- •1.Ключові визначення теорії управління: «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування»
- •2. Необхідність управління організаціями
- •3. Менеджмент як наука і мистецтво управління
- •4. Менеджмент як вид професійної діяльності
- •5. Передумови виникнення науки управління
- •6. Класичний підхід до менеджменту
- •7. Поведінковий підхід до менеджменту
- •8. Кількісний підхід до менеджменту
- •9.Інтегровані підходи до управління: процесний, системний, ситуаційний
- •10. Перспективи розвитку менеджменту
- •11. Поняття організації. Роль організацій в сучасному суспільстві
- •12. Основні терміни, що використовуються для визначення організацій
- •13. Класифікація організацій
- •14. Внутрішнє середовище організації та його складові
- •15. Підсистеми внутрішнього середовища організації
- •16. Зовнішнє середовище організації
- •17. Поняття управлінського рішення. Управлінське рішення як комплексний акт.
- •18. Класифікація управлінських рішень
- •19. Вимоги до управлінських рішень
- •20. Фактори та умови прийняття управлінських рішень
- •21. Технології прийняття управлінських рішень
- •22. Класифікація методів обгрунтування управлінських рішень
- •23. Сутність планування як функції управління
- •24.Цілі управлінського планування. Класифікація цілей.
- •25. Стратегічне планування
- •26. Стратегія фірми та її основні складові
- •27. Види стратегій
- •28. Методи оцінки зовнішнього середовища організації
- •29. Методи оцінки внутрішнього середовища організації
- •30. Сутність функції організування та її місце в системі управління
- •31. Розподіл праці
- •32. Департаменталізація
- •33. Делегування повноважень
- •34. Встановлення діапазону контролю
- •35. Координація робіт
- •36. Поняття та основні складові організаційної структури управління
- •37. Бюрократичні організаційні структури
- •38. Адаптивні організаційні структури
- •39. Зміст поняття «мотивація» та її механізм
- •40. Теорія ієрархії потреб а. Маслоу
- •41. Теорія потреб Девіда МакКлеланда
- •42. Двофакторна теорія мотиваційної гігієни ф. Герцберга
- •43. Теорія очікування
- •44. Теорія справедливості
- •45. Комплексна теорія мотивації Портера-Лоулера
- •46. Сутність контролю та його функції
- •47. Види контролю
- •48. Основні етапи процесу контролю
- •49. Поведінкові аспекти контролю
- •50. Інформація, її види та роль в менеджменті
- •51. Вимоги, що пред`являються до інформації
- •52. Поняття комунікації, її основні цілі і функції
- •53. Комунікаційний процесс
- •54. Різновиди комунікацій
- •55. Неформальні комунікації
- •56. Управління комунікаційними процесами
- •57. Основи керівництва: повноваження, вплив, влада
- •58. Поняття та загальна характеристика керівництва та лідерства
- •59. Автократично-демократичний континуум стилів керування
- •60. Континіум стилів керування к. Леівна
- •61. Діапазон стилів керування л. Лайкерта
- •62. Двомірна трактовка стилів керування
- •63. Управлінська ришітка Блейка і Мутона
- •64. Інші поведінкові концепції лідерства
- •65. Ситуаційна модель керування ф. Фідлера
- •66. Теорія Життєвого циклу п. Херсі і к. Бланшера
- •67. Зміст категорії “ефективність управління”
- •68. Концепції визначення ефективності управління
- •69. Підходи до оцінки ефективності управління
- •70. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці
29. Методи оцінки внутрішнього середовища організації
Внутрішній аналіз – це процес оцінки факторів, які виникають в межах самої організації та є результатом діяльності або бездіяльності її керівництва.
Основне завдання внутрішнього аналізу – виявлення сильних та слабких сторін організації.
Сильні сторони – це особливі властивості організації, які відрізняють її від конкурентів. На такі якості робиться ставка в бізнесі фірми.
Слабкі сторони – це якості, яких не вистачає організації проти успішних конкурентів.
З’ясування сильних та слабких сторін організації дозволяє визначити зони:
підвищенної першочергової уваги (слабкі сторони);
зони, на які можна спиратися в бізнесі в процесі опрацювання його стратегії (сильні сторони).
30. Сутність функції організування та її місце в системі управління
В широкому значенні організування означає формування та підтримання певного порядку спільної діяльності, взаємодії та взаємозв’язків між різними продуктовими, просторовими та функціональними структурними підрозділами, робочими групами, окремими працівниками.
В більш вузькому значенні під поняттям організування розуміють процес поділу, групування та координації робіт, видів діяльності і ресурсів для досягнення поставлених цілей.
Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.
Організаційна діяльність – це процес, за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людьми що до роботи або повноважень і створює середовище, придатне для їх спільної діяльності.
Основними складовими організаційної діяльності є:
1.Розподіл праці,2. Департаменталізація,.3 Дделегування повноважень,4. Встановлення діапазону контролю,5. Створення механізмів координації
Кінцевим результатом організаційної діяльності є вибір певної позиції у діапазонах всіх елементів організаційної діяльності. Такий вибір у підсумку і формує організаційну структуру.
Організаційна структура в теорії управління визначається як абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами:
1. Складність - кількість виразних ознак організації. Чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління та кількість підрозділів на одному рівні, тим складніше координувати діяльність організації.
2. Ступінь формалізації - ступінь, в якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх працівників. Чим більше правил та регуляторів в організації, тим більш формалізованою є структура організації.
3. Централізація - місце зосередження права прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою. Децентралізація - передача права прийняття рішень з вищих рівнів управління на нижчі
31. Розподіл праці
Розподіл праці – процес поділу загальної роботи в організації на окремі завдання.
Розподіл праці здійснюється через спеціалізацію. Спеціалізація передбачає з’ясування сутності та змісту кожної роботи в організації. Цей процес називається проектуванням робіт та має такі конкретні результати:
- специфікації робіт;
- посадові інструкції;
- кваліфікаційні характеристики.
Процес проектування робіт складається з двох стадій:
а) аналіз робіт (аналіз виробничих операцій);
б) власне проектування робіт.
Аналіз робіт виявляє такі три основні аспекти роботи:
1) зміст роботи (задачі та види діяльності, які мають виконуватися в її межах);
2) вимоги до роботи (освіта, досвід, стаж роботи, наявність відповідного ступеня, ліцензії, навичок, здібностей тощо);
3) середовище здійснення (умови праці, ступінь відповідальності, ступінь контролю з боку начальника, ступінь припустимої помилки тощо).
Проектування робіт виявляє дві ключові характеристики роботи:
а) обсяг роботи (кількість різних операцій та/або задач, які виконуються одним працівником та частота їх повторення);
б) змістовність роботи (відносний ступінь впливу працівника на роботу або на її середовище):
- самостійність у плануванні та виконанні роботи;
- самостійність у визначенні ритму роботи;
- участь у прийнятті рішень тощо