1. Правова основа діяльності та повноваження прокурора щодо захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових та інших рішень.

Конституція України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України (ч.5 ст. 124). Однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду (п.9 ч.3 ст.129). Конституційні засади обов’язковості судових рішень, які набрали законної сили, реалізовані і в інших законодавчих актах: Законі України «Про судоустрій України» (ч.2 ст.11), Цивільному процесуальному кодексі України (ч.1 ст.14), Кодексі адміністративного судочинства України (ч.2 ст.14, ч.1 ст.255), Господарському процесуальному кодексі України (ст. ст. 4-5, 115), Законі України «Про виконавче провадження».

Звичайно, що основні, більш глибші положення про прокурорський нагляд, містяться в Законі України «Про прокуратуру».

Виходячи з місця, яке держава відводить правовому регулюванню виконання судових рішень, великого значення набуває роль та правове становище прокурора на цьому етапі. Відповідно до п.5 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Законом України “Про прокуратуру” (ст.1) установлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів поширюється на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади тощо.

Коло суб’єктів, які виконують рішення, визначено Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, примусове виконання рішень судів, а також рішень інших органів (посадових осіб) покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватись також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України.

Отже, прокурорський нагляд поширюється на усіх суб’єктів, уповноважених здійснювати виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у тому числі на державну виконавчу службу.

При здійсненні захисту інтересів громадян та держави на цьому напрямку прокурорської діяльності необхідно враховувати, що виключення у 2003 році зі ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження” положення про прокурорський нагляд за законністю виконавчого провадження, доповнення цієї норми забороною втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження та визначення судового порядку виїмки чи вилучення документів виконавчого провадження не нівелювало наглядових повноважень прокурора у цій сфері.

Зміни в законодавстві про виконавче провадження стосуються не обмеження повноважень прокурора, а конкретизації і посилення відомчої контрольної функції органів юстиції у виконавчому провадженні, її деталізації при здійсненні контролю за законністю виконавчого провадження, введення певних процедур доступу до документів виконавчого провадження.

При цьому правову регламентацію Закону України “Про прокуратуру” не звужено, а наглядові повноваження прокуратури у Конституції України розширено.

Правове становище прокурора у сфері виконання судових рішень полягає не лише у здійсненні наглядової функції, але й, виходячи з конституційної функції представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, він набуває статусу учасника виконавчого провадження у передбачених законом випадках.

Зокрема, згідно з п.2 ст. 18 Закону України “Про державну виконавчу службу” виконавче провадження може бути відкрито на підставі виконавчого документа за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави у суді.

Про це вказано і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, відповідно до якої прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що в передбачених Законом України “Про прокуратуру” випадках він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою.

У цьому разі прокурор, окрім наглядових повноважень, наділений також визначеними ст. 11-1 та іншими нормами Закону України “Про виконавче провадження” правами учасника виконавчого провадження.

Таким чином, подвійність статусу прокурора при здійсненні захисту інтересів громадян та держави на стадії виконання судових рішень полягає у діяльності по забезпеченню наглядової функції прокуратури на цьому напрямі, а також у реалізації представницької функції прокуратури щодо реального виконання судових рішень, постановлених у справах за позовами прокурора.