- •1.Мова - явище суспільне
- •2. Мовна політика і мовне законодавство України
- •4. Професійна мовно-комунікативна компетенція
- •5. Поняття національної та літературної мови
- •6. Націстотніші ознаки літературної мови
- •7.Комунікативні лзнаки культ мови. Типологія мовних норм
- •50. Стаття, як самостійний науковий твір
- •16. Невербальні компоненти спілкування
- •17. Слухання та його роль в комунікації
- •18.Поняття ділового спілкування.Моделі ділового спілкування.
- •19.Поняття комунікації.Перешкоди та бар’єри.
- •20. Поняття про ораторську (риторичну) компетенції.
- •21.Публічний виступ як засіб комунікації переконання.Види публічного мовлення.
- •24. Презентація як різновид публічного мовлення
- •25. Функції та види бесід
- •26. Етикет телефонної роботи.
- •27. Наради, збори як форми колективного обговорення
- •28. Дискусія як вид усного професійного спілкування.
- •22. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконувати.
- •38. Моя автобіографія
- •1. Назва документа.2.Текст.3. Дата.4.Підпис, ініціали, прізвище особи, яка написала автобіографію.
- •30 Березня 2009 року (Підпис)
- •39. Звіт — письмове повідомлення про виконання певної роботи.
- •1. Усний і письмовий; 2. Цифровий і у вигляді тексту; 3. Разові і періодичні.
- •40. Класифікація листів
- •2. Першою частиною будь-якого листа є мотивація, що пояснює спонукальні
- •3. Дуже важливим є вибір завершальних речень. Він залежить від змісту
- •43.Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- •44.Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •45.Термінологія обраного фаху.
- •46.Особливості наукового тексту. Жанри наукових досліджень.
- •47.План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •48.Реферування і анотування наукових текстів.
- •49.Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •52.Науковий етикет.
1.Мова - явище суспільне
Історія української культури має чимало визначень мови, які характеризують її суспільну функцію в житті народу, адже мова й думка — завжди поруч, бо мова є самовираженням особистості.Мова охоплює всі сфери суспільного життя — освіту, науку, мистецтво та ін. її розвиток тісно пов'язаний із розвитком суспільства. Збагачення мови є однією зі сталих ознак її розвитку. Ось чому мова більше набуває, ніж втрачає, бо те, що зникає з активного вжитку, назавжди лишається в її запасі, а з часом може знову вживатися з новим значенням.Мова є акумулятором усіх змін у політичному й економічному житті суспільства, знаряддям розвитку мислення у процесі пізнання об'єктивного світу, а отже,— засобом творення культури людей. Це складний і тривалий процес, що має різні форми вияву. Тут особливого значення набувають національні особливості.Згідно з думкою Е. М. Верещагіна, національна мова входить у поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва — усі важливі й незначні особливості життя народу відбиваються в його мові. Це підтверджує історія українського народу, його культура, мова, яка протягом віків зазнавала приниження й заборони.Україну проголошено незалежною, і українська мова набуває особливої ваги. Вона стає важливим^ соціально-політичним чинником у процесі духовного відродження нації.Мова як обов'язковий компонент входить також у процес розвитку суспільства. Найвищі досягнення творчої думки вона надає в розпорядження суспільства і є сполучним елементом усіх поколінь.Щоб розкрити співвідношення мови й культури в суспільстві, треба дослідити функції мови, її роль у суспільному житті.
Мова — явище суспільне. Вона виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза суспільством існувати не може.Визнаючи суспільний характер мови, слід зазначити, що в мові є чимало такого, що пов'язує її з біологічними і психічними явищами. Так, скажімо, на відміну від інших приматів тільки людина має мовний ген, тобто природну схильність і здатність до оволодіння мовою. У мовленні окремих людей відображені їх психічні особливості, а в загальнонаціональній мові — психічний склад нації, її менталітет. Оскільки мова е суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку, мова створюється і розвивається суспільством, з іншого — без мови не було б суспільства. Суспільство обслуговують, крім мови, й інші явища — наука, техніка, ідеологія, культура, релігія тощо, однак мова виокремлюється із усіх інших суспільних явищ, бо вона обслуговує всі без винятку сторони життя й діяльності людини. Якщо, скажімо, ідеологія обслуговує певні суспільні класи, релігія — окремі групи людей, то мова — всі сфери соціуму як функціонального організму. Навіть трудова діяльність не могла б здійснюватися без мови.Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Так, зокрема, в мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева). На стан мови впливають демографічні процеси (зміни в чисельності населення, у співвідношенні жителів міста й села, міграційні процеси тощо), рівень загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство також може свідомо впливати на розвиток мови. Свідомий уплив суспільства на мову (цілеспрямовані урядові заходи) називають мовною політикою. Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв'язку. Немає жодної суспільної сфери, куди б не проникала мова. Вплив суспільства на мову і мови на суспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна — соціолінгвістика.