44. Статутний і резервний капітал ат за зу «Про акціонерні товариства».

Стаття 14. Статутний і власний капітал акціонерного товариства

1. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

2. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

4. Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 15. Збільшення статутного капіталу

1. Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

3. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

4. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається.

5. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства для покриття збитків не допускається.

Обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону, на дату реєстрації змін до статуту товариства.

Стаття 16. Зменшення статутного капіталу

1. Статутний капітал акціонерного товариства зменшується в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.

2. Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом 30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

3. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 30 днів після надходження йому зазначеного в частині другій цієї статті повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.

У разі, якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язань перед ним.

4. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

Стаття 19. Резервний капітал

1. Резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.

2. Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Законами можуть бути додатково передбачені також інші напрями використання резервного капіталу.

3. Акціонерне товариство, яке здійснює розміщення тільки простих акцій, має право формувати резервний капітал у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

4. Акціонерне товариство, яке здійснює розміщення простих та привілейованих акцій, зобов'язане формувати резервний капітал у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

45. Представництво акціонерів на загальних зборах.

Стаття 39. Представництво акціонерів

1. Представником акціонера на загальних зборах акціонерного товариства може бути фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а також уповноважена особа держави чи територіальної громади.

Посадові особи органів товариства та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів товариства на загальних зборах.

Представником акціонера - фізичної чи юридичної особи на загальних зборах акціонерного товариства може бути інша фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а представником акціонера - держави чи територіальної громади - уповноважена особа органу, що здійснює управління державним чи комунальним майном.

2. Акціонер має право призначити свого представника постійно або на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

3. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому передбаченому законодавством порядку.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерного товариства може містити завдання щодо голосування, тобто перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно проголосувати. Під час голосування на загальних зборах представник повинен голосувати саме так, як передбачено завданням щодо голосування. Якщо довіреність не містить завдання щодо голосування, представник вирішує всі питання щодо голосування на загальних зборах акціонерів на свій розсуд.

Акціонер має право видати довіреність на право участі та голосування на загальних зборах декільком своїм представникам.

Акціонер має право у будь-який час відкликати чи замінити свого представника на загальних зборах акціонерного товариства.

Надання довіреності на право участі та голосування на загальних зборах не виключає право участі на цих загальних зборах акціонера, який видав довіреність, замість свого представника.

46. Наглядова рада АТ. Обрання її членів.

1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

2. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

3. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

4. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Стаття 51. Створення наглядової ради акціонерного товариства

1. Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

2. В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

У такому разі передбачені цим Законом повноваження наглядової ради з підготовки та проведення загальних зборів здійснюються виконавчим органом, якщо інше не встановлено статутом акціонерного товариства.

3. Порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначається цим Законом, статутом товариства, положенням, про наглядову раду акціонерного товариства, а також договором, що укладається з членом наглядової ради. Такий договір від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. Такий цивільно-правовий договір може бути або оплатним, або безоплатним.

4. Член наглядової ради, який є представником акціонера - юридичної особи або держави, не може передавати свої повноваження іншій особі.

Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається на загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.

Стаття 53. Обрання членів наглядової ради

1. Члени наглядової ради акціонерного товариства обираються з числа фізичних осіб, які мають повну дієздатність.

Акціонер може мати необмежену кількість представників у наглядовій раді. Порядок діяльності представника акціонера у наглядовій раді визначається самим акціонером. Загальні збори товариства можуть встановити залежність членства у наглядовій раді від кількості акцій, якими володіє акціонер.

2. Повноваження члена наглядової ради дійсні з моменту його затвердження рішенням загальних зборів товариства.

3. Обрання членів наглядової ради публічного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування.

Обрання членів наглядової ради приватного товариства здійснюється за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради приватного товариства визначається його статутом.

4. Одна й та сама особа може обиратися до складу наглядової ради неодноразово.

5. Член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом ревізійної комісії (ревізором) цього товариства.

6. Кількісний склад наглядової ради встановлюється загальними зборами.

