- •1. Визначте центральну проблему філософського знання. Наведіть приклади аналізу цієї проблеми в історії філософії.
- •2. Назвіть основні специфічні риси філософського знання.
- •3. Що таке світогляд? Назвіть основні типи світогляду і дайте їх порівняльну характеристику.
- •4. Назвіть основні складові філософського знання та проблеми, які вони досліджують.
- •5. Яке місце займає філософія серед інших форм світогляду?
- •6. Дайте характеристику основних функцій філософії.
- •7. В чому полягає внесок антич. Філософії в розвиток світової філософ.Думки
- •8. Філософія західноєвропейського середньовіччя
- •10. Які підходи до пізнання світу склалися в філософії Нового часу?
- •11. Раціоналізм р.Декарта і сучасний ірраціоналізм, їх протистояння.
- •12. Назвіть видатних представників німецької класичної філософі; та основні ідеї їхніх вчень.
- •13. Які альтернативні теорії буття Вам відомі?
- •14. Діалектика буття і небуття в сучасній філософії.
- •15. На які світи розподіляв буття відомий укр. Просвітник г.С.Сковорода?
- •16. Рух як атрибут буття. Рух, спокій, розвиток, їх співвідношення.
- •17. Що таке простір? час?Визначте загал і специф ознаки простору і часу.
- •18. Що таке свідомість? Визначте структуру свідомості.
- •20. Як співвідносяться між собою «свідоме» і «несвідоме»? Охарактеризуйте складові психіки індивіда за з.Фрейдом.
- •21. В чому полягає новизна поглядів з.Фрейда і к.Юнга на структуру і функції свідомості? Щоб Ви визначили як архетип українського народу?
- •22. Свідомість і мова. Чи тотожні поняття «мова» і «мовлення»? Хто з видатних лінгвістів доводив єдність мови і мислення?
- •23. Чи існує межа між людським розумом і штучним інтелектом? Чим може визначатися ця межа?
- •24. Пізнання як процес. Роль практики в пізнанні людиною світу.
- •25.Що таке агностицизм? Назвіть представників цього напряму в історії філософії. Чи є агностики серед матеріалістів?
- •26. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні. Основні форми чуттєвого і раціонального піз-ня, їх взаємодія.
- •27. Що таке істина? Провідні риси істинного знання.
- •28. В чому полягає діалектика абсолютної і відносної істини? Критерії істини
- •30. Філософська антропологія про сутність людини. Дух, душа, духовність, їх співвідношення.
- •31. Біологічне і соціальне в людині. Чому м.Шелер і й.Масуда вважають людину парадоксальною, антиприродною істотою?
- •32. Чи співпадають поняття «праця», «діяльність», «практика»? Чому саме діяльність вважається способом буття людини?
- •34. Як співвідносяться між собою поняття «індивід», «людина», «особистість»? в чому полягає зміст процесу соціалізації?
- •35. Відома теза екзистенціалізму «Екзистенція передує сутності». Охарактеризуйте співвідношення сутності і існування людини в творах ж.-п. Сартра і а.Камю.
- •36. В німецькому екзистенціалізмі м.Гайдеггера і к.Ясперса поширена теза: «Мова - це дім буття». Ваше ставлення до цієї тези.
- •37. Особистістю народжуються чи стають? Ваші пропозиції щодо шляхів становлення особистості в сучасну добу.
- •44. Які способи подолання людиною небуття Вам відомі?
- •45. Дайте визначення предмету соціальної філософії. Які функції виконує соціальна філософія в суч світі?
- •46. В чому полягає специфіка піз-ня соціальної реальності? Яке місце займає соціальна філософія по відношенню до всіх наук, що вивчають суспільні явища?
- •47. Чи тотожні поняття «суспільство» і «соціум»?в чому Ви вбачаєте особл біолог. І соціал вимірів суч укр соціуму?
- •48.Що таке суспільне буття? Що таке суспільна свідомість? Які концепції щодо співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості існують в соціальній філософії?
- •50. Як співвідносяться між собою людська діяльність і закони історії? в чому полягає специфіка законів історії? .
- •51.Що таке суб’єктивний фактор в історії? в чому полягає протилежність фаталізму і волюнтаризму визначені ролі суб’єктивного фактору?
- •52. Які загальні методологічні принципи пізнання суспільних явищ виробила сучасна соціальна філософія? Наведіть приклади дієвості цих принципів.
- •53. Яку роль здатна відігравати особистість в історії? Чи існують межі свобода дій особистості?
- •54. Соціальна структура суспільства
- •55. Суспільний прогрес.
- •57. Ауреліо Печчеї в книзі «Людські якості», аналізуючи сучасну екологічну кризу, пише, що це не криза природи, а криза відношення людини до природи. Чи поділяєте Ви таку точку зору?
- •59. Зростання ролі індивідуальної відповідальності людини перед і історією. Чи має сенс рух антиглобалістів як спосіб протистояння глобалізації?
- •60. Особливості сучасного інформаційного суспільства. Глобалізація як тенденція сучасного розвитку суспільства.
- •61. Давньогрец комедіограф Менакур дуже високо оцінював переваги в суспільстві освіченої людини: «Велике благо тому, хто навчився вчитися». Як Ви оцінюєте місце освіти в сучасному суспільстві?
1. Визначте центральну проблему філософського знання. Наведіть приклади аналізу цієї проблеми в історії філософії.
