- •1. Класифікація Антигіпертезивних препаратів
- •Ангіопротектори (Не прямої дії):
- •2. Протиаритмічні препарати
- •3. Препарати при іхс. (антиангінальні)
- •4. Лз органи дихання.
- •5. Л.З Органів Травлення
- •6. Лз на систему крові.
- •Класифікація місцевоанестезуючих препапартів
- •Класифікація лз що впливають на ардренергічну інервацію
- •Класифікація протиепіліптичних лз
- •Класифікація Транквілізаторів
- •Класифікація препаратів, що впливають на мозковий кровообіг
- •Класифікація протизапальних засобів:
- •Класифікація протиалергічних засобів
- •Класифікація іммуностимуляторів.
- •Класифікація імуносупресивних лікарських засобів.
- •Класифікація антисептичних та дезінфікуючих засобів:
- •Класифікація антибіотиків
- •Класифікація сульфаніламідних препаратів:
- •Класифікація протималярійних засобів:
- •Класифікація протигельмінтних засобів:
- •Класифікація протипухлинних засобів:
Класифікація протипухлинних засобів:
Алкілювальні засоби
-
похідні хлоретиламіну (допан, лофенал, пафенцил, сарколізин, спіробромін, хлорбутин, циклофосфан). Похідні хлоретиламіну мають цитостатичну дію, оскільки блокують мітотичний поділ клітин. Впливають на органи кровотворення. Найменше цей ефект виявляють лофенал і циклофосфан. Для сарколізину, поряд з алкілюванням нуклеїнових кислот і білків пухлинних і нормальних тканин, властиво також роз'єднання процесів окиснення і фосфорування, що зумовлює розлад енергозабезпечення клітин організму. Усі похідні хлоретиламіну мають імунодепресивну дію.
-
Похідні етиленіміну (тіофосфамід, бензотеф, дипін, іміфос та ін.) Як і інші алкілювальні сполуки, похідні етиленіміну мають цитостатичну дію, пригнічують розвиток тканини, що швидко проліферує, у тому числі й злоякісної за рахунок порушення обміну нуклеїнових кислот і блокування мітотичного ділення клітин. Пригнічують кровотворення. Тіофосфамід, на відміну від інших алкілювальних цитостатиків, лише незначною мірою змінює деякі функції печінки, проте ці зміни нестійкі і згодом зникають.
-
Похідні кислоти метансульфонової.
До цієї групи належать лише два препарати: мієлосан і мієлобромол. Особливостями цих засобів є порівняно низька токсичність і добра переносність хворими. Призначають тільки всередину. Фармакодинаміка. препаратів цієї групи така сама, як і інших алкілювальних протипухлинних засобів. Пригнічують розвиток мієлоїдної тканини і є специфічними засобами лікування хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію. Мієлобромол, на відміну від мієлосану, діє цитостатично переважно на проліферуючі клітини, є ефективним у випадках резистентності до мієлосану.
Антиметаболіти
-
Антагоністи кислоти фолієвої.
Антагоністом кислоти фолієвої є метотрексат, який має високу протипухлинну активність і широкий спектр дії.
-
Антагоністи пурину. Одним із найефективніших протипухлинних засобів із групи антагоністів пурину є меркаптопурин — аналог гіпоксантину. Механізм дії меркаптопурину полягає в тому, що він, будучи антагоністом аденіну (6-амінопурину) і гіпоксантину (6-оксипурину), активно залучається до пуринового обміну, спричинюючи при цьому горушення синтезу нуклеїнових кислот, отже, й проліферацію клітин пухлини. Має імунодепресивний ефект.
-
Антагоністи піримідину (фторурацил, фторафур). Фторафур біотрансформується до 5-фтордезоксиуридину і 5-фторуридину. Останній є необхідним для синтезу РНК. Внаслідок цього змінюється структурно-функціональний стан нуклеїнової кислоти, що, в свою чергу, відбивається на процесі розмноження пухлинних клітин. Фторафур може легко проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр, що сприяє його накопиченню у тканинах головного мозку. Метаболіти фторурацилу, як і фторафуру, виводяться з організму з сечею і з видихуваним повітрям.
-
Протипухлинні антибіотики (блеоміцин,адріаміцин, олівоміцин,брунеоміцин)
-
Протипухлинні засоби рослинного походження (вінбластин і вінкристин). Цитостатичний ефект алкалоїдів полягає у вибірковому пригніченні транспортної РНК і синтезу ДНК, що зумовлює блокування мітозу на стадії метафази. Таким чином затримується розвиток пухлинної (і нормальної) тканини, що швидко проліферує.
Цитостатичний ефект протипухлинних алкалоїдів полягає у пригніченні лейкопоезу, еритропоезу і тромбоцитопоезу.
-
Ферментні препарати з протипухлинною активністю. L-аспарагін, L-аспарагіназа.
Фермент розщеплює L-аспарагін до аспарагінової кислоти і амонію. Таким чином утворюється дефіцит амінокислоти, це гальмує синтез нуклеїнових кислот, а отже, і розмноження клітин.