МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
Рівненської облдержадміністрації
Рівненське територіальне відділення МАН України
Відділення: Хіміко-біологічне
Секція: Медицина
«Аномалії прикусу у дітей, розповсюдження, причини, наслідки, їх аналіз»
Наукову роботу виконала: Крупич Марія Олегівна Учениця 10-Б класу Рівненської спеціалізованої школи №15 Науковий керівник: Григус Ігор Михайлович
Рівне - 2012
Зміст
Перелік умовних скорочень 2
Вступ 3
Розділ I. Наукова (Теоретична) частина роботи «Сучасний підхід до діагностики та лікування аномалій прикусу» 6
1.1 Історія розвитку ортодонтії 6
1.2 Особливості формування і прояви фізіологічного і патологічного прикусу 7
1.3 Формування, причини деформації молочного і змінного прикусу. 10
1.4 Методи лікування наслідків деформації молочного і змінного прикусу 14
Розділ II. Практична частина роботи 19
2.1 Аналіз результатів дослідження 20
2.2 Дослідження діагнозів, визначення діагностичних критеріїв аномалії, терміни та результативність ортодонтичного лікування 26
Висновки 33
Список використаних джерел
Додатки
Перелік умовних скорочень
ЗЩА – зубощелепні аномалії
Вступ
Пріоритетним напрямком розвитку сучасної стоматології є збереження і підвищення рівня стоматологічного здоров’я. Ортодонтія відносно молодий розділ стоматології, але за останні десятиліття вона стала стрімко розвиватися, що пов'язано зі значною поширеністю зубощелепних аномалій. Останніми роками спостерігається тенденція, як до збільшення поширеності цих аномалій, так і до підвищення ступеня виразності їхніх естетичних, морфологічних і функціональних проявів. Одна з основних аномалії, яка все більше поширюється є аномалія прикусу. Аномалії прикусу - різні форми порушеного співвідношення зубів між собою в результаті неправильного змикання щелеп. У процесі розвитку і зростання зубощелепної системи і формування як тимчасового, так і постійного прикусу відбуваються природні зміни в положенні і взаємовідносинах окремих зубів, груп зубів, зубних рядів і прикусу в цілому. Аномалії прикусу виникають в результаті складної взаємодії генетичних факторів і факторів зовнішнього середовища, як загального, так і місцевого характеру. В 20-40-х роках наукові дослідження в області епідеміології зубощелепних аномалій були одиничними. Значно більшу увагу приділено цьому питанню за останні три десятиліття, про що свідчить зростання кількості публікацій. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я половина жителів Землі мають зубощелепні аномалії і в 70% випадках потрібно виправлення прикусу. Поширеність зубощелепних аномалій серед дітей та підлітків, за літературними даними, коливається в межах від 15% до 70%. При цьому в останні роки в Україні по розповсюдженості зубощелепні аномалії і деформації займають перше місце, серед інших стоматологічних захворювань, і мають чітку тенденцію до її зростання . В нашій країні зубощелепні аномалії зустрічаються в середньому у 33,7 - 37% обстежених, в період тимчасового прикусу - 24%, в період змінного прикусу - 49%, в період постійного прикусу (до 17 років) - 35%. Незважаючи на те, що сучасна ортодонтія в Україні зайняла вагоме місце в стоматології, вона перебуває лише на стадії розвитку та становлення. В сучасних соціально-економічних умовах України існують значні труднощі в її розвитку, зумовлені відсутністю нормативно-правових документів, що регулюють її функціонування, а також недостатністю бюджетного фінансування. Тому не вистачає ортодонтів, не вистачає ортодонтичного обладнання, яке в наявності досить дороге, немає професійної післядипломної підготовки лікарів-ортодонтів і організації їх роботи, т.