Історичні типи суспільства: традиційне, індустріальне, постіндустріальне
Традиційне суспільство - суспільство з аграрним устроєм, малорухомими соціальними структурами та із заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. Традиційне суспільство охоплює періоди стародавності і середньовіччя - це Стародавня Індія і Китай Єгипет
Для традиційного суспільства притаманні такі риси і ознаки:
• аграрна спрямованість економіки;
• екстенсивний і циклічний типи соціального розвитку;
• високий рівень залежності від природних умов буття, зокрема від географічного становища;
• консерватизм в соціальних стосунках І способі життя;
• орієнтація не на розвиток, а на відтворення і збереження прийнятого порядку і наявних структур соціального життя;
• різка обмеженість індивідуальної свободи.
Індустріальне (промислове) суспільство - суспільство, що
визначається рівнем технічного, індустріального розвитку, термін був впроваджений французьким соціологом Сен-Сімоном.Теоретики індустріального суспільства зводять соціальний прогрес до переходу від відсталого „аграрного" традиційного суспільства
В основі переходу - процес послідовних технічних нововведень у виробництві, який у великій мірі пояснюється зіткненням випадкових обставин і різних мотивів діяльності .
Надбанням індустріального суспільства є:
1 - зростання рівня індустріалізації, причому промислове виробництво майже повністю знаходиться у приватній власності;
2 - процес демократизації, знищення традиційних станових привілеїв, формування рівних громадянських прав (політичних, юридичних, соціальних) і загальної рівності всіх перед законом;
3 - згасання гострих класових конфліктів, характерних для ранніх стадій індустріального суспільства, в розвиненому індустріальному суспільстві на перший план виходять трудові угоди, колективні договори, узаконені робітничі організації;
4 - зростання можливості соціальної мобільності, рівність можливостей на базі доступності освіти.
У 60-х рр. XX ст. концепції індустріального суспільства були витіснені концепціями постіндустріального суспільства. Дане поняття по-різному трактується у різних представників: Д.Белл говорить про поділ всесвітньої історії на доіндустіальне (аграрне), індустріальне (капіталістичне і соціалістичне) та постіндустріальне суспільство.
Залежно від рівня техніки виробництва у суспільстві переважають:
- первинна (сільськогосподарська) сфера економічної діяльності;
- вторинна - промисловість;
- третинна - сучасність, де головну роль грає освіта і наука. Цим рівням відповідають специфічні форми суспільної організації:
- церква і армія з традиційному суспільстві;
- корпорація - в індустріальному;
- університети - в постіндустріальному. А також панування певного стану:
- священики і феодали у традиційному суспільстві;
- бізнесмени - в індустріальному;
- вчені і спеціалісти - в постіндустріальному.
Постіндустріальне суспільство базується на новій інфраструктурі, яких є три типи:
1 - транспортна (дороги, канали, залізниці, магістралі);
2 - енергетична (від водяного колеса, парової машини до електроенергій. Ядерної енергії);
3 - комунікативна (пошта, преса, телефон, радіо, телебачення, сьогодні – інтернет).