- •1. Поняття соціальної технології. Місце комунікаційних технологій у системі соціальних технологій.
- •2. Класифікація та коротка характеристика комунікаційних технологій.
- •3. Поняття маніпуляція. Місце маніпулятивних елементів у системі комунікаційних технологій.
- •4. Поняття комунікативного простору. Елементи комунікативного простору.
- •5. Візуальна комунікація у системі комунікаційних технологій.
- •6. Поняття образ у комунікативному просторі.
- •7. Роль та значення невербальних параметрів особистості у системі публічної комунікації.
- •8. Кінесика у системі візуальної комунікації. Жести у системі невербальних засобів комунікації.
- •9. Вербальна комунікація. Поняття ефективної мовної комунікації
- •10. Неуспішна мовна комунікація. Типологія комунікативних невдач
- •11. Перформансна комунікація як специфічний різновид комунікаційного процесу
- •12. Гра, свято, ритуал у комунікативному та культурному оформленні соціуму
- •13. Сучасні форми перформансної комунікації. Флеш-моб та його комунікаційна семантика
- •14. Фольклорно-обрядові форми перформансної комунікації українського суспільства
- •15. Міфологічна комунікація та її фунція в системі комунікаційних процесів
- •16. Поняття «міф», «архетип» у сучасній комунікативістиці
- •17. Основні функції міфу у соціально-політичних процесах.
- •18. Маніпулятивне використання міфу та архетипу в політичній комунікації.
- •19. Сценарій масової інформаційної стратегічного характеру.
- •20. Технологія "оксамитових", "кольорових" революцій.
- •21. Карнавальна культура як елемент технологій "оксамитових", "кольорових" революцій
- •22. Комунікаційно-технологічні складові політичної комунікації.
- •23. Комунікативна діяльність та її складові. Типи комунікації. Функції комунікативних одиниць.
- •24. Поняття комунікативного акту й комунікативного ефекту в масовій комунікації. Ефективність комунікації і її складові. Неефективна комунікація. Причини зниження ефективності комунікації.
- •25. Комунікативний ефект як результат сприйняття журналістського матеріалу. Логічні комунікаційні ефекти. Комунікативний ефект з погляду процесуальних характеристик.
- •26. Комунікативні ефекти як реакція на повідомлення. Передбачувані й непередбачувані комунікативні ефекти.
- •28. Пропаганда як соціально-психологічний феномен. Комунікативна схема пропаганди.
- •29. Політична пропаганда в історії розвитку суспільства.
- •30. Класифікація видів пропаганди.
- •31. Психологія пропаганди. Механізми впливу пропаганди на психіку людини.
- •32. Вплив соціально-психологічних стереотипів змісту пропаганди.
- •33. Спеціальні техніки пропаганди
- •34. Політична пропаганда як засіб становлення та функціонування політичних режимів
- •35. Політична пропаганда як засіб становлення та функціонування тоталітарного режиму
- •36. Особливості впливів політичної пропаганди у демократичних режимах
- •37. Соціально-психологічна сутність іміджу та його символіка
- •38. Різновиди соціального іміджу. Компоненти іміджу (габітарний, вербальний, кінетичний, предметний, професійно-особистісний).
- •39. Методики моделювання іміджу
- •40. Іміджеві психотехніки.
- •41. Інструментарій іміджелогії (концепція г.Почепцова): позиціонування, маніпуляція, міфологізація, емоціоналізація, вербалізація, деталізація, візуалізація.
- •42. Політичний імідж: технологія створення. Поняття харизми.
- •43. Сутність та особливості виборчих технологій.
- •44. Класифікації виборчих технологій.
- •45. Політичні комунікації і вибори. Комунікативна основа виборчої кампанії.
- •46. Стратегія і тактика виборів. Сучасні типи виборчих стратегій.
- •47. Арсенал комунікативних дій і заходів. Етапи виборчої кампанії. Календарний план проведення виборів.
- •48. Медіа і вибори: домінація символів і міфів. "Символічний припис" як необхідний атрибут віртуального сприйняття лідера.
- •49. "Позиціювання" партії, кандидата на обрання. Орієнтація на сегменти аудиторії виборців. Роль змі у проведенні виборчих перегонів.
- •51. Форми і засоби передвиборної агітації. Визначення політичної реклами (ст.66).
- •52. Загальний порядок використання змі (аудіовізуальних та друкованих (ст.68, 69, 70)).
- •53. Обмеження щодо ведення передвиборчої агітації (ст.71).
- •54. Історія формування технології спін доктор
- •56. Спіндоктор та його функції. П'ять типів роботи спіндоктора. Пре-спін. Пост-спін. Торнадо-спін. Контроль кризи. Зменшення витрат. Схема роботи спіндоктора.
- •58. Недоліки та переваги маніпулятивної та силової системи керування масовою свідомістю
- •59. Спіндоктор як модератор новин.
