59. Кодифікація радянського процесуального права в 20-х ро.

Результати кодифікації радянського процесуального права в 20-х ро.  це Цивільно-процесуальний кодекс та Кримінально-процесуальні Кодекси 1922 і 1927 рр.

В 1922 роціВУЦВК затвердивКримінально-процесуальний кодекс УСРР. Перш за все, він закріплював демократичні принципи судочинства в кримінальних справах: гласність, усність, безпосередність судочинства, змагальність, рівноправність сторін, право звинуваченого на захист тощо.

КПК УСРР встановлював порядок впровадження слідства, порядок впровадження справи в народному суді, в раді народних суддів, регламентував судочинство в ревтрибуналах, порядок виконання судових вироків.

Кодекс визначав також роль і завдання прокуратури у здійсненні нагляду за законністю від затримання підозрюваного до винесення судового вироку. В справах, в яких брав участь прокурор, обов'язковою була участь захисника.

В 1924 роцібули прийняті Основи кримінального судочинства СРСР і союзних республік, а 23 жовтня 1925 року — «Положення про судоустрій УСРР».Прийняття цих актів визвало необхідність розробкинового кримінально-процесуального кодексу.

роголоше затверджено в 1927 році.Зміст нового КПК відображав тенденцію посилення силового тиску держави на суспільство.

Так, він значно розширив права органів дізнання, передавши їм частину функцій, які раніше належали лише слідчим органам.

Було звужене право на захист— його ліквідували на стадіях попереднього слідства і дізнання. Захисник мав право вступити в процес тільки на стадії судового розгляду.

Яків середні віки, царицею доказів стало власне зізнання в скоєнні злочину.

Згідно з КПК УСРР значне коло справ підлягало розгляду надзвичайних судів і ревтрибуналів.

Цивільно-процесуальний кодекс УСРРбуло прийнятов 1924 році. За Кодексом,суд не задовольняється наведеними доказами, а вживає всіх заходів для з'ясування обставин справи.Як у кримінальному, такі в цивільному процесі діяв тільки касаційний порядок перегляду судових рішень.

59. Кодифікація радянського сімейного права в 20-х рр

У 1919 р. РНК УСРР приймає низку декретів, які скасували попередню неправову основу шлюбу: «Про громадянський шлюб та про ведення книг актів громадянського стану», «Про організацію відділів запису актів громадянського стану», «Про розлучення». Тоді ж підготовлено Сімейний кодекс УСРР, але через громадянську війну його не встигли прийняти.

Результат кодифікації радянського сімейного права в 20-х ро.  це Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану 1926р.До Кодексу ввійшли всі положення зазначених декретів.

Він мав п'ять розділів:

1) Родина;

2) Опіка й опікування;

3) Шлюб;

4) Зміна громадянами своїх імен та прізвищ;

5) Визначення особи безвісно відсутньою або померлою.

• У ньому врегульовувалися майнові та аліментні відносини подружжя, правовідносини між дітьми та батьками, питання опіки та піклування, порядок судового встановлення позашлюбного батьківства.

• Вперше запроваджувався інститут усиновлення дітей.

• Шлюбний вік встановлювався для чоловіків з 18 років, для жінок – з 16 років. Умови: незареєстрованість в іншому шлюбі та відсутність психічних захворювань.

• Процедури одруження і розлучення спрощувалися до одного дня.

• Майно, надбане за час існування подружжя, ставало спільною власністю, незалежно на кого з подружжя воно зареєстровано.

• Подружжя зобов'язане було платити аліменти з непрацездатності одне одному, якщо вона наставала до шлюбу, під час шлюбу та протягом року після роголошен.