- •1.Суть і поняття іс.
- •2. Кібернетика
- •4. Класифікація За ступенем автоматизації
- •За сферою призначення
- •За місцем діяльності іс
- •За функціональним призначенням
- •5. Визначення інформаційних технологій. Складові частини інформаційних технологій. Співвідношення між інформаційними технологіями і інформаційними системами.
- •6. Сучасні технологічні засоби автоматизації роботи офісу. Пк. Параметри та х-ка основних вузлів.
- •8. Офісні засоби введення інформації.Сканери.
- •7 Офісні засоби виведення . Принтери і Монітори
- •9. Глобальні та локальні мережі. Топології локальних мереж. Поняття мережевого протоколу.
- •10. Технічні засоби та устаткування для орг.-ї локальної мережі. Середовище передачі даних.
- •13.Сутність інформаційного бізнесу, як одного із видів економічної діяльності.
- •14.Способи та методи захисту інформації. Криптографія та метод електронних ключів.
- •15.Компоненти системи автоматизованого офісу. Пакет прикладних програм ms Offise та характеристик його складових частин.
- •16.Текстовий редактор ms Word. Основні параметри форматування тексту.
- •17 Текстовий редактор Ворд.Параметри сторінки документу, колонтитули, стилі та шаблони
- •18 Електричні розрахунки в Ексель. Формати даних, формули, мова та функції, побудова діаграми
- •19.Електроні розрахунки в програмі ms Excel.Використання фінансових функцій.
- •26)Створення реляційної бд.Аналіз предметної області,об’єкти ,атрибути.Формування зв’язків та відношень.
- •25)Бази даних,їх ознаки та класифікація.Система управління базами.Апаратне забезпечення роботи субд
- •27 Робота з субд передавання та аналіз інформації засобами ms Access (таблиці форми запити та звіти, структура даних)
- •28. Системи штучного інтелекту та експертні системи. Історія виникнення та основні задачі інтелектуального програмного забезпечення
1.Суть і поняття іс.
Інформацíйна система) — сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
Управління організацією, по своїй суті та змістом, складається з сукупності взаємозв'язаних функцій. Експлуатаційні можливості сучасного комплексу технічних засобів, що використовується в автоматизованій системі збирання і обробки економічної інформації, дозволяють автоматизовано виковувати ряд процедур у цих функціях. Стан науково-практичних розробок та технічний рівень зазначеного комплексу визначили можливості автоматизованого виконання таких процедур управлінського процесу:
• у прогнозуванні та плануванні - багатоваріантні розрахунки при розробці прогнозів, перспективних і поточних економічних та соціальних планів розвитку підприємства, а також оперативно-виробничих планів і планів з технічної підготовки виробництва з метою наступного визначення оптимальних взаємозв'язаних наборів показників;
• в організовуванні - моделювання організаційних структур управління та імітація процесів виробництва при різних критеріях і параметрах з метою вибору оптимальних;
• при координації і регулюванні - подання команд на робочі місця відповідно до плану, технологічного процесу чи інструкції, складених на ті чи інші види робіт або операції;
• у контролі - спостерігання за станом керованого об'єкта по всіх параметрах, а також за своєчасним і повним виконанням керівних команд;
• в обліку - одноразове збирання і системна обробка всієї фактичної достовірної інформації яро наявність та рух ресурсів, а також про процеси та явища, що відбуваються у виробничо-господарській та іншій діяльності підприємства;
• в аналізі - зіставлення нормативних, планових і фактичних показників, які характеризують ті чи інші операції або процеси виробниче-господарське і та іншої діяльності, виявлення відхилень (у кількісних, вартісних, відносних та інших величинах) від заданих параметрів із зазначенням причин і винуватців цих відхилень, оцінка виконання плану у різних аспектах та виявлення факторів, що впливають на ці відхилення;
• у звітності - автоматичне формування зведених показників, що відображаються у тилових формах установленої бухгалтерської, статистичної та іншої звітності за допомогою спеціальних перевідних масивів - довідників, а також одночасне створення машинних носіїв з відповідними зведеними показниками звітності для передання їх до зовнішніх та інших установ (інституція).
2. Кібернетика
Кібернетика - наука про процеси управління в складних динамічних системах, що грунтується на теоретичному фундаменті математики і логіки (взагалі на формальних мовах), а також на застосуванні обчислювальної техніки (комп’ютерів). Ім'я засновника - це американський учений, професор математики Массачусетського технологічного інституту США Норберт Вінер. Н.Вінер, спостерігаючи та вивчаючи поведінку багатьох об'єктів штучного (технічних) та природного походження (живих організмів), зауважив певні аналогічні закономірності, які в них відбуваються. Кібернетика, як наука про керування, очевидно об'єктом свого вивчення має керуючі системи.До основних завдань кібернетики відносяться:
1) встановлення фактів, загальних для керованих систем або для деяких їх сукупностей;
2) виявлення обмежень, властивих керованим системам. і встановлення їх походження;
3) знаходження загальних законів, яким підкоряються керовані системи;
4) визначення шляхів практичного використання встановлених фактів і знайдених закономірностей.
