- •Поняття культура. Феномен розвитку укр культури.
- •Культура первісного суспільства на землях України.
- •Трипільська культура як визначне явище світової історії.
- •Культура населення кімерійсько-скіфо-сарматського часу.
- •60. Розвиток освіти і науки в Україні у роки Української революції 1917-1920 рр.
- •61. Вплив революційних подій на розвиток української літератури і видавничої справи.
- •62. Роль м.Грушевського у розвиток української культури.
- •63. Культурний ренесанс у 20-і рр.. 20 ст.
- •65. Становлення української радянської літератури.
- •66. Модерний театр та становлення кіномистецтва в Україні (20-30 рр.)
- •67. Мистецькі обєднання в Україні в 20-30 рр.
- •68. «Розстріляне відродження».
- •69. Трагічні наслідки утвердження культу особи для розвитку української культури.
- •70. Українська культура під час Другої світової війни та в повоєнні роки.
- •71. Розвиток освіти і науки у повоєнний час.
- •72. Літературно-мистецькі об’єднання в Україні середини 40-60 рр.
- •74. «Теорія злиття націй» та її практичне втілення.
- •75. Розвиток освіти в Україні в умовах адміністративно-командної системи управління.
- •76. Розвиток науки в Україні в 60-70 рр. 20 ст. Політична та ідеологічна заангажованість гуманітарного знання.
- •77. Рух «шістдесятників» в Україні та його вплив на національні культурні здобутки.
- •78. Літературна і громадська діяльність в.Симоненко та в. Стуса.
- •79. Театральна культура 60-80 рр.
- •80. Встановлення державної незалежності України та розвиток національної культури
- •81. Закони про державність української мови та їх впровадження в життя (90 рр. 20 ст.)
- •82. Освітня та культурна політика Української незалежної держави.
- •83. Зміна державної політики щодо релігії і церкви у роки незалежності України. Роль церкви у збереженні духовних цінностей українського народу.
- •84. Роль памяток історії і культури у формуванні національної самосвідомості.
- •85. Роль закладів культури (бібліотек, музеїв, клубів, театрів) у формування національної самосвідомості.
- •86. Сучасне театральне мистецтво України.
- •87. Сучасне образотворче мистецтво України.
- •88. Діяльність культурно-просвітницьких та мистецьких громадських обєднань у сучасній Україні.
- •89. Культура української діаспори та її зв’язки з Україною
- •90. Зародження та основні етапи розвитку культури рідного краю.
Поняття культура. Феномен розвитку укр культури.
Говорити про розвиток культури народу і нічого не сказати про розвиток мови — це все одно, що будувати хату і забути про її фундамент.
Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна часто ставала об'єктом впливів різних, часом протилежних культур. У тому числі — мовних впливів. Через Причорномор'я вона зазнавала благотворних впливів грецької цивілізації — як античної, так і візантійської. Історія розвитку української мови — це основа розвитку всієї культури українського народу. Жорстоку політику денаціоналізації вела польська, литовська, угорська шляхта. При цьому урядуючі режими могли залишати представникам української старшини, селам чи містам навіть їхні маєтності, чини, промисли та угіддя. Але люто, нещадно руйнували школи і храми, нищили колегіуми та освітньо-мистецькі братства, друкарні й книгарні, переслідували інтелігенцію, коли вона орієнтувалася на українську національну культуру та мову. Бо розуміли: доки існує мова — існує й самосвідомість, народ не може бути перетворений на мовчазного раба.
Кожна нова епоха переосмислює обрії і зміст української культури в обширах великого історичного часу. Зміна історичних її меж особливо інтенсивно відбувається тепер, в умовах нового періоду державотворення. Новий соціальний і культурний контекст впливає не тільки на характер змін в культурі сучасній, але й на оновлення, почасти і відродження значних сфер культури минулого часу, які набувають в умовах посилення національної самоідентифікації нового структурування, а сама українська культура в цілому — нових соціально-цінних і громадянських орієнтирів.
Глибинні зміни в культурі — процес іманентний, еволюційний, довготривалий. Разом з тим, еволюційно підготовані в культурі, відбуваються й бурхливі, "вибухові" перетворення, які супроводжують появу нової культурної епохи.
Культура первісного суспільства на землях України.
У добу середнього палеоліту відбувся демографічний вибух, який привів до різкого зростання кількості пам'яток. Ці пам'ятки пов'язують з таким видом предків людини, як неандерталець. Цей вид деякі дослідники вважають перехідним до людини сучасного типу. Для Центральної та Східної Європи число відомих поселень зростає в 70 разів порівняно з часом нижнього палеоліту. Була заселена практично вся континентальна частина Європи, за винятком півночі Англії, півночі Східної Європи та Скандинавії.
Основною їжею неандертальців в Європі було м'ясо. Для групи в 20—ЗО осіб необхідно було 200кг м'яса на тиждень. Потреба в їжі сприяла виникненню полювання загінним методом (коли тварин заганяють у природні та штучні пастки або на групу мисливців, що кидають списи чи камені). У таких полюваннях брало участь до 100 осіб. Залежно від нових видів діяльності та побуту змінювалася й технологія виготовлення знарядь праці. Вона полягала в детальному додатковому ретушуванні робочих частин інструментів та зброї. В умовах холодних зон люди навчились видобувати вогонь, який тепер захищав їх від холоду. Урізноманітнилася не тільки матеріальна культура, а й зародилася духовна культура. На основі полювання з'являються перші релігійні уявлення, зокрема культ печерного ведмедя (Швейцарія, Німеч чина). Поховання неандертальців фіксують появу знань про потойбічний світ.
Саме тоді найбільш поширеною формою співіснування стала родова община, яка виникла ще в добу середнього палеоліту.
У добу верхнього палеоліту та мезоліту відбувалися певні зміни в структурі родової общини. Вона стала більшою (до 100 осіб) та охоплювала певну територію, на якій займалися полюванням, збиральництвом або рибальством декілька груп, що утворювали великі чи малі роди-фратрії. На добу мезоліту припадає формування племені — етнокультурної спільноти, яка характеризується спільністю мовних та культурних традицій. В умовах міграцій плем'я стає об'єктом розширення шлюбних зв'язків. Усередині великих спільнот починають формуватися органи управління, що складалися із впливових старійшин громад (вони займалися організацією колективного полювання, переселення, побудови житла, розподілу здобичі, здійснення певних обрядів). Іноді обрядова сторона та контроль за сімейно-шлюбними звичаями покладалися на вождів-шаманів (формальних лідерів, які замінювалися шляхом успадкування посади за материнською лінією). Лінія вождів відігравала важливу роль у період воєнних конфліктів, оскільки мала жорсткий авторитарний характер. Старійшини діяли в мирний час і, як правило, узгоджували свою діяльність зі старійшинами інших родів.