д. Саме тому, велика кількість пацієнтів, які потребують ортодонтичної допомоги просто не в змозі ї отримати. Особливо важливо це для дитячого населення, яке в першу чергу потребує ортодонтичної допомоги. Неправильний прикус тягне за собою велику кількість наслідків, і один з найголовніших естетична проблема. Дитина з неправильним прикусом комплексує через свою зовнішність і часто навіть не хоче посміхатись, що призводить до значних проблем психологічного плану у майбутньому. А, що казати про порушення травної системи, патології скронево-нижньощелепних суглобів та й виникнення інших стоматологічних захворювань (карієс, парадонтит). Якщо дорослому пережити це набагато легше, то для дитини це чималий удар для здоров’я. Особливо для дітей в період молочного і змінного прикусу, коли зуби і прикус, тільки формуються, а весь організм посилено розвивається. Отже і актуальність моєї роботи полягає у тому, щоб привернути увагу держави та й власне батьків до такої проблеми, як неправильний прикус у дітей 3-12 років, тобто на етапах дитинства, молодшого і середнього шкільного віку. Я переконана, що ця робота дозволить фахівцям ознайомитися з сучасним станом знань про патології прикусу у дітей, розширить їхнє уявлення про цю хворобу, про її стан у Місті Рівному та Рівненському районі і припускаю, що допоможе зрозуміти сучасні проблеми лікування цієї аномалії.
Мета
Метою роботи було вивчення частоти патологій прикусу у місті Рівному і рівненському районі у динаміці 2007-2011 років і дослідження ефективності лікування різноманітних аномалій прикусу на сьогоднішній час.
Задачі дослідження: В даній роботі я намагалась:
Проаналізувати кількість відвідувань до ортодонта за рік, серед них по причині аномалій прикусу,число використання різних видів лікування (у нашому випадку це міогімнастика і знімних/незнімних апаратів), та кількість пацієнтів, що завершили лікування в період з 2007 по 2011 рік згідно документації Рівненської міської стоматологічної поліклініки. Вплив віку дитини на частоту виникнення аномалій. Частоту виникнення різних видів аномалій прикусу у різному віці.
Провести аналіз різних видів аномалій прикусу пацієнтів, дослідити естетичні та морфологічні порушення у пацієнтів, а також терміни лікування при різних аномаліях прикусу і оцінити ефективність та результативність лікування.
Довести важливість лікування неправильного прикусу, шляхом висвітлення наслідків, які він може створити.
Довести важливість розвитку ортодонтії в Україні, як необхідної частини стоматології, та й усієї медицини.
Наукова новизна
Гіпотеза дослідження
Зв’язок частоти виникнення різних видів аномалій прикусу з віком. Тенденція зростання розповсюдженості патології прикусу у дітей.
Предмет дослідження
З’ясувати причини збільшення частоти виникнення аномалій прикусу, причини завершення лікування на ранніх етапах, дослідити результативність лікування.
Об’єкт дослідження
1. Статистичні дані по частоті аномалій прикусу, а також відвідувань до ортодонта, використання різних видів лікування, пацієнтами, що завершили лікування в період з 2007 по 2011 рік.
2. Діагнози дітей, діагностичні критерії хворих, результати лікування.
Методи дослідження
Метод статистичного аналізу.
Метод обробки даних за допомогою електронних таблиць Microsoft Office Exel.
Розділ I. Наукова (Теоретична) частина роботи.
«Сучасний підхід до діагностики та лікування аномалій прикусу»
Питаннями виправлення неправильного прикусу зубів займається спеціальність, яка називається ортодонтія. Ортодонтія - (грец. orthos - прямий, лат. Dens, dentis - зуб) наука, яка вивчає етіологію, патогенез, клініку, діагностику, методи лікування та профілактики стійких аномалій та деформацій прикусу у дітей та дорослих і дослівно означає «рівні зуби».
