Лекція № 1 Основи теорії організації
1.Сутність організації виробництва
2.Закони організації в статиці(структурах) і динаміці(процесах)
Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування і координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Об'єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.
Організацію виробництва слід розглядати як науку, тобто, систему знань, і як процес із відповідною технологією, своїми формами і методами протікання. Але в будь-якому випадку ці площини трактування організації опираються на спільні закони та принципи, хоч можуть мати різні механізми їх прояву. Таким чином, концептуальні засади організації виробництва виражають певні теоретико-методологічні аспекти предмету дослідження, які мають важливе прикладне спрямування.
Концепція повинна віддзеркалювати дію законів, які формують і регулюють взаємозв'язки в межах системи, закономірності, які фіксують тенденції взаємодії всіх факторів процесу виробництва і виробничої системи; принципи, які забезпечують розвиток системи, чинники - як дієві сили, які сприяють або не сприяють (гальмують) поступу системи; механізм - як конкретні форми і методи реалізації дії законів у системі.
Основне завдання організації виробництва як науки полягає в становленні причинно-наслідкових зв'язків, пізнанні законів і закономірностей властивих організації виробництва з метою визначення і здійснення на практиці ефективних форм, методів та умов виробничої діяльності. Предметом науки організація виробництва є вивчення і узагальнення організаційних відносин у сфері безпосереднього виробництва матеріальних благ. Суть організаційних відносин зводиться до відносин, які забезпечують узгоджену взаємодію елементів виробничого процесу з метою випуску якісної і конкурентоспроможної продукції з оптимальними трудовими і матеріальними затратами. Схематично сутнісна характеристика концепції організації виробництва представлена на мал..1.1 - Загальна концепція
Формують поведінку системи(структуру)
і процеси
Закони
закономірності
Вивчають тенденції як результат
взаємодії елементів
Принципи
Забезпечують цілеспрямований напрямок
і її порядок
Чинники
Сприяють або гальмують розвиток системи
Методи
Дозволяють практично реалізувати дію
законів
Форми
Матеріалізують характер прояву законів
Послідовна взаємодія основних компонентів концепції організації виробництва: закони, влив( дія), механізм дії(форми, методи, процес, технологія), результат.
Ключовими в теорії організації виробництва є закони, які відображають істотні та сутнісні відносини між елементами системи і самі впливають на її поведінку. При цьому, дія законів спрямована як на статику (структуру), так і на динаміку, тобто на процеси розвитку системи. Знання законів дозволяє ефективно організувати виробництво і забезпечити розвиток системи в потрібному напрямку.
З цією метою виділимо головні закони, які треба враховувати при організації виробництва,
Перечень и краткое определение законов организации
Наименование закона |
Краткое определение закона |
Законы организации, проявляющиеся преимущественно в статике (структурах) |
|
Закон композиции
Закон пропорциональности
Закон наименьших
Закон онтогенеза |
Закон отражает необходимость согласования целей организации: они должны быть направлены на поддержание основной цели более общего характера Закон отражает необходимость соотношения между частями целого, а также их соразмерность, соответствие или зависимость
Структурная устойчивость целого определяется его наименьшей частичной устойчивостью. (Например, прочность цепи определяется, при прочих равных условиях, наименее прочным звеном.) Закон предопределяет, что каждая организация проходит в своем развитии следующие фазы жизненного цикла: становление, расцвет, угасание |
Законы организации, проявляющиеся преимущественно в динамике (процессах) |
|
Закон синергии
Закон информированности—упорядо ченности
Закон единства анализа и синтеза
Закон самосохранения |
Сумма свойств организованного целого не равна арифметической сумме свойств каждого из его элементов в отдельности Закон утверждает, что в организационном целом не может быть большего порядка, чем в упорядоченной информации
Процессы анализа (т.е. разделения, дифференциации и т.д.) дополняются синтезом (т.е. противоположными процессами соединения, интеграции и т.п.). Сначала проводится анализ, затем — синтез Любая реальная физическая (организованная) система стремится сохранить себя как целостное образование и, следовательно, экономнее расходовать свой ресурс |
Властивості виробничої системи, що визначають її поведінку
№ п/ч |
Властивості |
Характер впливу |
1 |
адаптації |
Забезпечує ефект зниження чутливості виробничої системи до подразників зовнішнього середовища; таким чином підвищується ступінь життєздатності підприємства при будь-яких умовах |
2 |
пріоритету |
Фокусує конкретне в загальному, що дозволяє виділити головні завдання і не розгубитися в потоці хаосу |
3 |
активності |
Передбачає розумний баланс між акумулюванням енергії та її використанням, що проявляється в нагромаджені виробничого потенціалу і ефективній його віддачі. Цей закон співзвучний із законом руху. |
4 |
корисного ефекту |
Заставляє завжди діяти з позиції вигоди і оцінювати за допомогою коефіцієнта реальності і коефіцієнта віддачі результати функціонування системи |
5 |
зворотного зв'язку |
Трактується ще як закон причин і наслідків. Визначає характер впливу (прямий, не прямий) і характер віддачі |
6 |
Універсальної інерції |
Дозволяє стало функціонувати виробничій системі у вибраному напрямку за різних умов, детермінувати поведінку і прогнозувати дії системи. |
7 |
руху |
Забезпечує певний розумний ритм і еволюційну форму розвитку системи відповідно до зміни зовнішніх чинників середовища |
8 |
"золотого січення" |
Сприяє формуванню правильних пропорцій і оптимальному співвідношенню між принципами організації, що забезпечить побудову ідеальної моделі організації виробничої системи. Це універсальний закон. |
У даній таблиці відображені загальні закони виробничої системи, які можуть доповнюватися специфічними законами функціонування окремих елементів системи.
