- •3) Вуглеводні. Застосування. Номенклатура .
- •4.Природні джерела вуглеводнів.
- •5. Спирти.
- •Застосування спиртів як палива
- •6. Альдегіди. Карбонові к-ти.
- •7.Естери ( ефіри)
- •Загальна характеристика
- •Номенклатура складних ефірів
- •8. Жири.
- •9. Вуглеводи .
- •Функції білків в організмі
- •Хімія та їжа, медицина, побут .
- •Роль хімії у вирішення глобальних проблем
ОРГАНІКА
-
Теорія Бутлерова. Її основні положення.
За цією теорією властивості хімічні сполуки залежать від кількості і якості атомів, з яких складається молекула, від послідовності і характеру їхнього зв'язку та взаємного впливу. Бутлеров вважав, що кожній молекулі речовини відповідає певна будова, яку можна виразити за допомогою формули, де більш-менш точно відображені реальні зв'язки та розташування атомів у молекулі. Теорія Бутлерова пояснила явище ізомерії, дала можливість визначити будову органічних речовин і передбачити нові класи органічних сполук
-
Основні положення теорії хімічної будови органічних сполук
-
• у хімічних сполуках атоми зєднуються між собою у перному порядку відповідно до їх валентності, що визначає хімічну будову молекул;
-
• хімічні і фізичні властивості огранічних сполук залежать як від природи і кількості атомів, що входять до їх складу, так і від хімічної будови молекул;
-
• для кожної емпіричної формули можна вивести певну кількість теоретично можливих структур (ізомерів);
-
• кожна органічна речовина має лише одну формулу хімічної будови, яка дає уявлення про властивості даної сполуки;
-
• у молекулах існує взаємний вплив атомів як бепосередно звязаних, так і безпосередньо не звязаних один з одним.
-
-
Теорія О.М.Бутлерова має фундаментальне значення для розвитку хімії, оскільки визначає основні особливості хімічної будови молекул.
-
На основі терії О.М.Бутлерова розроблено сучасну номенклатуру і класифікацію органічних сполук.
2. Ізомерія - причина багатоманітності органічних речовин .
Різні речовини, що мають однакову молекулярну формулу, але відмінні за будовою молекул є ізомерами Існування ізомерів називають явищем ізомерії • Пояснення ізомерії можливе лише на основі теорії Бутлерова • Загальною закономірністю є збільшення кількості ізомерів зі збільшенням кількості атомів у молекулах. Так, наприклад, для гомологічного ряду насичених вуглеводнів кількість ізомерів відповідно дорівнює: C3H8 -1; C4H10 - 2; C5H12 - 3; C6H14 - 5; C7H16 - 9. Типи ізомерії Структурна ізомерія визначається відмінністю у будові ланцюгів Карбону або відмінністю у положенні функціональних груп або кратних зв'язків • • ізомерія вуглецевого скелету приклади і пояснення Насичений вуглеводень бутан C4H10 утворює два ізомери, які відрізняються порядком з'єднання атомів Карбону. Ароматичні вуглеводні антрацен і фенантрен мають однакову молекулярну формулу С14H10, але відрізняються порядком з'єднання атомів Карбону, тобто є ізомерами. В залежності від кількості атомів Карбону, які зв'язані з даним атомом Карбону розрізняють: первинний атом Карбону має хімічний зв'язок лише з одним атомом Карбону; вторинний атом Карбону має хімічний зв'язок з двома атомами Карбону; третинний атом Карбону має хімічний зв'язок з трьома атомами Карбону; четвертинний атом Карбону має хімічний зв'язок з чотирма атомами Карбону.
|
3) Вуглеводні. Застосування. Номенклатура .
Вуглево́дні — органічні речовини, аліфатичні, аліциклічні та ароматичні сполуки, до складу молекул яких входять лише атоми вуглецю і водню.
Вони утворюють гомологічні ряди. У природі вуглеводні зустрічаються в рідкому, твердому і газоподібному стані. У розсіяному вигляді присутні в атмосфері, воді, твердих породах (кероген), в концентрованому — у покладах вугілля, нафти, газу, газогідратів.
У залежності від будови розрізняють ациклічні(аліфатичні) вуглеводні, в молекулах яких атоми утворюють лінійні або розгалужені ланцюги, та ізоциклічні, (карбоциклічні) В., молекули яких являють собою цикли (кільця) трьох і більше атомів С.
Алкани, насичені вуглеводні - насичені ациклічні вуглеводні, що мають загальну формулу CnH2n+2, їх також називають парафінами. Більшість їх хімічних реакцій з різними реагентами починається з розриву зв'язку С-Н, тоді як їх розпад при високих температурах йде передусім по зв'язках С-С
сігма зв'язок
Метан |
СН4 |
Газ |
|||
Етан |
С2Н6 |
Газ |
|||
Пропан |
С3Н8 |
Газ |
|||
Бутан |
С4Н10 |
Газ |
|||
Пентан |
С5Н12 |
Рідина |
|||
Гексан |
С6Н14 |
Рідина |
|||
Гептан |
С7Н16 |
Рідина |
|||
Октан |
С8Н18 |
Рідина |
|||
Нонан |
С9Н20 |
Рідина |
|||
Декан |
С10Н22 |
|
|
|
|
Алке́ни - ненасичені ациклічні вуглеводи, називані також олефінами, що мають загальну формулу CnH2n. Легкі алкени, наприклад, етилен і пропілен — гази, які отримують з фракцій при крекінгу нафти. Алкени мають один або більше подвійних зв'язків між атомами вуглецю, тому називаються ненасиченими. Інша назва — олефіни.
= зв'язок
Етилен |
C2H4 |
Пропен |
C3H6 |
Бутен-1 |
C4H8 |
Пентен-1 |
C5H10 |
Гексен-1 |
C6H12 |
Гептен-1 |
C7H14 |
Октен-1 |
C8H16 |
Нонен-1 |
C9H18 |
|
|
Алкі́ни, ацетиле́нові вуглево́дні,- члени групи вуглеводнів із загальною формулою CnH2n-2, називаються також ацетиленами, ненасичені сполуки; характеризуються одним чи більше потрійними зв'язками між атомами вуглецю.
Легкі алкіни — гази, більш важкі — рідини або тверді речовини.
Хімічні властивості алкінів подібні до властивостей ацетилену
C2H2 |
Етін |
C3H4 |
Пропін |
C4H6 |
Бутін |
C5H8 |
Пентін |
C6H10 |
Гексін |
|
|
|
|
|
Аромати́чні вуглево́дні — органічні сполуки, які належать до класу карбоциклічних сполук. У складі молекули ароматичних вуглеводнів є одна або кілька груп з 6 атомів вуглецю(Карбону), сполучених у кільце (бензенове ядро) простими і подвійними зв'язками (формула Кекуле). За сучасними уявленнями, атоми Карбону в бензеновому ядрі сполучені електронами двох типів: одні електрони містяться в площині молекули, інші розміщені перпендикулярно до неї.
Найпростішим представником ароматичних вуглеводнів є бензен, більш складними — нафтален, антрацен, які мають кілька бензенових ядер.