Головною проб. філос. знання є людина. На різних етапах розв. філософії філософи прагнули розгадати природу людини. Невідємн. ознаками людини є:розум, цілеспрямована дія-сть,соціальн, мова, духовн. У філософ Двн Індії людина мислилась як частина світової душі,що здатна перевтілюватись після смерті. У давньогрецькій філософії мислилась як частина Космосу,як мікрокосм. Демокріт: «Якою мірою Всесвіт є макрокосм, у такії же мірі і людина – мікрокосм». Антрополог. проблематика знаходить свій вияв у софістів. Сократ: «Пізнати себе - значить пізнати світ». Платон стояв на позиціях антропол. дуалізму душі й тіла, і душу вважав субстанцією,яка робить людину людиною. Аристотель вважав людину істотою соц., держ і політ.: «Людина пізнаючи себе, пізнає навк. серед.». У середн. філософії людина розгляд як єдність божествен. і людс. природи,що знаходить свій вияв в образі Христа (Ф.Аквінський,А. Блаженний). Філософія Нового часу розгляд людину як своєрідну манишу (Декарт,Дідро). У нім класич філос. до загальн. харак-к людини додають такі нові риси як «духовн» та дух. дія-сть»(Кант,Гегель). В суч філософ формує невідєм. атрибут – духовн.,а внаслідок творч. акту долаєт. тваринна природа людини.
2. Назвіть основні специфічні риси філософського знання.
ФЗ – знання найбільш загальних проблем буття, а саме світу, його єдності, людини, її походження, мислення, пізнання, розвитку суспільства. Ці знання у порівнянні з природничими мають свої особливості.ФЗ дає можливість з допомогою свого понятійного апарату відобразити рух і розвиток – біжучість всього існуючого.ФЗ складає теоретичну основу світогляду, за допомогою якого людина здатна відобразити цілісну картину світу в його багатоманітності.ФЗ фіксується у поняттях, у яких відображається те, що є загальним в речах. Ф поняття є результатом дуже високого рівня абстрагування. В них не просто виділяється загальне, а найзагальніше.Особливістю ФЗ є цілісне світосприймання. Традиційні форми знання є у засвоєнні та закріпленні досвіду предметно-практичної діяльності. Для ФЗ характерна гранична ступінь узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв’язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об’єктивному світі. ФЗ має категоріальний характер. Характерною особливістю ФЗ є й те, що категорії відрізняються від поняття граничним обсягом. У філософії можлива поліваріантність (множинність) істини, що неможливе в точних науках.
3. Що таке світогляд? Назвіть основні типи світогляду і дайте їх порівняльну характеристику.
Світоглядом прийнято називати систему загальних поглядів на світ і місце людини у ньому, на відносини людини до тієї дійсності, що оточує її, та до самої себе; це найбільш узагальнені погляди на сенс життя, на цілі людської життєдіяльності. Частіш за все йдеться про 3 історичні типи світогляду –міф, релігія й філософія. Раніш за все з’являється міфологічний світогляд. Багато західноєвр. мислителів дотримувалися підходів давньогр. мислителів до міфів і тлумачили їх обожненням історичних діячів, уособленням природних явищ, або персоніфікацією загальних понять. Дехто вбачав у міфах історію, перетворену на казку, а хтось навпаки, казку, перетворену в історію. Ф. Бекон дістався думки, що в міфах міститься стародавня філософія, наукові знання та моральні вказівки, але все це приховано через символи й алегорії. У міфі можна вбачати характерну й панівну для первісної свідомості форму осягнення світу, через яку пройшли усі народи. Це універсальна форма свідомості, в якій поєднані й зачатки вірних знань, і релігійні вигадки, і мистецтво, і мораль. У міфол. свідомості ще не відокремлювався індивідуальний суб’єкт, то було колективне мислення і переживання. Другим істор. типом світогляду є релігія. Для релігії характерним є поділ світу на земний, природний та надприродний, потойбічний. Основу складає віра в існування надприродних сил, які мають вплив на земні справи, завдання людей в тому, аби віднайти зв’язок із тими силами з користю для себе. Реліг. світогляд також є складним комплексом, в нього входять уявлення, емоційні переживання, та культові дії. Кожна релігія містить космогонічні, антропо- та етногенічні уявлення, моральні та естетичні канони, політичні та юридичні норми. 3 тип - філософський. Усі світогляди споріднені схожим призначенням – дати загальне бачення світу, сформувати уявлення про відносини людини з навкол. світом, про цілі й смисл людського життя. Проте вони дають відповідь на ці питання принципово в різний спосіб. У міфології людина злита зі світом, абстрактне мислення ще тільки формується і тому в неї переважає художньо-образне мислення. Знання також не диференційоване, у ньому поєднане реальне і фантастичне. Що стосується релігії, то вона навпаки роздвоює світ, бачить його розірваним. Головне - релігія спирається на віру, некритичне сприйняття догматів. Філ. є заснованим на критичній силі індивідуального розуму системним роздумом про навколишній світ та людину. Можна сказати, що філ. є вираженим у поняттях знанням про світ і люд. Звичайно не можна стверджувати, що міфолог. та релігійний світогляди формуються цілком без участі розуму. У міфі та релігії безумовно теж є розумове начало, але вони витвори колективного розуму, результати якого не завжди усвідомлюються окремою особою, вони не передбачають критичної оцінки збоку окремого споживача міфологічних і релігійних уявлень, останні приймаються на віру. Крім того, те розумне подається не у прямій формі (понять з їх прямими смислами), а приховується за фантастичними образами. Філософ з самого початку відмовляється бути простим медіумом, механічним знаряддям для переказу міфологічного або релігійного сюжету. Філ. завжди пов’язана з особистою критичною думкою кожного окремого мислителя, тобто виникнення філ. передбачає формув. окремого суб’єкта пізнання.