко Ф. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 171 с.
-
Щербина В.С. Попередження господарських правопорушень.
- К: Либідь, 1993. - 132 с.
Наукові статті
-
Андрейцев В.В. Проблеми цивільної відповідальності за інноваційними договорами // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Юридичні науки. - Вип. 45-48. - 2002. -№ 47. - С. 212-222.
-
Вінник О.М. Проблеми відповідальності суб'єктів господарювання, їх учасників і власників майн. // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 3. - С. 130-136.
-
Витрянский В. Ответственность по договору перевозки грузов // Хозяйство и право. - 2001. - № 5. - С. 36-54.
-
Гелевий О. Способи визначення розміру неустойки // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 7. - С. 50-52.
-
Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и видьі юридической ответствен-ности // Государство и право. - 2000. - № 6. - С. 12-17.
-
Крутовський В.І. Розрахункова дисципліна: відповідальність за її порушення // Вісник арбітражного суду України. - 1998. - № 1. -С. 187-189.
-
Липницький Д., Болотова Г. Нове у відповідальності по Господарському кодексу України // Підприємництво, господарство і право. -2004. - № 6. - С. 8-Ю.
-
Чернадчук В., Чернадчук Т. До питання щодо оперативно-господарських санкцій // Підприємництво, господарство і право. - 2001. -№ 3. - С. 13-15.
84
Розділ 6
Участь юридичної служби в правовому забезпеченні зберігання
майна
6.1. Роль юридичної служби в зберіганні майна підприємства
Одним із напрямків діяльності юридичної служби у сфері суспільного виробництва є організація роботи із забезпечення зберігання майна та боротьба з крадіжками і нестачами. Для вирішення цих завдань юридична служба повинна:
-
забезпечувати законність правових документів, що видаються на підприємстві;
-
брати участь у перевірках стану дотримання законодавства з охорони майна підприємства, у розробленні заходів щодо використання правових засобів, спрямованих на попередження крадіжок, нестач, псування матеріальних цінностей і втрат від безгосподарності;
-
оформлювати матеріали, пов'язані з крадіжками, нестачами, псуванням матеріальних цінностей, втратами, для пе-редання їх слідчим і судовим органам;
-
надавати правову допомогу бухгалтерії з питань відшкодування збитків;
-
брати участь у роботі бухгалтерії щодо стягнення дебіторської заборгованості;
-
надавати правову допомогу службам і структурним підрозділам підприємства з питань правильного застосування законодавства, що регулює порядок списання, продажу, обмін, передавання майна підприємства в оренду;
-
забезпечувати правовими засобами ведення складського господарства.
85
....„•„„. :■■■■■ ... ,
Заходи щодо забезпечення збереження майна й боротьби з безгосподарністю розробляються, як правило, у цілому по підприємству і мають предметний і чітко визначений характер.
Одним з головних завдань юридичної служби є забезпечення законності документів правового характеру, що приймаються на підприємстві (проектів, наказів, положень, інструкцій та інших правових документів) з питань забезпечення збереження майна і боротьби з безгосподарністю. У цих документах повинні відображатися питання охорони підприємства, організації перепустко-вого режиму, приймання продукції і товарів, зберігання та обліку матеріальних цінностей, випуску готової продукції, попередження крадіжок, інших втрат. Крім того, юридична служба разом з іншими службами та структурними підрозділами підприємства повинна брати участь у перевірці додержання законодавства про охорону майна.
Юридична служба повинна забезпечувати правильне застосування трудового законодавства під час прийняття, призначення та переміщення матеріально відповідальних осіб: ці питання повинні обов'язково узгоджуватися з бухгалтерією; забороняється приймати на матеріально відповідальні посади осіб молодше 18 років, а також осіб, які мають судимість за корисливі злочини або стосовно яких є вирок суду, який забороняє їм обіймати зазначені посади; договір про матеріальну відповідальність має бути укладений лише в письмовій формі.
Іншим напрямком забезпечення зберігання майна є створення необхідних умов для цього. Це можливо не лише за наявності складських приміщень, спеціально відведених територій або майданчиків, а й за умови надійного огородження складського господарства, відповідного обладнання складських приміщень та інших місць зберігання, що виключало б можливість доступу до матеріальних цінностей сторонніх осіб.
Доступ останніх до майна створює умови для крадіжок і розукомплектування обладнання і техніки. Нагромадження матеріальних цінностей веде до перевантаження складів.
Працівники юридичної служби разом із працівниками інших служб і структурних підрозділів повинні виявляти недоліки та порушення в організації складського господарства.
Особливе значення в питаннях зберігання майна підприємства має дотримання вимог стосовно приймання продукції, що надходить на підприємство. Беручи участь у цій роботі, юридична служба повинна здійснювати контроль за додержанням установленого законодавством порядку приймання продукції, що надходить, для чого:
- контролювати дотримання вимог законодавства щодо приймання продукції та товарів з урахуванням особливостей окремих її видів, характеру господарських зв'язків;
-
забезпечувати відшкодування збитків, заподіяних неналежними діями контрагента шляхом пред'явлення претензій, якщо це передбачено договором або чинним законодавством, а в необхідних випадках - позовних заяв до Господарського суду;
-
виявляти і вивчати причини недотримання вимог законодавства при прийманні продукції та вносити пропозиції щодо усунення недоліків.
