- •Література другої половини хіх ст.
- •Література кінця хіх – початку хх ст.
- •Література хх ст.
- •Програма із світової художньої культури і. Українська художня культура
- •1. Давня Україна – Русь
- •2. Запорізька Січ – Козацька Республіка
- •3. Україна в хvііі столітті
- •4. Українська культура хіх століття
- •5. Українська культура хх століття
- •Іі. Зарубіжна література
- •1. Доба Давнини, Середньовіччя, Просвітництва
- •2. Література хіх століття
- •3. Література хх століття
- •Ііі. Фрагменти з літературних творів для виразного читання напам'ять (з елементами акторської майстерності)
- •Творчість гомеРа
- •Культура італійського відродження Розвиток архітектури італійського Відродження
- •Європейська картина. Її особливості і побудова
- •Живопис раннього Відродження
- •Творчість Рафаеля
- •Леонардо да Вінчі
- •Творчість Мікеланджело
- •Високий Ренесанс у Венеції
- •Музика Відродження
- •Періодизація творчості вІльяМа шекспіРа
- •Йоганн Вольфганг гете
- •Фрідріх Шіллер
- •Джордж гордон байрон
- •Ернст теодор Амадей Гофман
- •Василь андрійович жуковський
- •Адам міцкевич
- •Олександр сергійович пушкін
- •Микола васильович гоголь
- •Едгар по
- •Віктор гюго
- •Михайло юрійович лермонтов
- •ФРеДерік стендаль (справжнє ім’я – Анрі Марі Бейль)
- •З теорії літератури
- •Оноре де бальзак
- •З теорії літератури
- •Проспер Меріме
- •З теорії літератури
- •Гюстав флобер
- •З теорії літератури
- •Чарльз Діккенс
- •З теорії літератури
- •Микола олексійович некрасов
- •З теорії літератури
- •Іван сергійович тургенєв
- •З теорії літератури
- •Федір михайлович достоєвський
- •З теорії літератури
- •Лев миколайович Толстой
- •З теорії літератури
- •Михайло євграфович СалтИков-Щедрін
- •З теорії літератури
- •Антон павлович чехов
- •З теорії літератури
- •Іван олексійович бунін
- •Олександр олександрович блок
- •З теорії літератури
- •Олександр іванович Купрін
- •З теорії літератури
- •Генрік Ібсен
- •З теорії літератури
- •Гі де мопассан
- •З теорії літератури
- •Джордж бернард Шоу
- •З теорії літератури
- •О. Генрі (вільям сідней портер)
- •З теорії літератури
- •Моріс МетерлІнк
- •З теорії літератури
- •Джек лондон
- •З теорії літератури
- •Герберт джордж уеллс
- •З теорії літератури
- •Сергій олександрович єсенін
- •З теорії літератури
- •Анна андріївна ахматова
- •З теорії літератури
- •Марина іванівна цВєТАєВа
- •З теорії літератури
- •Антуан де сент- екзюпері
- •З теорії літератури
- •Михайло опанасович булгаков
- •З теорії літератури
- •Михайло михайлович зощенко
- •З теорії літератури
- •Еріх марія ремарк
- •З теорії літератури
- •Ернест міллер хемінгуей
- •З теорії літератури
- •Джон стейнбек
- •З теорії літератури
- •Джон хойєр апдайк (народився в 1932 р.)
- •З теорії літератури
- •Габріель гарсіа маркес (народився в 1928 р.)
- •З теорії літератури
- •Світова література і культура (навчальний посібник для абітурієнтів)
- •73000, Україна, м.Херсон, 40 років Жовтня, 4. Тел. (0552) 32-67-95
Олександр сергійович пушкін
(17991837)
О. Пушкін – представник найдавнішого роду бояр, народився в сім'ї відставного майора С. Л. Пушкіна. По материнській лінії російський поет – правнук А. Ганнібала, можливо, тому в Ефіопії стоїть пам'ятник О. Пушкіну з написом "Національний поет". Дійсно, поезія охоплює весь всесвіт і зрозуміла тунгусу, калмику, фіну і "гордому внуку славян". "Прострелено сонце" – так відгукнувся О. Кольцов на смерть О. Пушкіна, і псковська земля прийняла його у свої обійми.
Значення пушкінської творчості виражено в поетичному заповіті Пушкіна:
И долго буду тем обязан я народу,
Что чувства добрые я лирой пробуждал,
Что в свой жестокий век прославил я свободу
И милость к падшим призывал.
Велич російського поета полягає в постановці і вирішенні морально-етичних проблем людства, у громадянській спрямованості його творчості.
Поява Пушкіна в літературному розвитку ознаменована перемогою романтизму і утвердженням реалізму. О. Пушкін — "начало начал в російській літературі". Найтонші переживання людської душі, "правда" почуття, піднесені пориви людського духу, приземлені і побутові замальовки — усе змішалося в природній і творчій єдності.