Механізм дії законів починає ефективно працювати, якщо вони доповнюються закономірностями і принципами, які конкретизують дію законів, відображаючи якийсь певний напрямок їх прояву, а також при дотриманні відповідних умов - впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, які можуть стимулювати або гальмувати параметри виробничої системи.
Серед важливих закономірностей виділяють такі:
-відповідність організації виробництва її цілям;
-відповідність форм і методів організації виробництва рівню розвитку його матеріально-технічної бази;
-відповідність організації виробництва конкретним виробничо-технічним умовам;
-відповідність між рівнем організації виробництва і системою управління,
- еволюція форм і методів організації виробництва адекватно до основних тенденцій економічного розвитку.
Ефективний механізм організації виробництва обов'язково має враховувати фактори впливу на систему, тобто певний інструментарій організації і важелів впливу на виробництво. Отже, можемо побудувати своєрідну модель організації виробництва, зображену на рис. 1.3.
Організація виробництва протікає в часі, який характеризує динаміку Процесу, і відбувається в просторі, який відображає статику виробничої системи, тобто її структуру і структуру виробничого циклу. Динамічність процесу є фактором часу і втілюється у виробничому циклі.
Ефективне поєднання всіх елементів в часі і просторі забезпечується раціонально побудованою формою організації виробничого процесу і методами організації. Так формується механізм організації виробництва, який в різних умовах працює по-різному. Багато організаційних питань можна успішно вирішити не тільки на основі комплексного підходу до виробничої системи і знання закономірностей її прояву, але обов'язково треба враховувати внутрішній склад системи: технологічні процеси, особливості формування виробничих потужностей, конструкторські характеристики продукції, технологію її виготовлення, особливості технічної підготовки виробництва і системи освоєння нової техніки та організацію контролю якості виготовлених виробів. Усе це дозволяє сформулювати системну концепцію організації виробництва, в якій окремо виділити організацію функціонування елементів виробничої системи та організацію комплексу функціональних підсистем. В загальному вигляді функціональна структура організації виробництва представлена на рис. 1.4.
Наука організації виробництва за своїм змістом є багатоелементною, тому для ґрунтовного її розуміння виділимо основні із них:
1. Методологічний аспект - відображає єдність і цілісність наукових знань для організації виробництва.
2. Організаційний аспект - відображає стан і перспективи розвитку раціонального поєднання в часі і просторі всіх елементів виробничої і функціональної підсистеми.
Економічний аспект показує вплив економічних чинників на ефективність функціонування системи та економічну оцінку вибору формі методів організації виробництва.
Технологічний аспект - визначає рівень технологічності організаційних процесів системи.
Правовий аспект - відображає відносини між різними ієрархічними рівнями системи.
Чинники |
|
Організація виробництва |
|
Закони |
|
|
Принципи |
Час |
|
Простір |
|||
|
|
|
|
||
Форми прояву організації виробництва в часі і просторі |
|||||
|
|
|
|
|
|
Динаміка |
Статика |
||||
|
|
|
|
||
Виробни- чий процес |
Виробнича Структура |
||||
|
|||||
|
7 |
|
|
||
Виробни- чий цикл |
|
Структура виробничо- го циклу |
|||
|
|||||
|
Рис. 1.3. Модель організації виробництва в часі і просторі.