-при наданні соціальної допомоги і підтримки на інституційному рівні необхідно зважати такі аспекти ґендеру, як соціально детерміновані ролі, ідентичності, сфери діяльності чоловіків і жінок, можливості в отриманні освіти, роботи тощо.

-на рівні суспільства соціальна робота протистоїть не лише специфічним життєвим проблемам і ситуаціям, але й перешкодам та дискримінаціям ґендерних груп (жінки у певних життєвих ситуаціях, мігранти без освіти, чоловіки-мусульмани, яких вважають потенційно жорстокими та ін.).

Окрема категорія клієнтів – переселенці з Криму та східних областей України та учасники АТО

Яким чином ми враховуватимемо гендерні особливості представників цих груп?

3. Індикатори для проведення соціально–ґендерного аналізу місцевих програм

Приклади соціально – ґендерних індикаторів для проведення соціально – ґендерного аналізу місцевих програм соціального забезпечення, а також місцевих програм забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків:

•Макроекономічні показники: наприклад, фактичне споживання у домогосподарствах (жінки, чоловіки – за віком, фізичним ста- ном, працевлаштуванням тощо), розподіл численності робітни- ків;

•Демографічні показники: чисельність населення (жінки, чоловіки – за віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо); очікувана тривалість життя (жінки, чоловіки – за віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

•Охорона здоров’я та безпека: ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД (жінки, чоловіки – за віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо); чисельність осіб, які постраждали від травматизму (жінки, чоловіки – за віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

•Освіта: кількість осіб, які навчаються в

навчальних закладах (за типом закладу, статтю, віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

• Зайнятість населення: економічна активність, рівень зайнятості, вивільнення працівників (за місцем проживання, статтю, віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

•Матеріальне забезпечення населення: структура сукупних доходів домогосподарств (за місцем проживання, статтю, віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

•Рівень та структура індивідуального споживання: структура грошових витрат домогосподарств (за місцем проживання, статтю, віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

•Житлові умови населення: кількість сімей, одиноких громадян, які потребують житла (за місцем проживання, статтю, віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

•Показники пенсійного забезпечення: види і розмір пенсій (за місцем проживання, статтю, віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо);

•Показники соціальної напруги: заборгованість по заробітній оплаті (за галуззю, статтю, віком, фізичним станом, працевлаштуванням тощо).

4. Основні проблеми жінок.

Виділимо жіночі проблеми, в процесі вирішення яких гендерні конфлікти проявляються більш помітно (Айвазова С.Г., Вовченко О.М., Зубкова Т.С. і Тимошина Н.В., Лахова Є.С., Мельникова Т.А., Пантелєєв Б., Радзіховський Л., Хасбулатова О.А., Холостова Є.І., Чикалова І., Шведова Н.А., та ін.):

1). Проблема жіночої праці.

Переважна частина жінок працює у торгівлі та громадському харчуванні (82% від числа працюючих), охороні здоров'я і соціальному обслуговуванні (85%), народній освіті (79%), у сфері культурного обслуговування (73%).

У промисловості жінки переважають у таких галузях, як легка і харчова, фармацевтична, швейна, прядильна і т.д.

Умови праці шкідливі і важкі, а оплата низька: 2/3 від зарплати чоловіків.

2). Проблема зайнятості жінок.

Серед безробітних, як зареєстрованих, так і незареєстрованих в службах зайнятості, більшість складають жінки.

Неконкурентоспроможним є становище на ринку праці жінок, звільнених за власним бажанням, жінок передпенсійного віку, а також жіночої молоді, яка закінчила загальноосвітні школи та професійно-технічні училища.

Жінка працює на 4 – 6 годин більше, ніж чоловік, – праця у домашньому господарстві не враховується як продуктивна.

3). Проблема доступу жінок до влади.

На керівні посади зважаючи на принципом статевої приналежності, як і раніше призначаються переважно чоловіки.

Жінки фактично витіснені з активного політичного життя, з владних структур, відсторонені від участі в розробці стратегії розвитку.

Статистика показує, що в у вітчизняних органах влади жінкам відводяться посади, як правило, третього плану, пов'язані переважно з виконавчими та технічними функціями.

4) Жіночі проблеми, пов'язані зі здоров'ям, вагітністю і народжуваністю.

Погіршення здоров'я жінок пов'язане, перш за все, з такими соціальними чинниками, як відсутність роботи або загроза її втратити, низький дохід на душу населення, погане житло і харчування, погана вода і забруднене повітря, шкідливі звички…

Багато інфекційні хвороби у жінок протікають важче, ніж у чоловіків, в тому числі і ті, що передаються статевим шляхом (протікають довше і важче у 6 разів).

В останні роки зросла кількість жінок, які страждають табакізмом і алкоголізмом, залежністю від наркотиків.

Аналітики відзначають тенденцію погіршення стану здоров'я вагітних жінок. Психічні і моральні травми обтяжують перебіг вагітності та пологів.

5). Проблема насильства над жінками.

Форми насильства в щодо жінок сьогодні стали досить різноманітними.

Це сексуальні переслідування на робочому місці і в сім'ї, примус до проституції, згвалтування, вбивство на сексуальному грунті, торгівля «живим товаром».

В останні роки все частіше дівчата і молоді жінки стають об'єктами викрадень і перепродажу в кубла розпусти (інтим- клуби, стриптиз-шоу та інші заклади).