Безпека життєдіяльності - Купчик
.pdf0
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет харчових технологій
БЕЗПЕКА
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
За ред. д-ра техн. наук, проф. М.П. Купчика,
канд. військ, наук, доц. М.М. Яцюка
Рекомендовано Міністерством освіти
і науки України як навчальний посібник
для студентів вищих
навчальних закладів
Київ НУХТ 2004
1
УДК 614.8 (075.8) ББК 68.9я73
Б40
Гриф надано Міністерством
освіти і науки України (лист від
31 січня 2002р, № 14/18.2-228)
Автори: М.П. Купчик, М.М. Яцюк, О.П. Слободян, Н.М. Пушанко, О.І. Прокопенко, В.М. Пелих, В.М. Фалес.
Рецензенти: проф. М.І. Стеблюк (завідувач кафедри Цивільної оборони Національного аграрного університету); доц. В.В. Мухін (завідувач кафедри забезпечення життєдіяльності Національного технічногоуніверситету України "КПІ").
Б40 Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / М.П. Купчик, М;М. Яцюк, О.П. Слободян та ін.; За ред. М.П. Купчика, М.М. Яцюка. — К..: НУХТ, 2004. — 371 с: іл.
ISBN 966-612-031-3
Викладено основні відомості про законодавче гарантування заходів безпеки життєдіяльності, розглянуто характеристики небезпек, що оточують людину і діють на неї в побуті, на виробництві та у надзвичайних ситуаціях. Наведено основні принципи, методи і засоби гарантування безпеки життєдіяльності в різних умовах перебування людини. Звернено увагу на способи надання першої медичної допомоги потерпілим.
Для студентів вищих навчальних закладів. Може бути корисним для інженерно-технічних працівників, аспірантів, викладачів.
УДК 614.8 (075.8)
ББК 68.9я73
|
© М.П. Купчик, М..М. Яцюк, |
|
О.П. Слободян, Н.М. Пушанко, |
|
О.І. Прокопенко, В.М. Пелих, |
ISВN 966-612-031-3 |
В.М. Фалес, 2004 |
© НУХТ, 2004 |
2
"Безпека — це якщо знаєш, як відвернути небезпеку"
Е. Хемінгуей
П Е Р Е ДМ О В А
Введення до навчальних планів вищих навчальних закладів нової дисципліни "Безпека життєдіяльності" (БЖД) об'єктивно поставило перед фахівцями питання про наукове і навчально-методичне забезпечення нового предмета. Затвердження програми підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисципліни БЖД (наказ № 82/200 Міносвіти України та Штабу цивільної оборони України від 20 червня 1995 року) було першим кроком у вивченні цієї дисципліни.
З отриманням певного досвіду у викладанні БЖД стало зрозумілим, що фрагментарне поєднання окремих тем з дисциплін "Охорона праці", "Цивільна оборона" та "Основи екології" не може бути змістом нової навчальної дисципліни.
Термін "життєдіяльність" вказує на сполучення двох понять: "життя" і "діяльність". Тобто йдеться про життя, якому відповідають усі види діяльності людини.
Існуючі природні, техногенні, соціальні й політичні джерела небезпек становлять загрозу здоров'ю і життю людей. Щоб створити безпечні умови життя і діяльності людини, потрібні знання, які навчать її формувати світогляд, приймати адекватні рішення у відповідних життєвих ситуаціях і запобігати різним небезпечним проявам життя. Ці проблеми є основою нового наукового напряму — БЖД. Як навчальна дисципліна БЖД має вивчати: вплив на людину шкідливих і небезпечних чинників, що руйну-
3
ють саморегуляцію фізіологічних систем людини та її нащадків і можуть призвести до більш небезпечних наслідків; методи прогнозування надзвичайних ситуацій; критичні ситуації, з яких людина може виходити самостійно або за допомогою інших; способи колективного та індивідуального захисту від небезпек.