1.1 Історія розвитку ортодонтії
Виправленням прикусу як тепер це називається ортодонтичним лікуванням, починав займатися ще Гіппократ за 400 років до нашої ери. Перші згадки в літературі про виправлення прикусу відносяться вже до 18 століття нашої ери, коли П'єр Фошар присвятив вирівнювання зубів цілий розділ своєї книги «Дантист Хірург». Термін "ортодонтія" був започаткований Лe Фулоном (1840) і трактувався як вирівнювання зубів. Повноцінно розвиватися як наука ортодонтія почала в другій половині 19 століття, саме в цей час з'явилися перші наукові роботи, що стосуються виправлення прикусу. Зокрема Норман Кінзлі почав використовувати тягу, для виправлення положення зубів і навіть написав в 1880 році книгу "Трактат про зубні аномаліях". Після з'явилися роботи доктора Фаррера, який займався розробкою і впровадженням у практику незнімних ортодонтичних апаратів, а також є автором книги "Трактат про порушення розташування зубів і їх корекції". На рубежі 19-20 століть починає активно розвиватися вчення про оклюзії та артикуляції, Едвард Енгль класифікує аномалії прикусу відповідно нормальної оклюзії зубів. Класифікацією Енгла ортодонти користуються і зараз. Крім того доктор Енгль є засновником Американської асоціації ортодонтів. Розвиткові ортодонтії надають великого значення, оскільки наявність зубощелепних аномалій призводить не тільки до значних морфологічних, функціональних, але й естетичних порушень, які в свою чергу призводять до порушення психіки ортодонтичних пацієнтів. Протягом багатьох років ортодонти займалися саме вирівнюванням неправильного розташування окремих зубів за допомогою спеціальних пристосувань - ортодонтичних апаратів. Створена у 1999 році Асоціація ортодонтів України, яку очолює професор П. С Фліс, завідувач кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені академіка O. O. Богомольця, сприяє розвиткові сучасної ортодонтії в нашій країні. Під її егідою проводяться міжнародні та республіканські науково-практичні конференції та семінари з обміну досвідом, з 2001 року видається журнал "Світ ортодонтії" як додаток до журналу "Сучасна стоматологія". Сучасна ортодонтія в Україні перебуває на стадії розвитку та становлення. Існують положення, до яких ортодонти ще не розробили єдиного підходу. Це стосується термінології, класифікацій зубо-щелепних аномалій та ін.
1.2 Особливості формування і прояви фізіологічного і патологічного прикусу
Прикус – це співвідношення зубних рядів при найбільш щільному змиканні зубів. Змикання зубів верхньої та нижньої щелеп при різних рухах останньої називається оклюзією. Прикуси класифікують за функціональною ознакою на 2 групи: фізіологічні і патологічні. Їх основна відмінність один від одного - це змикання зубних рядів. До фізіологічних відносять прикуси, які забезпечують повноцінну функцію незалежно від різних морфологічних особливостей, до патологічних — прикуси з порушенням функції. Фізіологічний прикус У клініці ортодонтії розрізняють чотири форми фізіологічного прикусу: ортогнатичний, прямий, біпрогнатичний та опістогнатичний. Всі ці прикуси мають однакові ознаки змикання в області молярів і премолярів і різні - в ділянці різців та іклів. Ортогнатичний прикус постійних зубів у центральній оклюзії характеризується наступними ознаками:
• верхні фронтальні зуби перекривають нижні на 1/3 довжини коронок нижніх зубів;
• горбок коронки верхнього ікла розташований між нижнім іклом і першим премоляром;
• середня лінія між центральними різцями верхньої й нижньої щелепи співпадає;
• мезіально-щічний горбок верхнього першого моляра розташований у поперечній борозенці однойменного нижнього зуба;
• кожен зуб верхньої щелепи має два антагоністи - однойменний і позаду стоячий (за винятком нижніх центральних різців і верхніх зубів мудрості);
• щічні горбики верхніх бічних зубів перекривають щічні горбики нижніх, а піднебінні горбики верхніх зубів розташовані між щічними і язичними горбиками нижніх;
• верхня зубна дуга має форму напівеліпса, а нижня - параболи, у тимчасовому прикусі - півколо на обох щелепах;
•зубні дуги верхньої й нижньої щелепи симетричні;
• у стані центральної оклюзії між усіма зубами (за винятком тих, що не повністю прорізалися) є повний оклюзійний контакт;
• у стані фізіологічного спокою між зубними рядами утворюється міжоклюзійний простір, що варіює в межах 2 мм.
