- •Тема 8. Договори у сфері інтелектуальної власності
- •1. Загальні положення про договори в сфері інтелектуальної власності Види договорів у сфері інтелектуальної власності
- •2. Цивільно-правова характеристика авторських договорів
- •3. Поняття ліцензійних договорів
- •1. Загальні положення про договори
- •Види договорів у сфері інтелектуальної власності
- •2. Цивільно-правова характеристика авторських договорів
- •3. Поняття ліцензійних договорів
- •Види ліцензійних договорів і ліцензійних платежів
Тема 8. Договори у сфері інтелектуальної власності
1. Загальні положення про договори в сфері інтелектуальної власності Види договорів у сфері інтелектуальної власності
2. Цивільно-правова характеристика авторських договорів
3. Поняття ліцензійних договорів
Ключові слова: договір, зміст договору, предмет договору, істотні умови договору, порядок укладення договору, договір патентного пошуку, авторський договір, ліцензійний договір.
1. Загальні положення про договори
Велика можливість використання договору у всіх сферах життя суспільства як універсального регулятора відносин дозволяє охарактеризувати його як спільний правовий акт, який являє собою формалізоване вираження і закріплення відособлених погоджених автономних волевиявлень двох чи більше формально рівних суб'єктів права, які встановлюють їх взаємні юридичні права і обов'язки, виконання яких вважається обов'язковим
Словник Даля В. І. поняття договір визначає як домовленість, взаємна угода. На діловій мові договором називаються попередні умови або приватне зобов’язання, а здійснене на законних підставах – контрактом, умови його – кондиціями.
Луць В. В. дає наступне визначення договору, що ним визнається угода двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Він має укладатись тільки дієздатними особами, в установленій законом формі, предметом їхнього регулювання повинні бути майнові відносини, які ґрунтуються на законній основі.
Відповідно до ч.1. ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносяться між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво - чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини).
Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тощо). Проте там договір виступає як категорія відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірних відносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством.
Отже, договору як юридичному факту властиві такі ознаки:
1) в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному;
2) договір — це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Саме за цією ознакою цивільно-правовий договір відрізняється від договірних форм, що використовуються в інших галузях права (трудовому, екологічному тощо), набуваючи там певних специфічних рис.