До основних мотивів лірики Пушкіна слід віднести цикли його поетичних віршів: вільнолюбна, громадянська, патріотична лірика ("К Чаадаеву", ода "Вольность", "Свободы сеятель пустынный", "Два чувства..."), філософська ("К морю", "Вакханическая песня", "Вновь я посетил"), пейзажна лірика ("Осень", "Зимний вечер", "Зимнее утро"), інтимна ("Я вас любил", "Я помню чудное мгновенье") та інші. Художня досконалість лірики поета виявляється в природності, простоті, ясності і точності образів.
Найвамогішим віршем про поета і поезію у вітчизняній пушкініані прийнято вважати "Пророк" (1826). І це дійсно так. Сюжет вірша підказаний Старим завітом – книгою пророка Ісайї. Біблійна легенда допомагає Пушкіну зрозуміти його власне призначення. Він – земна людина. Але постійна "духовная жажда" робить його винятковим, саме він почув "Бога глас". Стан "духовной жажды" спричинив собою переродження. Ліричному герою являється шестикрилий серафим. І дотик шостим крилом є вирішальним. Коли "зеницы вещии", коли слух тонкий, язик – "жало мудрыя змеи", серце – "уголь, пылающий огнем" – тоді настає проясніння, що полягає в поетичному даруванні. Поетичний дар – це дар Божий –такого висновку доходить О. Пушкін. І тому поет прислухається до Творця. Він несе світу слово вічних істин – і в цьому його призначення.
"Я помню чудное мгновенье" – шедевр інтимної лірики поета. Чим є кохання – сенсом життя чи натхненням? Невичерпне джерело всього живого на землі для О. Пушкіна – це кохання, воно будить і облагороджує душу людини, воно допомагає пережити важкі хвилини життя. Кохання – складне людське почуття, воно різнолике, як саме життя. У вірші "Я вас любил" зображена ціла гама переживань: безмовно, безнадійно, тремтливо, ніжно, щиро. І ці "чувства добрые", пробуджені змінюють поета, збагачують людську натуру і створюють світ.
"Евгений Онегин" роман у віршах, ліро-епічний твір. Епічна стихія роману визначається широтою охоплення зображення російської дійсності. В. Бєлінський називав роман "енциклопедією російського життя". Лірична стихія втілена в образі самого автора, "доброго приятеля" головного героя — Євгенія Онєгіна.
Роману притаманна дзеркальність сюжетних ходів. Любов Тетяни і її лист-визнання відображають закоханість Онєгіна і його жагуче послання.
Композиційно роман складається з трьох частин, по три глави в кожній.
Частина I |
Частина II |
Частина III |
|
Глави: Глави: Глави: |
|
|
|
Щирий реалізм проявився в тім, що за приватними долями людей зображена уся Росія: духовне життя дворянства, світське життя аристократичного суспільства, побутове життя помісного дворянства і російського народу, національний світогляд. Усі події і явища громадського життя подані з позиції народної оцінки.
Образи Євгенія Онєгіна, Володимира Лєнського і Тетяни Ларіної зображені в порівняльному аналізі різних культур: Онєгін — російський європеєць, Лєнський — "полурусский сосед", Тетяна — уособлення російської культури, вихована на "преданьях старины глубокой", хоча "с французскою книжкою в руках".
Євгеній Онєгін, за словами І.О. Гончарова, історико-літературний тип, художній образ, що відобразив у собі всі явища російського життя: співвіднесеність російської традиції і західноєвропейського впливу, старого, консервативного, і нового, породженого енергією французької революції та прогресивним явищем дворянського енциклопедизму. Образ головного героя поданий у причинно-наслідковому зв'язку. Євгеній Онєгін продукт часу, середовища, який носить в собі його пороки, і в той же час неабияка особистість. Спустошеність душі, розчарування, егоїзм і егоцентризм головного героя О. Пушкін лікує коханням, яке здатне відродити людську натуру.
Лєнський "с душою прямо геттингенской,... поклонник Канта и поэт" — романтик. З ним відбувається "звичайна історія": перетворення романтичної натури в обивателя: романтичний індивідуалізм, зіштовхнувшись з жорстокою дійсністю, терпить крах.
Образ Тетяни Ларіної — "прекрасный идеал". Щиросердне здоров'я Тетяни – від няньки "Филиппьевны седой". Простота, природність, щирість, рішучість, почуття обов’язку, цілісність натури набувають у жіночому образі національних рис.
Усім ходом оповіді роману О. С. Пушкін приводить нас до вирішення філософських і моральних проблем, твердить про неможливість справжнього щастя без високої мети.