Лекція 8 Соціологія міста План

1. Місто як об’єкт соціологічного дослідження

2. Місто як матеріальна основа життєдіяльності людини

3. Типологія міст

4. Соціологічні проблеми міста

1.Місто як об’єкт соціологічного дослідження

Соціально-територіальна організація суспільства полягає в системі розселення – міста,села,регіони. Це соціальні спільності людей - тільки за територіальним типом. Вони також є об’єктами соціологічних досліджень.

Під містом розуміється сконцентроване територіальне поселення людей, зайнятих різноманітними і неоднорідними видами трудової діяльності, за специфічним способом життя. Місто – спільність, за своїм характером значною мірою протилежна сільської. Наприклад у патріархальному селі, як і у сучасному, прийнято вітатись з кожною людиною, у тому числі і з незнайомою. А в місті навпаки, вважається непристойним звертати увагу на незнайому людину. Усі жителі села знають друг друга, німецький соціолог Ф.Теніс для характеристики сільської спільності людей запропонував концепцію гемайншафта – громади.

У містах навіть родичі найчастіше живуть досить далеко один від одного і спостерігається значна анонімність спілкування. За висловом Ф.Теніса, міська поселенська спільність – це не громада, а швидше асоціація людей – гезельшафт. Тут на відміну від сільських поселень істотно нижчий ступінь соціального контролю за поведінкою людей. Рівень розлучень у місті у п’ять разів вище, підліткова злочинність – типова міська проблема. У міських умовах існує небезпека перенапруги міського мозку, і людина ніби входить у себе, віддаляється від інших. У містах більше людей, що страждають психічними розладами, незважаючи на кращі соціально-побутові умови і медичне обслуговування, нижча середня тривалість життя.

2.Місто як матеріальна основа життєдіяльності людини

Місто можна розглядати як матеріальну основу всієї життєдіяльності людини. Воно забезпечує все життя людини: від родильного будинку до цвинтаря. Місто – самодостатня система.

Перші міста виникли на зорі цивілізації 5-6 тис. років тому в долинах рік Тигру, Єфрату, Нілу як фортеці, військово-адміністративні центри. Їх розмір і місце розташування визначалися можливостями доставки продуктів харчування. Саме тому міста в стародавні і середньовічні часи розвивалися майже завжди на берегах великих рік, на морських узбережжях. Фактично і життя сучасних міст багато в чому залежить від можливостей сільськогосподарського виробництва прилягаючого регіону.

Велике місто для нас завжди пов’язане з великою рікою: транспорт, джерело водопостачання, відтік каналізаційної води. До речі, є версія, що слово «Русь» пов’язане зі словом русло. Слов’яни селились на руслах рік.

Іншим фактором, що значною мірою визначає розміри і схеми розміщення міських поселень, є розвиток транспорту. З виникненням залізниць стала реалізуватися лінійна схема розміщення міст, вони змогли відірватися від великих водоймищ, а з появою автомобілів містобудування отримує сучасний вигляд, реалізуючи концентричну схему забудови, поділ на центральне місто і приміську зону.

Наступним обмежуючим фактором є відходи і сміття. У США ще наприкінці ХІХ ст. мерія Чикаго утримувала спеціальну череду свиней, яку випускали на вулиці перед світанком, і вони підбирали всі їстівні побутові відходи.

Якщо сучасних жителів міста попросили назвати найбільш важливі для життя міста машини і пристрої, то вони, без сумніву, вкажуть на автомобіль, комп’ютер, телефон. Але міста не можуть існувати і без тракторів, залізниць, сміттєзбиральних машин.

Міста – при всіх негативних проблемах їх розвитку – візитна картка сучасної цивілізації. У 1700 р. на планеті існувало всього 31 місто з населенням більш 100 тис., у 1800 -65, у 1850 -114, у 1900 – 326, у 1950 – 670. В наш час таких міст нараховується більше 2 тисяч. Стрімке зростання міст спостерігається із середини ХІХ ст., а в нашій країні – з початком індустріалізації. Це знаходить своє відображення в динаміці міського і сільського населення. У 1926 р. у містах УРСР проживало всього 18 відсотків населення, до 1970 – 62 відсотки, до 1990 р. – 66 відсотків.

В Україні зараз міське населення складає майже 70 відсотків. У країнах Західної Європи число міського населення – 85-90 відсотків.

Доведено, що велика концентрація міського населення – це прорахунок у містобудівній політиці. Мільйонне місто ніяких особливих переваг у порівнянні з містом у 250-500 тисяч жителів не дає, а от проблем екологічних, демографічних, транспортних, соціально-психологічних породжує досить. Чим більше місто, тим старіше населення, нижча народжуваність, вища захворюваність, більше розлучень і неповних сімей. Метро, музеї і театри не можуть компенсувати ці негативні наслідки зайвої концентрації населення.

В цей час росте стурбованість фахівців із проводу некерованого росту надвеликих міст, агломерацій. У соціологічній літературі їх іноді називають раковими пухлинами планети. У США створено спеціальне міністерство житлового будівництва і міського розвитку, комітет із проблем міст при президенті США. Але в країнах з розвинутими ринковими відносинами є такий могутній регулятор міського розвитку, як висока ціна на землю у великих містах.

У сучасну епоху основним фактором виникнення і розвитку міст є промисловість. Але можуть бути й інші потреби суспільства. З’являються міста науки, науково-виробничі, науково-експериментальні центри, оздоровчо-курортні центри, міста-порти.

Сьогодні головним обмежувальним фактором розвитку міст є екологія. Вона ж лежить в основі переходу від великих і надвеликих міст до агломерації, урбанізованих районів. Якість природного середовища все частіше стає пріоритетом при виборі місця проживання, визначає міграційні процеси.