При цьому прикусі характерний високий естетичний оптимум, найвищі показники функції жування, найкращі умови для формування соматичного ковтання й повноцінної функції язика. При прямому прикусі всі перераховані оклюзійні співвідношення зберігаються, за винятком характеру змикання фронтальних зубів, котрі контактують із нижніми ріжучими краями. Фізіологічна біпрогнатія - всі перераховані оклюзійні співвідношення зберігаються, за винятком характеру змикання фронтальних зубів - вони мають вестибулярний нахил верхніх і нижніх різців та іклів при незначному перекритті верхніми зубами нижніх. При опістогнатичному прикусі ікла й різці на обох щелепах нахилені в порожнину рота, контактуючи між собою шляхом перекриття нижніх зубів верхніми на рівні зубних горбків або шляхом крайового змикання, всі перераховані вище оклюзійні співвідношення зберігаються. Патологічний прикус (аномалії) Прикуси, при яких відзначається аномальне положення окремих зубів, деформації зубних дуг та їх аномальне співвідношення (зсув у сагітальному, вертикальному й трансверзальному напрямках), називають аномальними, або патологічними. Аномальні прикуси розглядають в трьох площинах: сагітальній, вертикальній, трансверзальній.
Відомі наступні види основних аномальних прикусів:
В сагітальній площині
1) прогнатичний (дистальний);
2) прогенічний (мезіальний);
В вертикальній площині
3) відкритий;
4) глибокий;
В трансверзальній площині
5) косий (перехресний);
У кожному виді прикусів можливий ряд варіантів, пов'язаних з характерною позицією перших молярів (нейтральна, дистальна або мезіальна), особливістю розвитку альвеолярних гребенів і положення щелеп, сполучення ознак основної аномалії з ознаками інших видів прикусу, наявності деформації зубних дуг (звуження, компресія або розширення, подовження або вкорочення), неповного або надмірного комплекту зубів.
1) Прогнатичний (дистальний) прикус
Один з найпоширеніших видів патології прикусу. Відмінна риса такого прикусу - це невідповідність у передньозадньому напрямку: або надмірно розвинена верхня щелепа або недорозвинена нижня щелепа.
2) Прогенічний (мезіальний) прикус
Характеризується переднім положенням нижньої щелепи по відношенню до верхньої. Одною з характерних ознак мезіального прикусу є виступаюче підборіддя. Таке підборіддя робить обличчя чоловіка вольовим, впевненим у собі, але навряд чи прикрасить дівчину.
3) Глибокий прикус
У нормі верхні зуби повинні перекривати нижні на 1 / 3 довжини коронки нижніх. Коли ж верхні зуби перекривають нижні більш ніж на половину їх довжини, то такий прикус вважається глибоким. Він може бути глибоким не тільки в передньому, але і в бічних відділах теж. 4) Відкритий прикус
Досить рідкісна патологія прикусу. Відкритим називають прикус, при якому зуби верхньої і нижньої щелепи не змикаються (не контактують). Патологія може спостерігатися в передньому відділі і бічному; в області кількох зубів або цілої групи зубів.
5) Косий (перехресний) прикус
У нормі всі верхні зуби повинні перекривати нижні в передньому відділі на 1 / 3 довжини коронки нижніх, а в бічному відділі зовнішні горби верхніх зубів повинні перекривати зовнішні горби нижніх зубів. Перехресний прикус - це порушення таких взаємин зубів у будь-яку сторону. Він може бути одностороннім і двостороннім, може бути в передньому відділів або в бічних відділах.
