Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІУЛ ЕКЗАМЕН.docx
Скачиваний:
96
Добавлен:
15.06.2019
Размер:
160.91 Кб
Скачать

10) Франко. «Земле, моя всеплодющая мати»

Збірка: «З вершин і низин». Цикл: «Веснянки» Жанр: ліричний вірш Мотив: праці Віршовий розмір: 5-стопний хорей. Тема: зображення звернення ліричного героя до матінки землі з проханням дати йому сил і натхнення, щоб трудитися. Ідея: возвеличення прагнення працювати на благо своєї землі. Головна думка: «Силу рукам дай, щоб пута ламати, ясність думкам — в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать!» Художні засоби: Епітети – всеплодющая мати; кров безграничная. Метафори – дай теплоти, що розширює груди; дай і огню, щоб ним слово налити. Звертання – земле, моя всеплодющая мати. Риторичний оклик – вічну дай страгть! У вірші «Земле моя, всеплодющая мати» І. Франко пише про свій кровний зв’язок із народом. Нестерпно боляче було дивитися йому на знедолених, темних, безправних людей, не вистачало сил у нерівній боротьбі. Тому він звертається до матінки-землі із синівським проханням.

Ліричний герой розуміє, що бажані суспільні зміни можливі за умови, коли і він, і його однодумці набиратимуться сили в народі. Така ідея проймає поезію «Земле, моя всеплодющая мати…». Щоб бути нездоланним у поєдинку з реакцією, герой просить у рідної землі і краплю сили, яка живе в її глибині, і теплоти, що «розширює груди, чистить чуття», і вогню, щоб ним «слово налити», «правді служити».

11) Грінченко. Вірш із циклу «Зернятка»

XXXII Ні, не сумуй, поете безталанний, Що ти малий, поміж людьми незнаний, Що у тобі вбача людська юрба Такого, як сама вона, раба, Ще й гіршого, і подвиг твій великий Стріває сміх чи крик ворожий дикий: "Ти ще ж и в и й , — тим не прийшов твій час, Бо тільки смерть великих робить з нас".

12) Грінченко «Смутні картини»

Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд,- Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут. Не став би дивитись, схотів би забути, Так сили забути нема: То ріднії села, то ріднії люди, То наша Вкраїна сама!..

Автор з сумом описує картини занепадшої України, яку намагаються зпаплюжити. У вірші використовуються повторення.