- •6.1. Основи законодавства України в інформаційній сфері
- •Не належить до державної таємниці інформація:
- •Головною метою Національної програми інформатизації
- •Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в
- •1. Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнюється статтею 212-3 такого змісту.
- •6.2. Закони України щодо регулювання різних аспектів інформаційної діяльності
- •4 Цей закон був прийнятий ще у 1997 році, але на жаль поки що не діє. 366
- •Is Президента України та виборах
Розділ 5
Правовые проблемы Интернета, http://www.internews.ru/ ZiP/28/melukhin
Правовий механізм захисту прав людини стосовно об робки інформації персонального характеру: європейська мо дель регулювання, http://www.internetrights.org.ua.
Прайс М., Круг П. Благоприятная среда для свободных и независимых средств массовой информации, http:// www. medialaw.ru/publications/books/ee/l. html/
15. Рекомендація № R (99) 5 Комітету Міністрів державам - членам Ради Європи із захисту недоторканності приватного
життя в Інтернеті. Керівні принципи щодо захисту особистості стосовно збору й обробки персональних даних на інформаційних магістралях (затверджена Комітетом Міністрів 23 лютого 1999 р. на 660-м засіданні Постійних представників при Раді Європи), http://www.rada.gov.ua.
Рекомендация №Rec (2002) 2 Комитету Министров госу дарствам-участникам о доступе к официальным документам (при нята Комитетом Министров 21 февраля 2002 г. на 784-м заседании заместителей министров), http://www.medialaw.ru/publications/
Изучение европейских подходов к владению средства ми массовой информации, //http://www.internews.ru/books/ massmedia.
Сборник национальных докладов по вопросам концент рации в средствах массовой информации. Комитет экспертов Совета Европы по концентрации и плюрализме в средствах массовой информации (Страсбург, 7 мая 1998 г. № ММ-СМ (98)6). http://www.medialaw.ru/laws/other_laws/european
Современное право средств массовой информации США // http://www.internews.rU/books/modern/l.html
"EDRI-gram Українською", двотижневий бюлетень про "цифрові" громадянські права у Європі, http://www.mter- netrights .org.ua.
European Parliament. Resolution of 24 April 1997 on the Commission communication on illegal and harmful content on the Internet, http://www.echo.lu/legal/en/internet/resol.
European Parliament. Resolution of 24 October 1997 on the Commission Green Paper on the protection of minors and human dignity in audiovisual and information services (COM (96) 483). http://www.echo.lu/legal/en/internet/resol.
328
Розділ 6
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ1
Основи законодавства України в інформаційній сфері.
Закони України щодо регулювання різних аспектів інформаційної діяльності.
6.3. Проблеми та перспективи правового регулювання інфор маційної сфери в Україні.
6.1. Основи законодавства України в інформаційній сфері
У Конституції України в статті 32 проголошується, що "не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої
1 У цьому розділі увага акцентується не на аналізі чинного законодавства України в інформаційній сфері, а на загальному розгляді його основних положень. Це зумовлено передусім величезною кількістю проблем, пов'язаних значною мірою з потребами адаптації законодавства до сучасних умов суспільного розвитку України, зокрема побудовою інформаційного суспільства, курсом інтеграції України до Європейського Союзу тощо. Всі ці питання потребують окремого висвітлення та аналізу.
329
Розділ 6
інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації". Інша стаття Конституції — 34 — наголошує на тому, що "кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя".
Слід зазначити, що в Україні створено достатню законодавчу базу для здійснення державної інформаційної політики. Проблема полягає в іншому: 1) в адаптації законодавства України в інформаційній сфері до нових умов суспільного розвитку, передусім пов'язаних з побудовою інформаційного суспільства; 2) в недостаньо ефективних механізмах впровадження і реалізації цих законів. Пропонуємо розглянути основні Закони України щодо регулювання інформаційної сфери.
Закон України "Про інформацію" закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності.
Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації. Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. Законодавство України про інформацію складають Конституція України,
330
Правове регулювання інформаційної сфери в Україні
зазначений Закон, законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнародного права. Під інформацією цей Закон передбачає документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації та свобода обміну нею;
об'єктивність, вірогідність інформації;
повнота і точність інформації;
законність одержання, використання, поширення та збе рігання інформації.
Об'єктом інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, виконання завдань і функцій.
У законі зазначається, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Право на інформацію забезпечується:
• обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
331
Розділ 6
створенням у державних органах спеціальних інформа ційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;
вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;
обмеження цього доступу зумовлюються лише специфі кою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що ви значаються законодавством;
створенням механізму здійснення права на інформацію;
здійсненням державного контролю за додержанням за конодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодав ства про інформацію.
Закон України "Про державну таємницю" регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Під інформаційною діяльністю розглядається сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування. Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо. Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності. Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.
Правове регулювання інформаційної сфери в Україні
Під державною таємницею розглядається вид таємної інформації, що містить відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, Законом України "Про інформацію", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та відповідними нормативно-правовими актами. Державну політику щодо державної таємниці як складову засад внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України. Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, може бути віднесена інформація:
1) у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань; про напрями розвитку окремих видів озброєння і військової спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни; про сили і засоби Цивільної оборони України, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів для захисту, евакуації і розосередження населення, забезпечення його життєдіяльності та виробничої діяльності об'єктів народного господарства у воєнний час або в умовах інших надзвичайних
333
Розділ 6
ситуацій; про геодезичні, гравіметричні, картографічні, гідрографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни;
у сфері економіки: про мобілізаційні плани і мобілі заційні потужності господарства України, запаси і обсяги по стачань стратегічних видів сировини і матеріалів, а також зве дені відомості про номенклатуру та рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву; про вико ристання транспорту, зв'язку, потужностей інших галузей та об'єктів інфраструктури держави в інтересах забезпечення її безпеки; про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного замовлення для забезпечення потреб оборони та безпеки; про плани, обсяги та інші найважливіші характери стики добування, виробництва та реалізації окремих стратегіч них видів сировини і продукції; про державні запаси дорого цінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валю ти та інших цінностей, операції, пов'язані з виготовленням гро шових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і за хистом від підроблення, обігом, обміном або вилученням з обі гу, а також про інші особливі заходи фінансової діяльності держави; про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструк торські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають важливе оборонне чи еко номічне значення або суттєво впливають на зовнішньоеконо мічну діяльність та національну безпеку України;
у сфері зовнішніх відносин: про директиви, плани, вка зівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополі тичної і зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів та безпеки; про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме шкоди національній безпеці України; про екс порт та імпорт озброєння, військової і спеціальної техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;
334
Правове регулювання інформаційної сфери в Україні
4) у сфері державної безпеки і охорони правопорядку: про
особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшуко-ву діяльність; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками цих органів; про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб"; про організацію, зміст, стан і плани розвитку криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати наукових досліджень у сфері криптографії; про системи та засоби криптографічного захисту секретної інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання; про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання; про організацію режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці; про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації; про результати перевірок, здійснюваних згідно із законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів дізнання, до-судового слідства та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер; про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.
Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці лише за умови, що вони підпадають під категорії, зазначені в частині першій цієї статті, і їх розголошення завдаватиме шкоди життєво важливим інтересам України. Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть порушуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю і безпеці населення.
335
Розділ 6