Економі?чна кіберне?тика — науковий напрям, що розробляє й використовує ідеї та методи кібернетики до економічних систем. У розширеному і не зовсім точному значенні часто під економічною кібернетикою розуміють галузь науки, що виникла на стику математики і кібернетики з економікою й охоплює такі напрями: математичне програмування, дослідження операцій, економіко-математичне моделювання, економетрію і математичну економіку. ЕК розглядає економіку а також її структурні і функціональні ланки як системи, в яких відбуваються процеси регулювання й управління, що реалізовуються рухом і перетворенням інформації.
3. Широке використання ЕОМ призвело до автоматизації обробки і використання величезної кількості інформації у різних галузях діяльності людини. Ще в початковий період розвитку автоматизованих інформаційних систем (АІС) на основі ЕОМ першого і другого поколінь (кінець 50-х—початок 60-х років) різні організації почали накопичувати і зберігати дані про цікаві для них предметні області. Дані або були «зашиті» безпосередньо в програми, або програми мали змогу вибирати ці дані тільки з жорстко фіксованих (визначених усередині програми) пристроїв (носіїв інформації).
Другий етап розвитку АІС (60-ті—початок 70-х років) фахівці пов’язують із винаходом так званих файлових систем, що забезпечують незалежність розміщення наборів даних, у яких міститься інформація, від конкретних фізичних носіїв (так звана фізична незалежність даних і програм). Однак, кожна така програма була розрахована на роботу тільки з файлами визначеного формату, тобто зберігалася залежність програм від структури даних у файлах (логічна взаємозалежність програм і даних).
Сформований у той період підхід до побудови АІС полягав у автоматизації окремих процесів з предметної області або, як кажуть, у створенні кількох слабко взаємозалежних локальних програмних додатків. У міру виникнення нових потреб у збереженні й обробці даних створювалися все нові й нові програмні додатки з необхідними для них файлами. Часто нові прикладні програми створювалися з обліком уже існуючих файлів.
Користувачі АІС поступово усвідомлювали необхідність централізації управління даними і програмними додатками. Розуміння цієї необхідності приходило різними шляхами.
По-перше, користувачі АІС швидко виявили, що необхідну для ухвалення та прийняття рішення інформацію не дуже легко отримати. Щоб виконати запит на інформацію, необхідно було написати програму, здатну обробити кілька файлів інших програм, здійснюючи перетворення форматів, сортування та вибірку інформації. Відразу виникала проблема інтеграції різномовних програм, тому що файли програм, написаних однією мовою програмування (наприклад, РL/1 або FORTRAN), не могли безпосередньо використовуватися програмами, що були написані іншими мовами програмування. У таких умовах швидко отримати відповідь на заздалегідь непередбачений запит було практично неможливо. Дуже часто користувачі навіть були змушені відмовитися від запиту тому, що за час, протягом якого могла бути отримана відповідь, вона ставала непотрібною або тому, що цінність інформації не відповідала витратам на її отримання.
По-друге, використання АІС стримувалося отриманням найчастіше суперечливих відповідей на запити. Суперечливість виникала через надмірність даних, що призводила до того, що різні версії одного елемента даних у різних файлах могли знаходитися на різних стадіях оновлення. Складно було підтримувати несуперечливість, узгодженість і цілісність даних. Обчислювальні ресурси, такі, як пам’ять і машинний час, витрачалися нераціонально.
По-третє, під час зміни структури записів деякого файла в інтересах удосконалення одного програмного додатка, необхідно було вносити зміни у всі інші прикладні програми, що працюють із цим файлом. Таким чином, проявлялася логічна залежність програм від даних. Приклад такої ситуації показаний на рис.1. Додавання елемента даних “Р” до записів файла з номером 2, необхідного для роботи прикладної програми ПП3, породжувала необхідність доопрацювання у двох інших програмах—ПП1 та ПП2. Відомо, що модернізація вже використовуваних програм— справа складна і тонка, а іноді й неможлива через відсутність текстів програм і/або авторів їх розробки. В останньому випадку доводилося або розробляти нову, аналогічну за функціями програму, або взагалі відмовлятися від внесення змін у дані. Ці обставини суттєво стримували розробку нових програмних додатків і спричинили величезні витрати коштів на супровід і розвиток АІС.
Усвідомлення значимості, даних, необхідності централізованого управління ними і прагнення розв’язатити наведені вище проблеми розвитку АІС призвели до виникнення нової концепції спільного використання даних—концепції баз даних.
Таким чином, основною причиною закономірного виникнення концепції баз даних є прагнення підвищити гнучкість автоматизованих інформаційних систем, тобто зробити їх менш залежними від змін вимог до АІС з обробки інформації і більш придатними для розвитку і подальшої модифікації.