- •Тема 1. Вступ до курсу. Предмет і метод економічної теорії План
- •Міні-лексикон:
- •1.1. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- •1.2. Предмет та об’єкт дослідження економічної теорії
- •1.3. Економічні категорії та закони. Пізнання та використання економічних законів
- •1.4. Функції економічної теорії
- •Функції економічної теорії
- •1.5. Методологія теоретико-економічних досліджень
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Економічна система суспільства.
- •Міні-лексикон:
- •3. Місце і роль власності в економічній системі. Сутність, види та форми власності.
- •Відносини з приводу привласнення об’єктів власності;
- •Відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності;
- •Відносини з приводу господарського використання об’єктів власності;
- •4. Економічні потреби та інтереси - головні рушійні сили економічного прогресу
- •Puc. 2.9. Потреби та інтереси як джерело активності економічних суб’єктів
- •Тема 3. Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція План
- •Міні-лексикон:
- •3.1. Виробництво як суспільний процес, його сутність та структура.
- •Робоча сила – у економічній теорії — здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності
- •Інформація
- •Підприємницькі здібності
- •Екологія
- •Підприємницькі здібності - це особливі здібності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі
- •3.3. Ефективність суспільного виробництва та її показники.
- •3.4. Благо як системоутворююча категорія господарювання. Товар та його властивості
- •3.5. Гроші як основоположна економічна категорія розвинутих товарних відносин. Теоретичні концепції виникнення грошей.
- •3.6. Функції грошей та їх еволюція.
- •Питання до самоконтролю:
- •Тема 4. Ринкова економіка: суть, структура
- •Міні – лексикон:
- •4.1. Поняття ринку та умови його функціонування
- •4.2. Ринковий механізм , його сутність та елементи
- •4.3. Структура ринку.
- •4.4. Інфраструктура ринку, її роль та значення.
- •4.5. Переваги та обмеження ринкової економіки
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Капітал як економічна категорія і фактор виробництва. План
- •Міні – лексикон:
- •5.1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- •5.2. Промисловий капітал, його кругооборот та оборот. Основний і оборотний капітал
- •Основний капітал - це капітал, авансований на засоби праці. Тобто, це поняття вужче, ніж поняття постійний капітал.
- •5.3. Витрати виробництва: сутність, структура, види та фактори, що визначають їх динаміку.
- •5.4. Природа та генезис торговельного капіталу. Витрати обігу та торговельний прибуток
- •Тема 6. Теорія поведінки споживача
- •Міні – лексикон:
- •6.1. Основний зміст теорії поведінки споживача
- •6.2. Корисність. Максимізація корисності.
- •Криві байдужості та їх властивості. Карта кривих байдужості.
- •6.4. Бюджетне обмеження та бюджетна лінія.
- •6.5. Умови рівноваги споживача
- •Тема 7. Підприємство в умовах ринкового господарювання План
- •Міні-лексикон:
- •7.1. Сутність та умови підприємницької діяльності.
- •7.2. Підприємство як суб‘єкт підприємницької діяльності.
- •7.3. Мотивація поведінки підприємства в умовах ринкового господарювання.
- •7.4. Ринково-конкурентне середовище функціонування підприємства.
- •Тема 8. Сутність процесу суспільного відтворення. Відтворення національного продукту і національного багатства План
- •Міні-лексикон:
- •8.1. Зміст процесу суспільного відтворення .
- •8.2. Система національних рахунків: сутність та методологічні принципи побудови.
- •8.3. Способи виміру валового національного продукту.
- •8.4. Економічне зростання, його типи та рушійні сили.
- •Тема 9. Макроекономічна рівновага та циклічність суспільного виробництва
- •9.1. Сукупний попит та сукупна пропозиція.
- •Чинники, що впливають на сукупний попит цінові чинники:
- •Нецінові чинники:
- •Чинники, що впливають на сукупну пропозицію цінові чинники:
- •До них можна віднести
- •9.2. Природа та специфіка циклічності економічного розвитку. Цикли і кризи.
- •9.3. Економічна сутність, соціально-економічні наслідки та види інфляції. Протиінфляційні заходи.
- •9.4. Зайнятість та безробіття: сутність, види, значення та наслідки.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Державне регулювання в умовах ринкової економіки. План
- •Міні-лексикон:
- •10.1. Необхідність та сутність державного регулювання в ринковій економіці.
- •10.2. Економічні функції і роль держави в різних економічних системах.
- •Основні методи державного регулювання економіки:
- •10.3. Фіскальна політика держави.
- •Податки класифікують на:
- •10.4. Кредитно-грошова політика держави та інструменти грошово-кредитного регулювання економіки.
- •10.5. Регулювання зайнятості та доходів.
- •10.6. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •Тема 11. Теоретичні аспекти ринкової трансформації економіки україни План
- •Міні-лексикон
- •11.1. Причини кризи та розпаду командно-адміністративної системи.
