- •Буковинський державний медичний університет Методична розробка
- •Навчальні цілі:
- •Короткий зміст теми Свідомість та її характеристики
- •Психодіагностика свідомості. Теорія особистісних конструктів
- •Техніка репертуарних решіток
- •Методики технік репертуарних решіток
- •Елементи можуть викликатися декількома способами:
- •Репертуарні матриці
- •Психодіагностика самосвідомості
- •Основні утворення самосвідомості:
- •Стандартизовані самозвіти
- •Нестандартизовані самозвіти
- •Опитувальник самовідношення – це багатомірний психодіагностичний інструмент, заснований на принципі стандартизованого самозвіту (Столін в. В., 1985).
- •Методи вимірювання локусу контролю
- •Основна:
- •Матеріали для самоконтролю
Буковинський державний медичний університет Методична розробка
для організації самостійної позааудиторної
роботи студентів 2 курсу медичного факультету
(спеціальність “Медична психологія”)
Тема: Психодіагностика індивідуальної свідомості та самосвідомості. Методи психодіагностики самосвідомості
Навчальна дисципліна:
Психодіагностика
Кількість
навчальних годин: 6
Чернівці
2005
Актуальність теми: На даний час проблема психодіагностики індивідуальної свідомості, ще далек від свого розв’язання. Те, що пропонують більшість дослідників є не більш ніж опис того, що ми часто називаємо змістом свідомості, який з певною мірою ясності може усвідомлюватися. Ті підходи, які сьогодні пропонуються для діагностики індивідуальної свідомості здебільшого грунтуются на застосуванні різного роду особистісних опитувальників, передбачаючи що свідомість будь-якого індивіда унікальна, і зумовлена зовнішніми, по відношенню до свідомості факторами, перш за все структурами соціальної системи, де існує індивід і носить суспільно-історичний характер. Техніки репертуарних решіток (ідеографічні методики), які використовуються для діагностики індивідуальної свідомості доповнюють існуючі методи і спрямовані в першу чергу на діагностику особистості, як унікальної цілісності.
Навчальні цілі:
Знати: методологічні проблеми вивчення індивідуальної свідомості та самосвідомості; методики психодіагностики самосвідомості; поняття особистісного конструкту та теорія конструкту, методи діагностики індивідуальної свідомості: техніки репертуарних решіток.
Вміти: застосовувати методики діагностики індивідуальної свідомості та самосвідомості в своїй практичній діяльності.
Матеріали доаудиторної самостійної роботи
Міжпредметна інтеграція
Дисципліни |
Знати |
Вміти |
Історія психології |
Особливості становлення психології. |
Погляди на особливості розвитку і формування свідомості. |
Сучасні напрямки у психології
|
Теорії ХХ ст.. |
Центральні погляди різних напрямів на природу свідомості. |
Загальна психологія |
Стадії психічного відображення. |
Особливості розвитку свідомості людини. |
Короткий зміст теми Свідомість та її характеристики
Свідомість – форма відображення об’єктивної дійсності в психіці людини, вищий рівень відображення психічного і саморегуляції; вважається що належить тільки людині.
Свідомість характеризується:
Активністю.
Інтенційністю, яка визначається спрямованістю на предмет. Свідомість це завжди усвідомлення чогось.
Здатністю до рефлексії, самоспостереження – усвідомлення самої свідомості.
Мотиваційно-ціннісним характером.
Рівнями різного ступеня усвідомленості.
Свідомість будь-якого індивіда унікальна, але не довільна – вона зумовлена зовнішніми, по відношенню до свідомості факторами, перш за все структурами соціальної системи, де існує індивід і носить суспільно-історичний характер.
При вивченні свідомості дослідник як правило зіштовхується з наступними труднощами: всі психічні явища постають перед індивідом настільки, настільки вони усвідомлюються – в т.ч. несвідоме, яке усвідомлюється або в результаті спеціальної процедури “доведення до свідомості”, або опосередковано у вигляді викривлення свідомості.
За даними самоспостереження, свідомість позбавлена власної психологічної специфіки, її єдина ознака полягає в тому, що завдяки їй перед індивідом постають, з деякою мірою ясності, різні явища, що складають конкретний зміст психічного. Тому свідомість розглядалася:
або як “без’якісна” умова існування психіки і позначалася метафорично – “світло свідомості”, “поле свідомості”. В цьому випадку про експериментальне вивчення свідомості не може бути і мови;
або ототожнювалася з деякою функцією психічного, частіше за все з увагою або мисленням. В цьому випадку вивчення свідомості підмінялося вивченням певних психічної функції.
2). Друга складність випливає із першої, згідно до якої свідомість, як окремі психічні функції, не локалізується у зовнішньому просторі, але на відміну від психічних функцій, свідомість – із-за її “без’якісності” не вдається “розчленувати” на складові, за якими вона могла би вивчатися відомими методами.
Предметна діяльність та її атрибут володіють наступними основними властивостями, відображеними в структурі діяльності:
соціальним походженням і її будовою – це проявляється в її соціальній регламентації, а також в опосередкованості знаряддями і знаками;
розподілом між двома суб’єктами;
спрямованістю на об’єкт.
Структура спільної діяяльності породжує структуру свідомості, визначаючи її основні властивості:
соціальний характер, включаючи опосередкованість знаковими і символічними структурами;
здатність до рефлексії і внутрішній діалогізм;
предметність.