Однак слід зважати на те, що будь-який обсяг життєво важливого матеріалу, наданий для його вивчення, не буде достатнім, щоб гарантувати безпеку і зберегти здоров'я людини. В сучасному реальному житті існує багато непередбачуваного. Крім того, БЖД не має чітко визначених меж. Тому автори при розробленні змісту цього посібника виходили з того, що безпека життєдіяльності є науковою і методичною основою таких споріднених дис-
циплін, як "Охорона праці", "Цивільна оборона" та ін.
Посібник відповідає навчальній програмі нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих навчальних закладів, що затверджена Міністерством освіти України 4 грудня 1998 року. Міжгалузеві й галузеві питання безпеки згідно із специфікою відповідних підприємств розглядаються в курсах ''Основи охорони праці" та "Охорона праці в галузі", а організація і забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях — у дисципліні
"Цивільна оборона". Посібник за своїм змістом висвітлює концепцію фундаменталізації загальної освіти студентів з БЖД.
4
В С Т У П
Проблема захисту людини від небезпек у різних умовах її перебування виникла одночасно з появою на Землі наших далеких предків. На зорі людства небезпечними могли бути природні явища, представники біологічного світу. З
розвитком цивілізації почали з'являтися небезпеки, творцем яких стала сама людина.
У сучасних умовах людина все більше потерпає від небезпечних ситуацій,
створених нею самою. Життя в промислово розвинутому суспільстві стикає нас із багатьма небезпеками, причому деякі з них є очевидними (наприклад,
можливість автомобільної або авіаційної катастрофи), інші є складнішими, їх важко розпізнавати, вони далекі від нашої свідомості й не мають вираженої негативної дії (наприклад, радіація).
На межі тисячоліть проблема безпечної життєдіяльності людства стала однією з основних проблем світового співтовариства. Через Організацію Об'єднаних Націй воно визначило лейтмотивом своєї діяльності на найближчі
50 років перехід від безпеки держави до безпеки особи.
В Україні безпека життєдіяльності населення, безпека і захист господарських об'єктів і національного надбання держави від дії небезпечних та шкідливих факторів — це частина державної політики, національної безпеки і розбудови держави.
Причини, що визначають актуальність безпеки життєдіяльності, сьогодні детально вивчаються та аналізуються. Серед них виділяють основні:
виснаження природних ресурсів; зростання забруднення довкілля; демографічна криза; низький рівень екологічної культури населення.
На жаль, в Україні сьогодні зберігається високий ризик виникнення природних і техногенних катастроф. Він зумовлений об'єктивними і суб'єктивними чинниками, що притаманні сучасному етапу розвитку суспільства взагалі та українському зокрема. До них належать:
5
послаблення механізму державного регулювання безпеки у виробничій сфері, зниження стійкості виробництва до аварій внаслідок тривалої структурної перебудови економіки;
недосконалість законодавчої бази, що в нових економічних умовах не забезпечує стабільності функціонування виробництва, стимулювання заходів щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пом'якшення їхніх наслідків, а також відповідальності власників об'єктів підвищеної небезпеки за додержання режиму діяльності;
технічна складність виробництва, великий обсяг транспортування,
зберігання й використання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів і виробів, накопичення відходів виробництва, що є загрозою для населення і довкілля;
спрацьованість основних виробничих фондів, особливо на підприємствах хімічного комплексу, нафтогазової, металургійної і гірничодобувної промисловості, одночасне зниження, а у деяких випадках і припинення оновлення цих фондів;
зниження вимогливості й ефективності роботи органів державного нагляду за станом техногенно-екологічної безпеки;
припинення, внаслідок фінансових ускладнень, реалізації державних програм, що стосувалися реагування на надзвичайні ситуації;
зниження кваліфікаційного і професійного рівнів персоналу об'єктів підвищеної небезпеки.