1.3 Формування, причини деформації молочного і змінного прикусу. Розрізняють три періоди розвитку прикусу: молочний, змінний, постійний. Кожен з цих періодів має свої закони розвитку. Тимчасові зуби, зачатки яких містяться в альвеолярних відростках щелеп, проходять певні етапи внутрішньощелепного розвитку, поступово прорізуються, формуючи прикус тимчасових(молочних) зубів. Молочний прикус поділяють на два періоди. Перший період (від 6 міс. до 3,5 року) характеризується незначним стиранням зубів, щільним стоянням їх в зубній дузі, ортогнатичним змиканням між зубними рядами. На шостому місяці життя дитини, починається прорізування тимчасових зубів, яке триває приблизно два роки, тобто до 3-3,5 років (прорізування молочних зубів закінчується до 2,5 років, але формування коренів зубів триває) життя дитини. Другий період (від 3,5 до 6 років) характеризується значним стиранням зубів, наявністю діастем у фронтальній ділянці, а також ковзаючим прикусом. Молочні зуби під впливом розвитку зачатків постійних зубів і щелеп зростання стають менш життєздатними – пульпова тканина їх перероджується, атрофується, коріння резорбуються, зуби розхитуються і випадають. До цього часу коронки молочних зубів розташовані з проміжками і нахилені вестибулярно, що пояснюється тиском розташованих з середини від них постійних зубів, які до того ж постійно розвиваються. Розсмоктуванню піддається перш за все та частина кореня молочного зуба, яка звернена до зачатка постійного зуба. Форма оклюзійної поверхні молочного прикусу на відміну від такої в постійному прикусі не має сагітального і трансверзального викривлення, а всі зуби своєю оклюзійною поверхнею знаходяться в одній горизонтальній площині. Молочні зуби є чинником, що стимулює зростання щелепних кісток, розвиток жувальної мускулатури, сприяють встановленню правильної артикуляції звуків, а також мають велике значення в підготовці їжі для засвоєння її дитячим організмом. Під час формування молочного прикусу необхідно особливо дбайливо контролювати його процес, а в разі необхідності стимулювати ріст недорозвинених відділів щелеп, тому що через ряд причин, про які йтиметься далі, прикус дитини може деформуватися в досить ранньому віці і потягти за собою ряд наслідків. Причини деформації молочного прикусу Найчастіше, порушення прикусу у дітей закладається ще на молочних зубах. Неправильний прикус може з'явитися вже в момент самого прорізування зубів, а може змінюватися на неправильний при зміцненні і зростанні молочних зубів. Серед причин неправильного прикусу в даний час на перше місце ставлять причини генетичні - успадкування особливостей будови щелеп та зубних рядів дітьми від їхніх батьків. Передачу ознак аномалій прикусу по спадковості встановити нелегко, тому що батьки хворих дітей нерідко бувають здоровими, однак є носіями патологічного гену. Як відомо є домінантні і рецесивні типи успадкування ознак. При домінантному типі відбувається його передача із покоління в покоління, при рецесивному неправильний прикус зустрічається не у кожному поколінні, але може зустрічатися у родичів (двоюрідних братів і сестер) [ст. 37 Григорьєва]. Тому спадковість відіграє важливу роль в формуванні аномалій прикусу, особливо молочного. На другому місці - перенесені хронічні захворювання, при яких порушується нормальний носове дихання, і дитина змушена дихати ротом. У нормі язик повинний розташовуватися всередині верхнього зубного ряду, кінчик язика повинен знаходитися поблизу неба. Тому верхній зубний ряд у нормі має форму еліпса, що відповідає формі язика. Щоки тиснуть на зуби зовні, а зсередини язик компенсує цей тиск. Коли дитина дихає ротом, його язик опускається вниз. Тиск на зуби з боку щік нічим не компенсується, і відбувається звуження верхнього зубного ряду. Замість еліптичної зубний ряд набуває трикутну форму. Замість U-образної, вона стає