- •Тема: планування
- •1. Процес стратегічного планування
- •Опис цілей організації
- •2. Аналіз матриці бкг
- •3. Процес планування реалізації стратегії
- •Поняття делегування, відповідальності та повноважень
- •Організаційна структура та її аспекти
- •1. Поняття делегування, відповідальності та повноважень
- •2. Організаційна структура та її аспекти
- •3. Класифікація організаційних структур управління
- •Тема. Основи теорії мотивації
- •1. Механізм дії мотивації до праці через потреби
- •3. Змістові теорії мотивації
- •4. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема. Прийняття управлінських рішень
- •1. Класифікація управлінських рішень
- •2. Процес вироблення раціонального рішення
- •3. Групове ухвалення рішень
- •4. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання
Тема: планування
Процес стратегічного планування.
Аналіз матриці БКГ
Процес планування реалізації стратегії
1. Процес стратегічного планування
Під плануванням розуміють відокремлений вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації.
За допомогою планування створюється орієнтир майбутньої діяльності організації.
Планування залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об'єктивної оцінки власних позицій, вимагає спільних зусиль і участі всіх складових організації.
Планування передбачає вибір мети, розробку шляху для її досягнення та просування цим шляхом.
Головне завдання планування — створення і перегляд, відповідно до змінних умов, поточних і перспективних планів організації.
В американському менеджменті виділяють два види планування: стратегічне планування; планування реалізації стратегії.
Стратегічне планування включає визначення місії та мети організації, аналіз середовища й стану організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії.
Планування реалізації стратегії є логічнім продовженням стратегічного планування і спрямоване на розробку способів реалізації та оцінки стратегії порівняно з місією організації.
Стратегічне планування являє собою добір дій та рішень, які використовуються керівництвом і сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей організації.
Стратегія являє собою детальний всеохоплюючий комплексний план, що розробляється на перспективу і повинен сприяти досягненню місії організації та цілей, що її конкретизують.
Принципи стратегічного планування є такі:
1. Єдність планування, яка означає, що плани всіх елементів системної організації (чи підрозділів окремих господарських одиниць) варто розглядати в тісній взаємозалежності: зміна одних планів (планових показників) спричиняє зміну інших.
2. Безперервність планування пов'язана з необхідністю обліку у планах організації побудованих змін у зовнішньому середовищі й одночасній розробці сукупності взаємопов'язаних довгострокових, середньострокових, річних і оперативних планів.
3. Гнучкість планування, що полягає в здатності організації передбачати альтернативні варіанти планів, які враховують різні сценарії розвитку факторів, що визначають ключові параметри зовнішнього і внутрішнього середовища.
4. Принцип участі, що припускає залучення широкого кола працівників організації до процесу планування.
Важливо відзначити, що між стратегічними, тактичними й оперативними планами існують тісні, прямі й зворотні зв'язки.
У ході стратегічного планування менеджмент організації повинен відповісти на три питання:
1) де знаходиться організація (дати опис зовнішнього середовища, у тому числі характеристику конкурентів, загроз і можливостей, внутрішніх сильних і слабких сторін);
2) за яким курсом повинна йти організація (виявити головні сфери і мету діяльності, конкретизовані як кількісно визначені перспективні цільові завдання);
3) яким чином організація може досягти перспективних цілей і задач (визначити найважливіші пріоритети розподілу відповідних ресурсів і комплекс інших заходів щодо забезпечення бажаних тенденцій розвитку).
До стратегічного плану належать:
- Стратегія реалізації продукції на ринках
- Стратегія виробництва
- Науково-технічна (інноваційна) стратегія
- Інвестиційна стратегія
- Стратегія організаційно-економічного розвитку
- Стратегія соціального розвитку.
Найбільш прикладне значення має схема процесу стратегічного планування, запропонована Месконом, Альбертом та Хедоурі (рис. 1.8).
Місія організації — це суперзавдання, природа бізнесу, головна мета існування та глобальна причина, що спонукає займатися саме цим видом діяльності. Це вибір галузі, визначення номенклатури та асортименту продукції, робіт чи послуг, вибір ринку та шляхів товаропросування, напрямки інвестиційної діяльності, розподіл прибутку та ін.
Цілі організації конкретизують її подальшу діяльність і повинні відповідати певним вимогам:
■ бути конкретними, чітко визначеними і підлягати виміру;
■ мати різну тривалість дії:
1) оперативні, поточні — декада, місяць, квартал;
2) середньострокові — до 1-го року;
3) довготермінові — від 1-го до 5-ти років;
4) перспективні — на невизначений період, направлені у майбутнє, необмежені в часі;
■ бути реальними (яких можна досягти з тими організаційними ресурсами, що є у розпорядженні);
■ не повинні вступати у протиріччя, а навпаки, — взаємопідтримувати одна одну.
Фірма характеризується зведеннями про її виробничий, технічний, технологічний, науковий, трудовий потенціал, модель здійснення внутрішніх процесів в інформаційних каналах, науково-технічній політиці, взаєминах у колективі, особистих схильностях і перевагах керівництва.
Зовнішнє оточення фірми складається з ділового і фонових. До ділового належать ті суб'єкти, на яких можна безпосередньо вплинути — партнери і конкуренти. Фонове оточення формується «за спиною» фірми, і впливати на нього.
Аналіз стратегічних альтернатив базується на оцінці чотирьох можливостей для організації:
1) обмежене зростання;
2)зростання;
3) скорочення;
4) поєднання.
Таблиця 1.