Обов'язком юридичної служби є участь у роботі з ліквідації дебіторської заборгованості. Своєчасна ліквідація дебіторської заборгованості в усіх суб'єктах господарювання є не просто фінансовою операцією, це важлива умова захисту майнових інтересів у договірних і господарських відносинах з іншими юридичними і фізичними особами.
Одним із завдань юридичної служби підприємства є також контроль за дотриманням керівниками структурних підрозділів, посадовими особами підприємства нормативно-правових актів при підготовці для списання з бухгалтерського балансу майна, боргів, нестач та інших невиробничих витрат, а також вжиття заходів щодо відшкодування збитків і притягнення у встановленому порядку до матеріальної, дисциплінарної відповідальності винних у незаконному списанні товарно-матеріальних цінностей осіб, а в окремих випадках і до кримінальної відповідальності.
6.2. Правові засади забезпечення якості продукції і товарів
Виробництво якісної продукції є обов'язком кожного товаровиробника. Від якості продукції залежать попит на неї споживачів, реалізація та одержання прибутку, конкурентоспроможність на на внутрішньому і зовнішньому ринках.
За загальним уявленням, якість продукції - це сукупність споживчих властивостей товарів, продуктів, що забезпечують певні потреби населення та народного господарства відповідно до її призначення.
У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення»1 зазначено, що якість продукції -
1 ВВР України. - 1993. - № 23. - Ст. 247.
86
87
це сукупність властивостей, які відображають безпечність, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції та надають їй здатності задовольняти споживача відповідно до її призначення.
Визначення поняття якості наводиться також у Міжнародному стандарті 180 9001-87: якість — це сукупність властивостей, характеристик продукції чи послуги, що надають цим властивостям можливість задовольняти обумовлені потреби, які передбачаються стандартами серії 9000. Система якості повинна функціонувати таким чином, щоб забезпечити впевненість у тому, що протягом певного часу після її використання не виявляться недоліки.
Серед правових актів, що стосуються якості, визначним є Закон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»1. Цей закон установлює правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади і виробниками, продавцями (постачальниками та споживачами) під час розроблення, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання.
Законом України «Про стандартизацію»2 визначено, що стандартизація - це діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального та багаторазового застосування відповідно до наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі та сприяння науково-технічному співробітництву.
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності та видів діяльності, на органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.
Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких установлюється відповідними законами. Законодавство України у сфері стандартизації складається із Закону України «Про стандартизацію» та інших нормативно-правових актів.
1 ВВР України. - 1998. - № 19. - Ст. 18.
2 ВВР України. - 2001. - № 31. - Ст. 145.
Об'єктами стандартизації є продукція, процеси, послуги, матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.
Законом України «Про стандартизацію» визначена мета стандартизації. Вона полягає в забезпеченні безпеки для життя і здоров'я людини, тварин, рослин, збереженні майна, охороні довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації їхньому призначенню, сприянні усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.
Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:
-
забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;
-
відкритості і прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
-
доступності стандартів та інформації про них для користувачів;
-
відповідності стандартів законодавству;
-
адаптації до сучасних досягнень науки й техніки з урахуванням стану національної економіки;
-
пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;
-
дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;
-
участі в міжнародній (регіональній) стандартизації.
Одне з чільних місць у системі забезпечення якості продукції та безпеки споживача посідає інститут юридичної відповідальності (насамперед, цивільно-правової та адміністративної, а вже потім і кримінальної).
Таку відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, на рівні законів установлено, зокрема, Законом «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм та правил та відповідальність за їх порушення», а на рівні локальної правотворчості - умовами конкретних договорів, конкретних контрактів купівлі-прода-жу, контрактації, міни, кредиту під заставу майбутнього врожаю, ф'ючерсних та інших угод.
88
89
Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 17), зокрема, установлено майнову відповідальність за шкоду, заподіяну товарами (роботами, послугами) неналежної якості. Відповідно до нього шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами, що містять недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена більш висока міра відповідальності. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визначається за кожним потерпілим споживачем, незалежно від того, перебував він чи ні в договірних відносинах із виробником. Таке право зберігається протягом установленого терміну служби (терміну придатності).
Згідно з п. 4 ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів», виробник несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, у зв'язку з використанням матеріалів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необхідних для виробництва товарів, незалежно від рівня його наукових і технічних знань.
Недолік - окрема невідповідність товару вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що ставляться до нього, а також інформації про товар, яка надана виробником (виконавцем, продавцем).
Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, або який не може бути усунутий цим споживачем, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар іншим, ніж передбачено договором, або проявляється знову після його усунення (преамбула Закону «Про захист прав споживачів»).
Під час здійснення контролю за якістю продукції, матеріалів, сировини, що постачаються, працівники підприємства керуються положеннями Інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за кількістю та якістю.
Інструкція П-6 застосовується в тих випадках, коли стандартами, технічними умовами або іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції та товарів.
В Інструкції П-7 визначені методи перевірки продукції, порядок направлення постачальнику виклику його представника для участі в прийманні продукції та складанні акта в разі виявлення нестачі, некомплектності, невідповідності продукції та інших порушень.