V-подібною. Внаслідок ротового дихання ріст нижньої щелепи сповільнюється, вектор зростання змінюється на вертикальний, розвивається прогнатичний прикус. Крім того, м'які тканини губ, язика і щік також безпосередньо беруть участь в доданні зростаючої щелепи «правильної» форми, і якщо рот весь час відкритий, розвиток щелепи, а відповідно і прикусу порушується. Однією з найпопулярніших причин формування неправильного прикусу є шкідливі звички, такі як: смоктання пальця, прикушення губи, а також занадто тривале використання пустушки дитиною. В цьому випадку можливе формування діастеми – збільшеної щілини між зубами. Патологічний прикус частіше формується у дітей, що перебувають на штучному вигодовуванні. При штучному вигодовуванні дитина замість смоктання часто змушена швидко ковтати молоко, нижня щелепа не працює, і її розміри продовжують відставати від розмірів верхньої щелепи. На формування неправильного прикусу може впливати вимушене закидання головки малюка під час сну або годування. Звуження або зсуву нижньої щелепи сприяє і звичка спати в одній і тій же позі (на спині, на боці, підкладання руки під щоку і т.д.) У більш пізньому віці дитина може неохоче їсти щільну, тверду їжу, а віддає перевагу м'якій їжі. У цьому випадку жувальний апарат працює не повністю, кістки щелеп розвиваються недостатньо, а зуби залишилися колишнього розміру і їм стає тісно і це може привести до появи викривлених зубів і їх неправильного положення. Важливу роль грають і терміни прорізання зубів. Вони можуть бути порушені із-за не достатку в організмі життєво важливих мінеральних речовин: кальцію, фтору. З 6-річного віку починається зміна молочних зубів постійними, яка закінчується до 12-14 років життя дитини. Молочні зуби, які відслужили свій термін, не можуть задовольняти вимогам зростаючого організму і поступаються місцем більш міцним і досконалим постійним зубам. До моменту прорізування постійних зубів корінь молочних зубів починає руйнуватися. Самий процес руйнування може початися в різних ділянках кореня, але завжди на тій стороні, яка прилягає до зубного мішечка постійного зуба. Це пояснюється тим, що прилегла до лунки і кореня молочного зуба частина мішечка з включеним в неї зачатком постійного зуба розростається, в ній з'являється рясна кількість судин, що сприяє резорбції стінки лунки молочного зуба. У кореня молочного зуба розвивається, крім того, грануляційна тканина, багата остеокластами, які й резорбують корінь (В. Воробйов і Г. Ясвоін). Змінний прикус умовно поділяється також на два періоди. Перший період (ранній) з 6 до 9 років,характеризується наявністю постійних центральних, латеральних різців і перших молярів. Другий період(пізній) з 10 до 12-14 років, характеризується тим, що молочні моляри вже міняються на премоляри, прорізуються ікла і другі моляри. (Фліс, Ортодонтія) Зміна зубів є періодом інтенсивного зростання щелепних кісток та їх альвеолярних відростків. Причини деформації змінного прикусу Раннє руйнування коронок зубів каріозним процесом, зниження висоти коронок молочних зубів, а також рання їх втрата призводять до значних змін у формуванні прикусу - до зрушень нижньої щелепи дистально або мезіально, до утворення косого і глибокого прикусу. Тривалі хронічні запальні процеси в області періодонтальних тканин молочних зубів можуть викликати запалення періодонтальних тканин зачатка постійного зуба, порушити його розвиток і прорізування, цим самим деформуючи його прикус. Часто буває, що ріст щелеп уповільнений і недостатній, щоб всі постійні зуби розмістилися в рівному ряду, і вони прорізуються поза рядом з піднебінної (язичної) сторони або з боку щік. В процесі установки зубів в правильні дуги, як було сказано раніше, має велике значення вплив місцевих сил жувального апарату: тиск щік, губ, язика і жувальний тиск, а для постійних зубів вирішальне значення має ще й взаємодія між молочним і постійним зубом, що прорізується (А. Я. Катц). Окрім цих причин, на деформацію прикусу змінного періоду впливають деякі причини, що й на молочний прикус. Наприклад хронічні захворювання дихальних шляхів, нестача кальції чи фтору і особливо м’яка їжа, через яку щелепи не розвиваються, т.