Статистичні дані свідчать про те, що люди гинуть, стають інвалідами і хворіють від небезпек будь-якого походження — природних чи створених людиною, тобто техногенних. Підраховано, що за останні два десятиліття на Землі сталося понад 50 % усіх катастроф століття, на частку яких припадає більш як половина загиблих за цей період.
У своїй повсякденній діяльності та під час відпочинку людина перебуває у виробничому, побутовому або в транспортному середовищі (в місті або в сільській місцевості) і може зазнавати дії техногенних небезпек, що притаманні середовищу перебування. За будь-якої діяльності людини виникають відходи,
які потрапляють у довкілля у вигляді викидів в атмосферу, скидів у водоймища,
виробничого і побутового сміття, потоків енергії різного виду. Так, на кожного мешканця України
6
припадає майже 400 т відходів, причому 87 т з них — дуже токсичні.
Значні техногенні небезпеки діють на людину, коли вона потрапляє в зону технічних систем і під час використання технічних пристроїв на виробництві й у побуті. За підрахунками на людину діє понад 100 негативних чинників і кількість їх зростає. Найпоширеніші — це виробничі негативні фактори з високими концентраціями або енергетичними рівнями. В побуті людина також стикається з великою кількістю негативних чинників: забруднене повітря продуктами згоряння, надлишковий вміст шкідливих домішок у воді, забруднені харчові продукти, шум, інфразвук, електромагнітні поля, вібрація, іонізуючі випромінювання, хвороботворні мікроби тощо. Негативно впливають на людину численні соціальні небезпеки: протиправні дії та насильства, вживання наркотиків, алкоголізм, паління, суїциди, тероризм, шахрайство тощо.
Із статистичних даних, наведених у таблиці, видно, що кількість загиблих у невиробничій сфері значно перевищує кількість загиблих від виробничого травматизму і ця тенденція триває. Високий рівень невиробничого травматизму зумовлений насамперед незадовільним соціально-економічним становищем,
прожитковим рівнем, недостатньою роботою відповідних органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, господарських керівників щодо його профілактики. Серед чинників травматизму у невиробничій сфері перші місця посідають ті, із шкідливістю яких люди мало обізнані, тому безпечні й байдужі до їхнього впливу, що призводить до невиправданого ризику. Значною мірою це пов'язано з обмеженими знаннями людини про світ небезпек і негативні наслідки їхньої дії.
Сьогоднішні студенти — це майбутні інженерно-технічні працівники,
керівники підприємств, установ, організацій, керівники місцевих і центральних органів державної влади. Тому підготовка студентів з питань безпеки життєдіяльності має формувати у майбутніх спеціалістів вміння застосовувати знання як до подальшого вивчення в інших дисциплінах проблем захисту людини від небезпек, так і на забезпечення індивідуального і колективного захисту в побуті й на виробництві. Таким вимогам має відповідати насамперед зміст навчально-методичних матеріалів з дисципліни БЖД.
