2.2. Таблиці
Таблиця (лат. tabula дошка) – науковий документ, що містить перелік систематизованих цифрових даних або іншу інформацію, розташовану в певному порядку за графами. [2: 240]
При складанні таблиці потрібно керуватися такими правилами:
-
заголовок таблиць повинен говорити про те, що міститься в таблиці, визначити дату, одиницю виміру (при потребі);
-
потрібно вказувати межу ділення, що вказує групу даного стовпчика, якщо таблиця складається з багатьох груп;
-
умілим розміщенням заголовків і підзаголовків досягти економії місця: елементи, що підлягають порівнянню, слід розміщувати поруч;
-
точність і акуратність – найбільш суттєва вимога при складанні таблиць. [7: 194]
За змістом таблиці розподіляються на аналітичні та неаналітичні. Аналітичні – це результат обробки й аналізу цифрових показників. Зазвичай, після таких таблиць робиться узагальнення типу: «таблиця дозволяє зробити висновок, що…»; «з таблиці витікає, що…»; «з таблиці видно, що…» тощо. Аналітичні таблиці дають змогу виявити і сформулювати певні закономірності.
Неаналітичні таблиці містять, як правило, неопрацьовані статистичні дані, які використовуються лише для інформації або констатації.
Таблиця є наочною формою подачі матеріалу; вона суттєво полегшує сприйняття тексту, насиченого однорідними фактами.
Таблиця складається з таких елементів: порядкового номера та тематичного заголовка, боковика (заголовків рядків), головки (заголовків граф та підзаголовків граф), горизонтальних рядків та вертикальних граф.
Декілька зауважень щодо оформлення таблиці:
-
після останньої цифри номера таблиці крапка не ставиться;
-
після заголовка таблиці, заголовків і підзаголовків граф та рядків крапка не ставиться;
-
основні заголовки граф всередині таблиці пишуться з великої літери;
-
заголовки рядків завжди пишуться з великої літери у називному відмінку, без крапки на кінці;
-
підзаголовки у таблиці пишуться:
-
з малої літери, якщо вони складають одне речення з заголовком;
-
з великої літери, якщо вони є самостійними;
-
-
висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.;
-
якщо потрібно перенести таблицю на другу сторінку, над нею зазначається «Продовження таблиці (номер)» і повторюється головка таблиці; якщо головка дуже громіздка, допускається на початку таблиці пронумерувати графи і на другу сторінку перенести рядок номерів граф. Заголовок таблиці не повторюється;
-
таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під другою в межах тієї ж сторінки;
-
цифрові дані в таблиці розміщуються у певному порядку: десятки під десятками, сотні під сотнями, тисячі під тисячами; за відсутності даних у графах таблиці ставиться тире. [8: 70-71]
-
текст у таблиці варто друкувати 12 кеглем з одинарним інтервалом. [4: 42]
2.3. Формули та рівняння
Формула – 1. Загальне коротке визначення якогось положення, відношення, закону і т. ін., яке можна застосувати до відповідного конкретного випадку. // Стислий, точний словесний вислів, визначення чого-небудь. // Встановлений, незмінний текст чого-небудь; усталена форма викладу. 2. Виражене буквами, числами, знаками умовне позначення відношення будь-яких величин, елементів і т. ін. [5; http://sum.in.ua/s/formula]
Рівняння – рівність між двома функціями від однієї або кількох невідомих величин.
Формули та рівняння подаються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка з полями зверху та знизу не менше одного рядка. Їх нумерують у межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули чи рівняння в круглих дужках.
При використанні формул необхідно дотримуватися певних привил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, що мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів потрібно подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта потрібно подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Пояснення кожного символу потрібно починати з нового рядка.
Рівняння і формули потрібно виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його потрібно перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (*).
Нумерувати варто лише ті формули, на які є посилання в тексті, інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні горизонтальної риски формули.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише тоді, коли це передбачено правилами пунктуації, а саме:
-
у тексті перед формулою є узагальнювальне слово;
-
цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, які розміщені одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. [4: 42-43]