До складу наглядової ради в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій від 100 до 1000 осіб повинні входити не менше ніж п'ять осіб, з кількістю понад 1000 - не менше ніж сім осіб, а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій понад 10000 осіб - не менше ніж дев'ять осіб.

7. Якщо кількість членів наглядової ради становить менше половини її кількісного складу, товариство протягом трьох місяців має скликати позачергові загальні збори для обрання решти членів наглядової ради, а в разі обрання членів наглядової ради шляхом кумулятивного голосування - для обрання всього складу наглядової ради.

8. Член наглядової ради здійснює свої повноваження на підставі договору з товариством.

Від імені товариства договір підписує особа, уповноважена на те загальними зборами.

У договорі з членом наглядової ради товариства може бути передбачена виплата йому винагороди та можливість сплати товариством за нього внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Дія договору з членом наглядової ради припиняється у разі припинення його повноважень.

Виконання повноважень члена наглядової ради державними службовцями здійснюється у випадках та в порядку, визначених законом. Виконання повноважень члена наглядової ради особами, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, здійснюється відповідно до законодавства.

47. Порядок виплати дивідендів в АТ та обмеження щодо їх виплати.

Стаття 30. Порядок виплати дивідендів

1. Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

2. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

3. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.

4. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.

У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

5. У разі реєстрації акцій на ім'я номінального утримувача товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, самостійно виплачує дивіденди власникам акцій або перераховує їх номінальному утримувачу, який забезпечує їх виплату власникам акцій, на підставі договору з відповідним номінальним утримувачем.

Стаття 31. Обмеження на виплату дивідендів

1. Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

2. Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) товариство має зобов'язання про викуп акцій відповідно до статті 68 цього Закону;

2) поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю.

3. Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, власники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

48. Порядок проведення загальних зборів АТ.

Відправним пунктом проведення зборів акціонерів є ініціатива, яка може виходити, в тому числі, й від акціонера. При цьому ч. 4 ст. 45 Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII (далі – Закон про ГТ) містить норму, що встановлює визначений ценз для акціонера-ініціатора зборів – такий акціонер (група акціонерів) має володіти більше ніж 10% голосів. Саме акціонер (група акціонерів) з таким пакетом акцій зможе скликати збори самостійно у випадку, якщо правління у 20-денний термін не виконає вимогу про скликання зборів. Хотілося б акцентувати увагу на даній нормі Закону про ГТ, оскільки це досить рідкісний випадок, коли право акціонера підкріплене реальним механізмом його реалізації.

Однак виникають і ускладнення. Однією з перших проблем, з якою зіштовхується акціонер-ініціатор зборів, є проблема фінансування заходу. Слід відзначити, що скликання зборів – це досить недешеве задоволення, й ініціаторові доводиться нести витрати з розсилання персональних повідомлень акціонерам (їхня кількість може обчислюватися тисячами), публікації оголошень у газетах, оренди приміщення, оплати послуг реєстратора і т.і. Разом з тим, Закон про ГТ не встановлює шляхів вирішення цього питання – фактично акціонер не має підстав вимагати від товариства або інших акціонерів компенсації витрат, понесених ним у зв’язку зі скликанням зборів. Очевидно, що дана ситуація лякає деяких акціонерів, особливо міноритарних, оскільки очікуваний позитивний ефект від зборів (наприклад, нарахування й виплата дивідендів) може виявитися меншим за понесені витрати. На практиці дане питання можна вирішити шляхом внесення норми про порядок компенсації акціонерові витрат, понесених у зв’язку зі скликанням загальних зборів, до статуту або внутрішнього положення товариства. Наприклад, у затвердженому Фондом державного майна (далі – ФДМ) зразку статуту ВАТ передбачено, що всі витрати в такому випадку несе товариство.