7
Дані про стан виробничого і невиробничого травматизму по областях України за 2001 рік
|
Кількість загиблих від |
|
|
Кількість загиблих від |
||
Адміністративно- |
травматизму |
|
Адміністративно- |
травматизму |
||
|
|
|
|
|
|
|
територіальні |
вироб- |
побуто- |
|
територіальні |
вироб- |
побутового |
вого |
|
|
||||
одиниці (АР, обл., м.) |
|
|
|
одиниці (АР, обл., м.) |
|
|
|
ничого |
|
|
ничого |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
АР Крим |
47 |
3086 |
|
Одеська |
67 |
4000 |
Вінницька |
42 |
2216 |
|
Полтавська |
34 |
2671 |
Волинська |
16 |
1134 |
|
Рівненська |
23 |
1109 |
Дніпропетровська |
112 |
6472 |
|
Сумська |
44 |
2224 |
Донецька |
312 |
8684 |
|
Тернопільська |
32 |
902 |
Житомирська |
30 |
2052 |
|
Харківська |
67 |
4944 |
Закарпатська |
19 |
1106 |
|
Херсонська |
42 |
1891 |
Запорізька |
45 |
3502 |
|
Хмельницька |
40 |
1581 |
Івано-Франківська |
22 |
1197 |
|
Черкаська |
27 |
1900 |
Київська |
43 |
2556 |
|
Чернівецька |
9 |
774 |
Кіровоградська |
34 |
1855 |
|
Чернігівська |
41 |
2231 |
Луганська |
101 |
4620 |
|
м. Київ |
51 |
2815 |
Львівська |
45 |
1995 |
|
м. Севастополь |
11 |
465 |
Миколаївська |
27 |
2000 |
|
|
|
|
|
|
|
|
У цілом у |
1388 |
70017 |
|
|
|
|
|
|
|
Природно вважати, що успішна боротьба з небезпеками передбачає:
прогнозування дії негативних факторів на людину, що дасть можливість прийняти обґрунтовані рішення на стадії розроблення системи захисту;
застосування запобіжних заходів і захисних засобів; обмеження зони дії і рівня небезпек. Усе це і становить основу нового наукового освітянського напряму — БЖД. Ця навчальна дисципліна запроваджена для того, щоб виробити ідеологію безпеки, сформувати мислення та поведінку людей, спрямовані на безпечні умови праці й побуту.
Безпека життєдіяльності — це галузь знань, яка вивчає загальні небезпеки, що загрожують кожній людині, та розробляє відповідні заходи і засоби захисту від них у різних умовах перебування людини.
8
Безпека життєдіяльності не вирішує спеціальних проблем безпеки. Це прерогатива спеціальних дисциплін (галузевої безпеки праці, електробезпеки,
ядерної, пожежної, космічної безпеки та ін.). Вона має на меті забезпечити загальну грамотність у сфері безпеки, є науково-методичним фундаментом для всіх без винятку спеціальних дисциплін. Людина, яка володіє знаннями з безпеки життєдіяльності, свідома небезпек, не нашкодить іншій людині, здатна грамотно діяти в умовах небезпеки. БЖД — не тільки засіб особистого захисту,
це захист особистості, суспільства і держави. |
|
|
|
|
|
||||||
Безпека життєдіяльності вирішує такі навчальні завдання: |
|
|
|
||||||||
а) |
ідентифікація |
(розпізнавання) |
небезпек |
— |
вид |
небезпе- |
|||||
ки, просторові |
та |
часові |
координати, |
межа |
поширення, |
можли- |
|||||
ва шкода, ймовірність виникнення тощо; |
|
|
|
|
|
|
|||||
б) |
профілактика |
ідентифікованих |
небезпек |
на |
основі |
порів- |
|||||
няння |
збитків |
від |
можливих |
небезпек і |
користі |
в |
разі |
відвер- |
|||
нення її; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в) |
дія в умовах, коли небезпека виникла |
(згідно |
з |
концеп- |
|||||||
цією |
залишкового |
ризику |
|
частина |
ідентифікованих |
небезпек |
|||||
може з певною вірогідністю реалізовуватися). |
|
|
|
|
|
||||||
Отже, при вивченні дисципліни "Безпека життєдіяльності" можна виділити |
|||||||||||
такі блоки питань: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1.Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. |
|
|
|
|
|||||||
2. |
Правові |
та |
організаційні |
питання |
гарантування |
безпе- |
|||||
ки життєдіяльності. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
3. |
Природний захист життєдіяльності організму людини. |
|
|
|
|||||||
4. |
Небезпечні |
та |
шкідливі |
фактори |
середовища |
життєдіяль- |
|||||
ності |
людини — фізичні, |
хімічні, |
біологічні, |
психофізіологічні та |
соціальні небезпеки.
5.Надзвичайні ситуації.
6.Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій.
7.Надання першої долікарської медичної допомоги.
Уцьому посібнику розглянуто блоки питань у семи розділах. Автори, крім особистого досвіду у викладанні курсу, широко використали літературні джерела, інструкції та нормативні документи
9