1. Поняття соціальної технології. Місце комунікаційних технологій у системі соціальних технологій.
Соціальна технологія - сукупність методів і прийомів, що дозволяють добиватися результатів у задачах взаємодії між людьми, тобто по суті соціальна технологія - це структура комунікативних впливів, що змінюють соціальні системи чи ситуації.
У більш широкому сенсі, соціальна технологія - послідовність етапів соціальної взаємодії, в ході якої кожен суб'єкт, який бере участь у взаємодії, реалізує власну управлінську стратегію по відношенню до інших і формує соціальну дійсність. Соціальні технології, як правило, використовуються в управлінському консалтингу.
Соціальні технології розрізняють в тісній залежності від сфер суспільної діяльності, в яких використовуються. Соціальні технології можуть бути: - власне соціальними (досягнення соціальної справедливості («хто не працює, той не їсть»; захист незахищених верств населення); - економічними (оцінка здібностей людини; інтелектуальна оптимізація праці працівника; «рядовий виходить у управлінці», іншими словами, персонал отримує владу і відповідальність); - управлінськими (розвиток управлінських систем і порядку колективної діяльності організацій; виділення особистої стратегії); - політичної (гарантії далекоглядності та виваженості політичних рішень); - духовній сфері (культурні запити і інтереси людей; реагування на тенденції, пов'язані з громадською і культурним життям, наявність економічних передумов для вирішення існуючих проблем).
Соціальні технології, яким все більше приділяється увага на державному рівні, в свою чергу, можуть бути пов'язані з роботою із суспільством в цілому, з родиною, підростаючим поколінням, жінками, пенсіонерами, з технологіями соціального передбачення, адаптації, творчого розвитку, профілактичного значення та економічної підтримки людей, а також соціально-педагогічні, соціально-психологічні, соціально-медичні.
Комунікативні технології XX століття стали індустріальними способами організації комунікативних процесів у суспільстві. Вони не терплять жодного дилетантства, мають розроблятися професіоналами і реалізуються на аудиторіях небачених розмірів. До таких технологій, які досягли свого розквіту якраз у XX столітті, можна віднести пропагандистську, рекламну, політичну, переговорну, перформансну, «паблік рилейшнз» тощо. Як окремі складові таких технологій можна розглядати методи, за якими досягається довір'я, щирість, а також різні комунікативні стратегії.
Риси соціальних технологій:
Універсальність (можливість застосування технології на різних за чисельністю і специфікою соціальних об’єктах)
Коструктивність (націленість на вирішення конкретних проблем перевіреними способами)
Результативність (орієнтація на кінцевий результат)
Відносна простота та доступність використання для фахівця певної кваліфікації
Оперативність (ефективна соціальна технологія має бути обмежена у часі, а тому засоби реалізації мають бути достатньо дієвими та яскравими)
Гнучкість або здатність до адаптації за обставин, що змінюються
Поняття соціально-комунікаційних технологій. Олександр Холод подає таке визначення:
Соціально-комунікаційні технології – це система маніпуляційних дій-комплексів, спрямованих на зміну поведінки соціуму.
Російська дослідниця Юлія Даниліна у 2005 році подала таке тлумачення:
Соціально-комунікаційна технологія – це різновид інформаційних технологія, специфіка якої визначається сутнісною характеристикою соціальної комунікації.
За цією дослідницею риси соціальної комунікації:
Цілеспрямованість
Залежність результату від активності отримувача
Знакова, символічна форма повідомлення
Використання мови, яке є збитковою по відношенню до повідомлення або акту комунікації
Можливість впливати на комуніканта, управляти його поведінкою
Санкт-петербурзький дослідник Дмитро Гавра говорить, що соціально-комунікаційна технологія – це такий різновид соціальної комунікації, який характеризується свідомим управлінням комунікаційними ресурсами, наявністю соціально-значимої теми і соціальним характером процесу, що підлягає технологізації; системністю, планомірністю, технологічністю, формальною організацією і оптимізацією, креативністю та циклічністю.
Об’єктом соціально-комунікаційних технологій є соціальний простір та соціальний час. У вузькому розумінні об’єктами також виступають свідомість, підсвідомість та поведінка соціальних суб’єктів, управління якими здійснюється цілеспрямованою системно-організовано соціальною комунікацією.
Існує таке поняття як соціально-комунікаційна технологізація. Її суб’єктами виступають рекламні та піар-агенції, редакції ЗМІ, піар-служби, підрозділи психологічних операцій воєнних штабів та спецслужб, наукові і проектні організації, творчі колективи, що розробляють соціально-комунікаційні технології.
Соціально-комунікаційна технологізація – процедура розробки соціально-комунікаційної технології управління соціальним процесом, яка пов’язана із вирішенням певного завдання.