д. 1.4 Методи лікування наслідків деформації молочного і змінного прикусу Наслідки деформованого молочного і змінного прикусу На розвиток постійних зубів впливає стан зубів молочного прикусу. Тривалі хронічні запальні процеси в області періодонтальних тканин молочних зубів можуть викликати запалення періодонтальних тканин зачатка постійного зуба, порушити його розвиток і прорізування. Тим більше при зміні на постійний прикус, молочні зуби збережуть свій патологічний вплив, і якщо не вилікувати молочний прикус, постійний, отримає його дефекти. Окрім цього, неправильний молочний та змінний прикус тягне за собою ряд наслідків,часто вже в молодшому віці. Неправильний прикус, дуже часто є результатом порушення функції дихання, міміки, мови і ковтання, з часом, це може призвести до розвитку ЛОР – захворювань, які дуже важко усунути. Ще одним з неприємних наслідків неправильного прикусу є патологія скронево-нижньощелепних суглобів. Скронево-нижньощелепного суглобів називається місце кріплення нижньої щелепи до скроневої кістки. Симптомами цієї патології є сильні головні болі, біль при жуванні їжі, звук «клацання» при відкритті рота. При неправильному прикусі в проміжках між зубами можуть утворюватися камені і неправильні зубодесневі кишені, що приводить до запалення ясен - пародонтиту. Порушення прикусу приводять до швидкого стирання зубної емалі і дентину. Із-за неможливості проводити ретельну гігієну порожнини рота зростає вірогідність виникнення карієсу. Порушення прикусу, в більшості випадків, призводить, до збільшення навантаження на зубний ряд у момент поглинання їжі. Таке порушення може призвести до руйнації зубного ряду. Через певний час людина, в нашому випадку дитина, може відзначити рухливість зубів (зубного ряду), а відповідно в подальшому і випадання зубів. Неправильний прикус приводить до оголення шийки зуба, внаслідок чого виникає проміжок між зубами. Якщо не почати лікувати неправильний прикус у ранній стадії, то це може призвести до пародонтозу. Порушення прикусу можуть впливати на здібність до жування, що приносить незручності і негативно позначається на процесі травлення(недостатнє пережовування їжі, може призводити до захворювань шлунково-кишкового тракту), а також може привести до синдрому мускульно-лицевої болі. Крім того, неправильний прикус веде до естетичних порушень, що позначається на формі обличчя і усмішки дитини, що може серйозно псувати її зовнішність. В молодшому віці дитинна не так реагує на це, але під час змінного прикусу, в віці 6-12 років, для багатьох дітей криві зуби стають справжнім комплексом неповноцінності. Неправильний прикус також може стати причиною психологічних проблем спілкування, дитина не хотітиме посміхатися. Більшість цих проблем не завжди зустрічаються у дітей з порушеним молочним прикусом, а якщо і зустрічаються то в досить несерйозному стані зазвичай, але можуть серйозно ускладнитися у старшому віці при сформованому постійному прикусі. Крім того існує ряд причин, чому необхідно лікувати аномалії прикусу в молодшому віці:
1. це дозволить запобігти проблеми з зубами і зі здоров'ям в цілому вже в дорослому віці;
2. виправлення неправильного прикусу у дитини відбувається набагато швидше, ніж у дорослої людини;
3. виправляючи неправильний прикус у дитини, можна впливати на напрямок росту зубів і коригувати розвиток щелепи, що неможливо у вже дорослої людини;
4. діти психологічно легше переносять присутність в роті різних ортодонтичних пристроїв, завдяки тому, що сучасні пристрої зовні досить привабливі для дитини.