8.7 Ставлення до праці, його об”єктивні та суб”єктивні чинники та показники.

Характер і зміст праці формують ставлення до неї — історично змінну х-ку трудової діяльності. Залежно від змісту і х-ру праці переважає ставлення до неї як до засобу, що забезпечує існування (засіб реаліз ін потреб), чи як до первинної життєвої потреби. Відтак ставлення до праці може бути:

• Як до соц житєвої цінності, що виражає місце тр діяльності в заг с-мі цінностей суспільства та особистості;

• Як до конкретного виду трудової діяльності, професії, що має певний соц статус і престиж;

• Як до конкретної роботи з урахуванням змісту та умов праці, потреб і мотивів, зв”язаних з даною роботою, на даному робочому місці, у даній в-чій організації.

Саме вивченню цього останнього ставлення з урахуванням мотивів трудової діяльності, що визначають поведінку людини у виробничій ситуації, соціологи приділяють найбільшу увагу.

Об”єктивними показниками ставлення до праці є рівень відповідальності, сумлінності, ініціативності та дисциплінованості.Суб”єктивними показниками ставлення до праці є заг задоволення працею та її умовами — зар платою, змістом праці, взаємовідносинами із керівником та колегами, виробничими умовами тощо.

Розрізняють такі типи ставлення до праці: супернормативне (виключно сумлінне, яке відповідає всім чинним нормам); субнормативне (недостатньо сумлінне); ненормативне (несумлінне).

8.8 Цінності праці. Види ціннісної орієнтації у сфері праці.

Цінність — це усвідомлена людьми значущість певного об”єкта. Для оволодіння ним люди здатні пожертвувати всім. Визнані особистістю соц цінності перетворюються на її ціннісні орієнтації. Завдяки цьому людина ніби виривається з полону мотивів і прямує до цінностей. Цінності стають метою життя індивідів, решта відступає на другий план. Якщо такими є цінності праці, то вона із примусової перетворюється на вільну. Мета виконує інтегруюючу роль: стимули, мотиви і цінності, якщо вони усвідомлюються людиною, стають метою її праці. Коли у людини щось не виходить із досягненням мети, то вона відчуває невдоволення.Невдоволення — емоційно забарвлений стан незбалансованості між прагненнями, нереалізовані мотиви, неможливість досягнення мети, реалізації головної цінності життя. Міра задоволення працею, що є головним об”єктом вивчення соціологами, — це суб”єктивна оцінка працівниками можливостей реалізації своїх вимог до змісту, характеру та умов праці. Задоволення є комплексним показником, оскільки воно визначається не тільки змістом і характером праці, а умовами праці, зарплатою, відносинами в колективі тощо. Цей показник є головним у трудовій адаптаціії працівників.

8.9. Механізм мотивації праці

Мотивація праці – спонукання до активної тр діяльності, засноване на задоволення важливих для людини потреб та інтересів у визнанні, самореалізації, належності до певних соц кіл тощо. Мотиви є вн чинниками, тісно пов’язані з цінностями (усвідомленням значущості певного об’єкта) Вивчення працівника як суб”єкта трудової діяльності передбачає з”ясування його особистих інтересів і дає змогу пояснити можливість реалізації трудового потенціалу робітника, його активність у формуванні власного способу життя.

Основи мотивації – мотиватори, визнач предметно-зміст аспект мотивації (це чинники предмет оточення, потреби, інтереси, цінності) Трудова діяльність людини, як правило, одночасно грунтується на кількох мотивах, що становлять так зване мотиваційне ядро. Вона має певну ієрархічну структуру, яка залежить від конкретної трудоваї ситуації, тобто: вибору фаху або місця роботи; повсякденної праці за вибраним фахом; трудового конфлікту; зміни місця роботи або фаху; інновацій, зміни характеристик навколишнього средовища.

Мотивація як вн збудник зумовлена необх задоволення певних потреб. Потреби спонук до ек діяльності, постійно зростають, усклдн, це є передумовою розвитку і вдоскон особистості людини.

Здравомислов: 4 рівні мотивації: матеріальна заінтересов, зміст праці, взаємини в колективі, усвідомлення сенсу своєї праці.

Інтереси приводяться в дію мотиваційним механізмом, що становить сукупність зовн і вн умов, які спрямовують людину на здійснення певної труд діяльності. Гол – матер стимули, дієві лише тоді, коли результати правильно оцінюються ринком. Моральні.

Взаємозв’язок мкатегорій, що передають зміст мотиваційного механізму: потреби, інт- стимули, мотиви –заінтересованість-задовол потреб