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ

Наступною проблемою є повідомлення акціонерів про збори. Якщо з оголошеннями в пресі все більш менш зрозуміло (як правило, газети досить охоче беруться за розміщення оголошення від акціонера за умови, що він підтвердить факт володіння більше ніж 10% акцій товариства й факт звернення з вимогою про скликання зборів до правління товариства), то персональне повідомлення акціонерів має свої особливості. Ця особливість полягає в тому, що перелік акціонерів міститься, звичайно ж, у реєстрі власників іменних цінних паперів товариства. Пункт 10.7 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 (далі – Положення про ведення реєстрів), передбачає зобов’язання Реєстроутримувача на вимогу і за рахунок акціонерів, які володіють у сукупності більш ніж 10% голосів, направити повідомлення власникам іменних акцій про скликання позачергових зборів акціонерного товариства й провести реєстрацію учасників зборів під час їх проведення, якщо зазначене передбачене договором. Однак нечіткість даної норми припускає можливість порушень.

Реєстроутримувачем найчастіше є сам емітент (фактично – його правління), а якщо його функції виконує незалежний реєстратор, то він може мати з правлінням емітента гарні стосунки, засновані на багаторічному досвіді співробітництва. Інакше кажучи, реєстроутримувач може бути зацікавлений у тому, щоб збори, які ініціює акціонер, не відбулися. І саме в такому випадку може бути використана нечіткість норми п. 10.7 Положення про ведення реєстрів – реєстроутримувач може ухилятися від підписання договору з акціонером взагалі або пропонувати невигідні умови такого договору (наприклад, реєстроутримувач погоджується розіслати персональні повідомлення акціонерам про скликання позачергових зборів протягом двох місяців, посилаючись на неможливість організувати розсилку в більш короткий термін у зв’язку з перебуванням співробітників у відпустках). Дану ситуацію можна було б поліпшити шляхом внесення змін до зазначеного п. 10.7 Положення про ведення реєстрів. Зокрема варто встановити граничні терміни виконання реєстроутримувачем вимоги акціонерів, що володіють більше ніж 10% голосів, про направлення повідомлень власникам акцій про проведення позачергових зборів, а також виключити умову наявності договору, на підставі встановлених тарифів вважаючи достатньою оплату акціонерами послуг реєстроутримувача.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ ЗБОРІВ

Заслуговує на увагу також участь акціонера в корегуванні порядку денного загальних зборів акціонерного товариства. Так, ч. 2 ст. 43 Закону про ГТ встановлює право кожного акціонера вносити пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніше ніж за 30 днів до їхнього скликання. Пропозиції акціонерів, які володіють більше ніж 10% голосів, обов’язково мають бути включені до порядку денного. При цьому рішення про включення пропозицій до порядку денного зборів приймає виконавчий орган товариства.

Таким чином, навіть якщо правління товариства цілком відсторонилося від питань організації зборів (а то й відкрито вчиняє деструктивні дії) й збори проводяться з ініціативи акціонерів, що володіють більше ніж 10% голосів, повноваження з ухвалення рішення про внесення змін до порядку денного зборів залишаються в компетенції саме правління товариства. Але якщо правління вже відмовилося задовольнити вимогу акціонерів про скликання позачергових зборів, то чи можна сподіватися, що це саме правління прислухається до прохань інших акціонерів про доповнення порядку денного таких зборів?

І не менш цікавим аспектом цього питання – спосіб повідомлення акціонерів про зміну порядку денного зборів. Частина 3 ст. 43 Закону про ГТ встановлює, що рішення про внесення змін до порядку денного зборів мають бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніше ніж за 10 днів до проведення зборів у передбаченому статутом порядку. І якщо в статутах а-ля “типовий статут ФДМ” зазвичай вказується, що про зміни до порядку денного зборів акціонери сповіщаються тим самим способом, що й про проведення зборів, то останнім часом все частіше стали з’являтися статути, які передбачають такі способи повідомлення акціонерів як публікація оголошення в місцевій газеті, по радіо і т.і. Інакше кажучи, акціонер, який одержав повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства з порядком денним, що не зацікавив його, може й не довідатися, що напередодні зборів порядок денний був доповнений ще величезною кількістю питань.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ АКЦІОНЕРІВ