- •11.2. Трансформація відносин власності – основа перетворень економічної системи.
- •11.3. Демонополізація економіки та формування конкурентного середовища.
- •11.4. Реформування фінансово-кредитної системи.
- •11.6. Зовнішньоекономічна політика України в перехідний період.
- •IV. Закономірності розвитку світового господарства
- •Тема 12. Закономірності розвитку світового господарства План
- •Міні-лексикон
- •12.1. Об’єктивні передумови становлення та сутність сучасного світового господарства.
- •Етапи розвитку світового господарства:
- •12.2. Світовий ринок і міжнародна торгівля.
- •Теорії міжнародної торгівлі:
- •Показники зовнішньоторговельних відносин:
- •12.3. Міжнародні валютні відносини. Валютні ринки, валютні курси та механізм їх регулювання.
- •12.4. Глобалізація світогосподарських зв’язків та загальноцивілізаційні проблеми людства.
Тема 1. Вступ до курсу. Предмет і метод економічної теорії План
Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії як науки
Предмет та об’єкт дослідження економічної теорії
Економічні категорії та закони. Пізнання та використання економічних законів.
Функції економічної теорії
Методологія теоретико-економічних досліджень
Міні-лексикон:
Економіка. Меркантилізм. Фізіократи. Класична політекономія. Марксизм. Маржиналізм. Неокласицизм. Кейнсіанство. Інституціоналізм. Неокласичний синтез. Предмет економічної теорії. Економічна теорія. Політична економія. Економікс. Мікроекономіка. Макроекономіка. Мезоекономіка. Мегаекономіка. Метод економічної теорії. Економічна категорія. Економічний закон. Функції економічної теорії. Економічна політика Економічне мислення. Метод економічної теорії.
Рекомендована література
Основна: 2, 3, 9, 11,14.
Додаткова: 18, 23, 33,40,42,45,47,48,52,54.
1.1. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії як науки
Е
Економічна наука —вивчення
кожного
елемента
економічної системи, в тому числі
кожну із сфер процесу відтворення
(безпосереднє виробництво, обмін,
розподіл і споживання), її метою є
прагнення проникнути у глибинну
сутність досліджуваних явищ і процесів,
визначити їх найважливіші риси,
закономірності розвитку,
зовнішні форми вияву тощо
Економіка як наука сформувалася лише в XVI–XVII ст. Це період становлення капіталізму, зародження мануфактури, поглиблення суспільного поділу праці, розширення зовнішніх і внутрішніх ринків, інтенсифікації грошового обігу. Основні етапи розвитку економічної науки схематично можна зобразити наступним чином:
Рис. 1.1. Основні етапи розвитку економічної науки
Меркантилізм Першим напрямком в економічній теорії історично став меркантилізм (від франц. „мерканте" - торговець, купець). Представники цього напрямку (Т.Мен, А.Монкретьєн, Ж.Б.Кольбер) основне місце в економічних процесах відводили торгівлі. Це було зумовлено значним зростанням на початку XVII ст. обсягів торгівельних операцій, посиленням ролі і впливу представників торгового капіталу в економіці країни.........
У середині XVIII ст. на зміну меркантилістам прийшли фізіократи. Засновником цього напрямку в економічній теорії став Ф.Кене, а його найбільш відомі представники - А.Тюрго, В.Мірабо, Г.Летрон. Головною заслугою фізіократів є те, що вони вперше перенесли предмет економічного дослідження зі сфери обігу в сферу виробництва і цим заклали фундамент для аналізу капіталістичного виробництва,
Класична політекономія Дійсно науковий характер економічна теорія отримала у працях представників класичної школи політичної економії - В.Петті, П.Буагільбера, А.Сміта, Д.Рікардо. Цей напрямок в економічній теорії виник в епоху промислового перевороту і бурхливого розвитку продуктивних сил та капіталістичних економічних відносин у Великобританії. Основні теоретичні засади цієї школи: ідеї природного порядку, які визначають права приватної власності, свободи вибору, конкуренції; концепція „економічної людини", яка вступає в економічні відносини з метою реалізувати власні потреби та інтереси; ідеологія економічного лібералізму (від фр.lаіsеz fаіrе -дозволяйте робити все), відповідно до якої держава не повинна втручатись в економічну діяльність індивідів. Заслугою цієї школи є те, що її представники довели: в економічному житті панують об'єктивні економічні школи, а економічний розвиток - це природний процес, якому властиві свої внутрішні закони,
Марксизм Значний вплив на подальший розвиток економічної теорії мав марксизм. Спираючись на положення класичної школи, К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін розробили пролетарську політичну економію, яка стала теорією революційної боротьби робітничого класу проти буржуазії на рубежі ХІХ-ХХ ст. Виходячи із сучасної практики, важко не критикувати положення марксизму щодо економічної неспроможності капіталістичного виробництва та безперспективності його розвитку. Але не можна і не визнавати того внеску, який зробив марксизм у розвиток економічної теорії. К.Маркс у своїй теорії виходив з того, що основою розвитку суспільства є матеріальне виробництво, а між продуктивними силами і виробничими відносинами в суспільстві повинна існувати відповідність для гармонійного розвитку економічної системи. К.Маркс з великою силою свого таланту логічно описав механізм дії системи економічних законів у суспільстві, систему відтворення економічних процесів, механізм взаємодії процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання, причини виникнення та способи розв'язання економічних суперечностей, розробив методологію дослідження економічних процесів, яка використовується представниками всіх напрямків економічної думки до цього часу.