З лютого 2002 р. набрали чинності зміни до Закону про ГТ, у світлі яких загальні збори акціонерів проводяться на території України, як правило, за місцем знаходження підприємства. Саме фраза “як правило” й зіпсувала практично весь зміст таких змін. Фактично норма Закону про ГТ не вимагає проведення зборів саме за місцем перебування підприємства (територія далеко не кожного підприємства є придатною для проведення зборів), а тільки вказує один з можливих варіантів. З таким самим успіхом збори можуть бути проведені в будь-якому іншому місці України (очевидно, що й на території посольств України за кордоном, і на суднах під українським прапором). Але цілком очевидним є той факт, що основна маса міноритарних акціонерів не з’явиться на загальні збори, якщо такі збори проходитимуть на значному віддаленні від місця проживання основної маси акціонерів і якщо не існує зручних транспортних маршрутів до місця їх проведення.

Цікавим, на мій погляд, є такий казус. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону про ГТ, загальні збори акціонерів можуть проводитися за межами території України. Це допускається тільки у випадку, якщо на день проведення загальних зборів 100% акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації (в тексті Закону про ГТ саме так записано – через кому, а не через союз “або”). Таким чином, якщо читати буквально, то для проведення загальних зборів за кордоном потрібно, щоб серед акціонерів були й іноземці, й особи без громадянства, й іноземні юридичні особи, і міжнародні організації. Однак викликає сумнів один факт: навряд чи на момент повідомлення акціонерів про збори їх ініціатор може бути впевнений, що на день проведення загальних зборів (а це не раніше ніж через 45 днів) серед акціонерів товариства не буде жодного резидента України. Зрозуміло, що передбачити склад акціонерів через півтора-два місяця досить складно. До того ж у даній ситуації можна чітко окреслити спосіб зірвати заплановані за кордоном збори – передати одну акцію товариства резидентові України. Тоді в день проведення зборів виявиться, що ці збори акціонерів за кордоном проводити не можна.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ АКЦІОНЕРІВ З ДОКУМЕНТАМИ

Надзвичайно гостро постає проблема ознайомлення акціонерів з документами, пов’язаними з порядком денним зборів. У кращому випадку такі документи акціонер може побачити тільки за кілька днів до зборів, або й безпосередньо в день зборів. Відсутність можливості ознайомитися з документами робить акціонера практично беззбройним під час зборів (він не може адекватно сприймати всі обговорювані питання), й позбавляє його доказової бази у випадку спроби оскарження результатів зборів.

Крім всього іншого, законодавство не врегулювало механізм надання акціонерам можливості ознайомитися з документами, що кінець кінцем також призводить до порушення прав акціонера. Такий механізм можуть встановити статут або внутрішні положення акціонерного товариства, але на сьогодні це скоріше є виключенням, ніж правилом.

Продовжуючи тему, можна було б торкнутися й інших, не менш актуальних проблем, зокрема можливості реалізації прав акціонерів під час реєстрації для участі в зборах, під час контролю за реєстрацією акціонерів та їхніх представників для участі в зборах, під час голосування на зборах, підрахунку голосів і в багатьох інших випадках. Однак дана стаття не покликана детально аналізувати весь комплекс існуючих проблем, а прагне лише освітити деякі з них.

Згадаємо також про Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України, затверджені рішенням ГКЦБФР від 2 червня 2002 р. № 190. І хоча щодо окремих положень цих Рекомендацій існують сумніви на предмет їх відповідності чинному законодавству (наприклад, положення про розширення виняткової компетенції загальних зборів акціонерів), комплексний підхід авторів і глибина розробки матеріалу заслуговують на увагу.

На завершення хотілося б відзначити, що чинна нормативна база України не дозволяє забезпечити гідний захист прав акціонерів. Очевидно, ситуація може кардинально змінитися тільки з прийняттям нових законів, оскільки “залатувань” чинного Закону про ГТ, до того ж безсистемних і не комплексних, вже явно недостатньо.

http://ukr-pravo.at.ua/index/0-740