Маржиналізм Неокласичний напрямок в економічній науці виник наприкінці XIX ст. Основною неокласичною теорією вважається маржиналізм. До нього відносять австрійську (К.Менгер, Є.Бем-Баверк, Ф.Візер) та математичну школи (У.Джевонс, Л.Вальрас, В.Парето), американську школу граничної продуктивності (Дж. Б.Кларк), кембріджську школу (А.Маршал).
Основна ідея маржиналізму - дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі. Провідний принцип маржиналізму -суб'єктивно-психологічний підхід до економічних процесів і явищ, який дає можливість визначити загальні правила економічної поведінки господарських суб'єктів.
Серед сучасних напрямків економічної науки виділяють наступні:
Рис. 1.2. Напрями сучасної економічної науки
Неокласицизм Представниками неокласичного напрямку вважають також Дж.Хікса, Ф.Хайєка, Дж.Міда, Р.Солоу, М.Фрідмена. Усіх цих вчених об'єднує прихильність до вільної конкуренції, відстоювання принципу невтручання держави в економіку. Основна сфера їх дослідження - підприємство, споживач. Вони вважають, що ринок з його законами в змозі регулювати економічні відносини та встановлювати необхідні пропорції, він спрямовує виробництво на потреби споживачів, стимулює і забезпечує ефективність виробництва. Вони вивчають такі проблеми, як: механізм формування ринкової ціни та фактори, що його визначають; структуру потреб споживача і можливості їх задоволення при певному рівні доходів; формування витрат виробництва на певний товар; проблеми продуктивності капіталу. Сучасним варіантом неокласичної теорії вважається теорія раціональних очікувань, яка грунтується на тих самих принципах: раціональність поведінки господарських суб'єктів; повнота інформації; досконала конкурентність, негайна реакція попиту і пропозиції на нову економічну інформацію та ін,
Кейнсіанство Однією з найбільш відомих і визнаних у світовій економічній науці теорій у сучасному світі є кейнсіанство. Його засновник Дж.М.Кейнс в 30-х роках XX ст. запропонував принципово нові методи регулювання економіки, що базуються на новій економічній ролі держави. Поява цієї теорії зробила переворот в економічній науці, вивела економічну теорію із кризи, що назріла на початку XX ст., коли неокласичні методи регулювання економіки не змогли зарадити спаду виробництва, масовому безробіттю, інфляції, що охоплювали економіку всіх розвинутих країн. У праці Дж.М.Кейнса „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) були запропоновані методи, що могли вивести економіку з кризи: активне втручання держави в економіку, формування та стимулювання ефективного попиту, регулювання інвестиційної діяльності. Інструментами такого регулювання є державні інвестиції, державні закупки товарів, кредитні ставки, тобто грошово-кредитний та бюджетний механізми. Пізніше з'явились неокейнсіанські та посткейнсіанські теорії (Р.Харрод, Е.Домар, Е.Хансен, Дж. Робінзон та ін.), які пропонували свої варіанти державного впливу на економіку,
Інституціоналізм , — це сучасний напрямок у розвитку економічної теорії, що виник у США на початку XX ст. Його представники (Т.Веблен, У.Мітчелл, Дж.Гелбрейт, Я.Тінберген) вважають, що неокласики дуже спрощено трактують предмет економічної науки, що вона не може обмежуватись суто економічними відносинами, оскільки на її розвиток впливає низка соціально-економічних інститутів: держава, правові структури, банки, крупні корпорації, науково-дослідні інститути, політичні партії, церква, суспільні організації тощо. Вони виступають з критикою капіталізму, за розширення соціальних програм, створюють теорії соціально-економічного розвитку корпорацій, їхньою заслугою є розробка методологічних принципів соціології як науки,
Неокласичний синтез –представники школи (Дж.Хікс, П.Самуельсон) вважають, що залежно від стану економіки потрібно використовувати або кейнсіанські рекомендації державного регулювання, або рецепти економістів, які стоять на позиціях обмеження державного втручання в економіку. Найкращим методом регулювання вони вважають застосування грошово-кредитних інструментів.
.,